Питання встановлення місця проживання, опікунства або порядку зустрічей з дитиною в суді

28.03.2013 15:42

Потреба всудовій - психологічній експертизіпри рішенні сімейно - шлюбних суперечок в суді обумовлюється великою кількістю оцінних правових норм в Сімейному кодексі України, що мають психологічний зміст, зокрема:"стосунки", "мотиви позову", "стан", "психічне насильство", "духовний розвиток", "умови виховання", "інтереси дитини", "спілкування", "перешкоди в спілкуванні", "відношення до дитини", "думка дитини", "відношення до виховання", "мотиви усиновлення", "взаємновідповідність усиновлювача і дитини", "особа дитини", "сімейні стосунки", "вікові особливості", "особиста прихильність", "психологічно небезпечні умови", "жорстоко звертаються", "поведінка", "особисті якості особи", "бажання дитини" і інші.

Класифікація правових норм за істотнимипсихологічним ознакам дозволяє виділити декілька видів судовий - психологічної експертизи у сімейних справах: психологічна експертиза особових якостей батьків, опікунів, усиновлювачів; психологічна експертиза умов виховання і розвитку; психологічна експертиза спілкування і взаємодії в сім'ї;психологічна експертиза міжособистісних стосунків і психологічної сумісності і так далі

Особливості встановлення місця проживання дитини.Місце проживання дитини, що не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за загальною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки мешкають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається ним самим (ст. 160 СК України).

Якщо мати і батько, які мешкають окремо, не прийшли до згоди відносно того, з ким з них мешкатиме малолітня дитина, суперечка між ними може вирішуватися органом опіки і опікування або судом.При вирішенні суперечки відносно місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан його здоров'я і інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки і опікування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може пошкодити розвитку дитини (ст. 161 СК України).

Згідно з міжнародними і національними правовими нормами до прав дитини відноситься, зокрема, право на облік його думки з питань, які торкаються його життя. Зокрема, згідно з положеннями ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави - учасники забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно виражати ці погляди з усіх питань, які його торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути таким, що заслуховує в ході будь-якого судового або адміністративного розгляду, що зачіпає інтереси дитини, безпосередньо або через представника або відповідний орган в порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

На думку дитини має зважати при вирішенні питань, які торкаються його життя (ст. 171 СК України). Згідно коментаря правозахисникаЗавтуры Максима(р.Миколаїв) "Закон не встановлює по досягненню якого віку дитиною, суд зобов'язаний вислухати його думку при вирішенні суперечок про нього, у тому числі і при вирішенні суперечки про його місце проживання. Закон говорить про те, що суд зобов'язаний вислухати думку дитини, якщо дитина може виразити свою думку. Таким чином, закон зв'язує необхідність вислухати думку дитини при вирішенні суперечки про нього не стільки з віком дитини, скільки з його здібностями обгрунтувати свою думку, приміром про те, чому він хоче мешкати з матір'ю, а не з батьком. При цьому, суд не зобов'язаний погоджуватися з думкою дитини". Відповідно до п.1 ст.9 Конвенцій про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися зі своїми батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення потрібне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може виявитися необхідним в тому або іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про нього або коли батьки мешкають окремо і необхідно прийняти рішення відносно місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларацій прав дитини, за якою малолітня дитина може бути розлучна зі своєю матір'ю тільки у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, зважаючи на рівність прав обох батьків відносно дитини, що витікає як із ст. 141 СК України, так і за змістом Конвенції про права дитини (ч.1 ст. 18 Конвенцій -Держави - учасники роблять усі можливі зусилля до того, щоб забезпечити визнанняпринципу загальної і однакової відповідальності обох батьківза виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної турботи).

При вирішенні питання про місце проживання дитини, суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків відносно дитини(ст.141 СК України, Конвенція про права дитини), повинен давати оцінку раніше об'єктивним обставинам життя, які б свідчили про того, хто саме з батьків може створити кращі умови життя дитини, відношення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан його здоров'я і інші обставини, що мають значення. При вирішенні цього питання суд повинен використати спеціальні знання, тобто брати до уваги психологічну характеристику складену на дитину, його прихильність до одного з батьків, силу емоційного контакту з ним і так далі, що може бути забезпечено проведенням судової - психологічної експертизи.

Особливості становлення режиму побачень з неповнолітньою дитиною. Зорные правовідносини між колишнім подружжям відносяться до сімейних і врегульовані ст.ст. 153, 155, 157-159 СК України, по яких мати, батько і дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Тот з батьків, хто мешкає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в його вихованні і має право на особисте спілкування з ним. Тот з батьків, з ким мешкає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто мешкає окремо, спілкуватися з дитиною і брати участь в його вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Способи участі одного з батьків у вихованні дитини може бути встановлено судом.

Згідно статей 157-159 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.За заявою матері, батька дитини орган опіки і опікування визначає способи участі у вихованні дитини і спілкуванні з ним того з батьків, хто мешкає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і опікування ухвалює на підставі вивчення умов життя батьків, їх відношення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і опікування є обов'язковим до виконання. Обличчя, яке ухиляється від виконання рішення органу опіки і опікування, зобов'язане відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, заподіяну тому з батьків, хто мешкає окремо від дитини. Якщо той з батьків, з ким мешкає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто мешкає окремо, в спілкуванні з дитиною і в його вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і опікування, другою з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.Звернення за захистом в орган опіки і опікування не позбавляє обличчя права на звернення до суду (ст. 19 СК України). Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини(періодичні або систематичні побачення, можливість загального відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання і тому подібне), місце і час їх спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може зумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. При вирішенні суперечки відносно участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги відношення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан його здоров'я і інші обставини, що мають істотне значення, у тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання їм алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Правовідносини між колишнім подружжям і що мають спільних дітей врегульовані також ст. 15 Закону "Про охорону дитинства", ст. 9 Конвенцій про права дитини, ратифікованою Україною. Згідно з положеннями ст.15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка мешкає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримку з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Мати, батько мають рівні права і обов'язки відносно дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на об'єм їх прав і не звільняє від обов'язків відносно дитини (ст. 141 СК України).

Особливості встановлення опіки над неповнолітніміі призначенні опікуна.Згідно п.8 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р.№ 866 "Питань діяльності органів опіка і піклування, пов'язані із захистом прав дитини", якщо виникла безпосередня загроза життя або здоров'ю дитини, орган опіки і опікування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відбирання дитини у батьків або осіб, їх замінюючих.

Опіка, опікування встановлюється над дітьми - сиротами і дітьми, позбавленими батьківської опіки. Опіка встановлюється над дитиною, що не досягла чотирнадцяти років, а опікування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 243 СК України). Опіка, опікування над дитиною встановлюється органом опіки і опікування, а також судом у випадках, передбачених ГК України.Суд встановлює опіку над малолітньою особою, а опікування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що ці особи позбавлені батьківської турботи, і призначає за уявленням органу опіки і опікування опікуна для малолітньої особи, а опікуна для неповнолітнього обличчя (ст. 60 ГК Україна). Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківської турботи, і фізичними особами, визнаними недієздатними (ст. 58 ГК України, ч. 1 ст. 41 ГК України). Приписом ст. 63, ст. 61 ГК України встановлено, що опікуна або опікуна призначає орган опіки і опікування, окрім випадків, встановлених статтею 60 справжнього Кодексу. Опікуном або опікуном може бути тільки фізична особа з повною громадянською дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або опікуном лише за його письмовою заявою.Опікун або опікун призначаються переважно з осіб, які знаходяться в сімейних, споріднених стосунках з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна або опікуна. Опіка і опікування встановлюються з метою забезпечення особистих не майнових і майнових прав і інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ГК України).

Суд, приймаючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи(у тому числі обмеження або поневіряння права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) або визнання фізичної особи недієздатним, встановлює над ним відповідно опікування або опіку і за уявленням органу опіки і опікування призначає йому опікуна або опікуна (ст. 241 ч.1 ГПК України). Фізична особа може бути визнана судом недієздатним, якщо воно внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатне усвідомлювати значення своїх дій і(чи) керувати ними (ст. 39 ГК України).

Якщо дитина не може бути передана іншому батьку, переважне право перед іншими особами на передачу їм дитину мають, за їх заявою, баба і дід, повнолітні брати і сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим(ч.4 ст.167 СК України). Бабуся, дідусь, прабабуся, прадід мають право спілкуватися зі своїми онуками, правнуками, брати участь в їх вихованні(ч.1 ст.257 СК України). Бабуся, дідусь зобов'язані містити своїх малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного змісту, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 265 ч. 1 СК Україна).

На підставі ч.2 ст.171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при рішенні між батьками, іншими особами суперечки відносно його виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні суперечки про позбавлення батьківських прав, відновлення батьківських прав, а також спора відносно управління його майном.

З урахуванням викладеного, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, встановлених справжнім Кодексом(ст. ст. 10, 60 ГПК України).

Таким чиномсуд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини(періодичні або систематичні побачення, можливість загального відпочинку, відвідування місця його проживання), місце і час їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, мають значення для справи(ч.2 ст.159 СК України). До компетенції суду не відноситься вирішення питань спеціального психологічного характеру психологічна експертиза призначається для з'ясування питань, які вимагають спеціальних знань, а саме встановлення психологічних особливостей віку дитини, його стосунків з кожним з батьків, встановлення психологічної сумісності дітей і одного або обох батьків, усиновлювачів, опікунів, визначення можливості дорослих забезпечувати виховання.

В.В.Нагаев пропонує перелік типових обставин, які необхідно встановлювати з допомогою призначення судовий - психологічної експертизи при розгляді суперечки про право на виховання дітей. Таких обставин належать: конкретні умови виховання, а не тільки матеріального забезпечення дітей, їх вік, особливості розвитку; характер взаємовідносин батьків або фактичних вихователів(між собою і кожного з них з дитиною), відношення дітей до батьків(фактичних вихователів) позитивний або негативний вплив батьків або фактичних вихователів на розвиток дітей, а також особових якостей батьків на особисту прихильність дитини.

Якщо суперечка про право на виховання дітей виникла у зв'язку з розірванням браку, то слід звернув увага на причини сімейного конфлікту, що може бути важливим для правильного визначення місця проживання дитини з урахуванням його інтересів.Ці чинники є психологічними, які неможливо професійно визначити, виходячи тільки з життєвого досвіду. В даному випадку потрібне застосування спеціальних психологічних знань, процесуальними формами яких є судова - психологічна експертиза або експертно - психологічне дослідження.

Згідно з чинним законодавством до суперечок про право на виховання дітей можна віднести наступні категорії справ :
- про виховання дітей після розлучення батьків;
- про місце проживання дітей при роздільному проживанні батьків;
- про участь одного з батьків, який живе окремо, коли самі батьки не прийшли до згоди з цього питання;
- про повернення дитини на вимогу батьків від будь-яких осіб, що утримували дитину не на основі закону або судового рішення;
- про позбавлення батьківських прав;
- про відновлення батьківських прав;
- про відбирання дитини без позбавлення батьківських прав;
- про усиновлення дитини;
- про відміну усиновлення;
- про усунення заборон з боку батьків на спілкування з дитиною бабусь, дідусів, братів, сестер і інших родичів, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і опікування.

Стаття підготовленасудовим експертом психологом, кандидатом психологічних наук, доцентом Назаровим О.А.Якщо зміст статті Вам виявився корисним, і Ви б хотіли і надалі мати можливість читати матеріал по судовій експертно - психологічній тематиці, позначте це будь-яким зручним для Вас способом, натиснувши на нижче пропоновані банери у кінці статті(G +1, В - Це цікаво, Твитнуть, @ Рекомендую, ОКИ - Клас, Подобається).Це служитиме авторові зворотним зв'язком, що ця стаття Вам була цікава і пропонована тематика потребує подальшого розвитку на сторінках даного інтернет видання.