Злісні кверулянты*

Пару днів назад я зустрів на вулиці знайомого молодого хлопця. Не бачилися давно, запитую «на автоматі» , мовляв, як поживаєш, то та це…Відповідь мене уразила: «Ти знаєш, нормально живу. Ось, друге вище вирішив отримати, з'явилася можливість, то чом би її не використати. Часу, правда, бракує на все, потрібно ще і працювати, зате мізки зайняті тим, чим треба!»

Чесно кажучи, я настільки звик постійно чути від приятелів, просто знайомих людей, що все в житті погано і безперспективно, що ось це швидкоплинне спілкування підняло настрій надовго.

Ми увесь час скаржимося. Скаржимося на життя, на низькі заробітки, на відсутність роботи, на дітей, на батьків, на Жеки, на хамів - маршрутчиков, на владу, на опозицію, на здоров'ї. На все, буквально. Ми досі вважаємо, що нам все що - те повинні. Ну, хоч що - нибудь.Брудно в під'їзді? ЖЕК повинен прибрати! Лампочка на ганку не горить? Хто - те зобов'язаний укрутити, тільки не ми! І так далі, за списком.

Звичайно, не в силах звичайних людей ремонтувати дороги і реформувати медицину з міліцією. Зате цілком під силу не мочитися в ліфті, не кидати сміття і порожні пляшки з балконів, укручувати лампочки на сходовому майданчику і висаджувати квіти біля парадних. Знову ж таки, якщо громадяни в змозі думати і приймати рішення, вони можуть змінити відношення влади до тих же доріг і реформ. Є така штука, як вибори. І не потрібно скептично посміхатися! Все вже давным - давно випробувано у всьому світі(у більшості пристойних країн), і тільки у нас, шляхом нехитрих маніпуляцій зі свідомістю, народ переконали в тому, що нічого не зміниться, тому як усі політики однакові і усім потрібно одного і того ж. А нам? Нам, народу, чого потрібно? Ніхто вам достовірно не скаже.

Коли хто - те говорить, що в Україні слабка демократія, або її взагалі немає, тому що крадуть голоси на виборах, і просто крадуть: з кишень громадян, з бюджету, та хіба мало звідки, я завжди відповідаю: все пізнається в порівнянні. Для того, щоб бути упевненим, необхідно бачити, знать, відчути. Більше половини українців ніколи не виїжджали за межі країни, зате у багатьох є родичі і друзі в Росії. Там теж люди живуть. Важко живуть. Там точно демократією не пахне. Хто - те може заперечити: а навіщо вона потрібна, ця ваша демократія, якщо люди бідують, а купка «жирних котів» наживається; прірва між багатими і бідними величезна! Так, бідують, ніхто не сперечається, але…Є бідність економічного характеру, а є бідність економічного плюс душевного(читай–у голові, в мізках) характеру.Завдяки прийнятим не так давно в Росії декільком законам, скоро тамтешній народ завиє не від відсутності демократії, а від інших причин.

Одно з російських інформаційних агентств недавно опублікувало наступне повідомлення: «Місто Глупов Салтыкова - Щедрина як столицю ідіотизму слід перенести в Єврейську автономну область. 70 років євреї жили на далекому Сході спокійно, але зараз, коли євреїв там практично не залишилося(1% від усього населення), громадяни збудилися - чи не займалися ті поширенням диявольської вади. Влада заспокоює, щоб не заохочувати нові єврейські погроми, - не займалися! Геральдична рада при Президентові РФ провела перевірку прапора ЕАО на зміст пропаганди нетрадиційної сексуальної орієнтації(на прапорі області є присутнім зображення горизонтальної веселки на білому фоні, - авт). Такий в символі Єврейської автономії експерти у результаті не побачили.Приводом для перевірки послужив офіційний запит стурбованої мешканки регіону».

І схожих новин багато–мракобісся настає по усіх фронтах на північного сусіда.

У «наших палестинах» нічого подібного немає, хоча і у нас знаходяться діячі, які через суд люблять відбирати, наприклад, державні нагороди і звання, тільки тому, що ті, кому вони були присвоєні, не дуже підходять ідеологічно правлячій владі. Але, це так, дрібниці, одиничні випадки.

У кінці вересня відразу декілька каналів українського ТБ почали крутити ролик, на якому деякий іноземець по, - английски(внизу екрану йшли субтитри на українському) проводить з громадянами України лікнеп: «Ви хочете жити і працювати в Європейському союзі? О’кей! Але як у вас з освітою? Чи відповідає воно нашим(європейським) стандартам? А як у вас з англійською мовою—можете нашвидку висловлюватися? Якщо відповіді «ні» —вас чекає низкоквалифицированный праця». Після цього—закадровий голос: «Зате з Митним союзом ми говоримо на одній мові». Замовник цих роликів—Компартія України. За ціною комуністи не постояли: кожен ефір, за оцінками, коштує від 10 до 50 тис. доларів, плюс приблизно стільки ж коштує виробництво самих роликів. І тут нас залякують тим, що доведеться учити англійську мову, тому як інакше усі працюватимуть виключно двірниками і вантажниками.

Подивившись один з них, глава МЗС Литви Линас Линкявичюс написав у своєму твіттері: «На це варто подивитися:пропаганда проти ЄС в Україні…Плачевно, смішно, сумно…»

Ми слухняно дивимося і слухаємо інформаційну жуйку по телевізору, де нам стараються «втюхать» у мізки увесь жах нашого положення. Один Шустер чого вартий! Ті, хто ще читає за звичкою газети, також не в захваті від моторошнуватих заголовків. Нас увесь час лякають, і ми лякаємося, рефлекторно здригаючись. І як тут не скаржитися…

Чудовий поет Йосип Бродський коли - те сказав: «Всіляко уникайте приписувати собі статус жертви... Каким би огидним не було ваше положення, намагайтеся не винити в цьому зовнішні сили: історію, державу, начальство, расу, батьків, фазу місяця, дитинство, несвоєчасну висадку на горщик і т. д. В мить, коли ви покладаєте провину на що - те, ви підриваєте власну рішучість що - нибудь змінити.

Взагалі, намагайтеся поважати життя не лише за її принади, але і за її труднощі.Вони складають частину гри, і добре в них те, що вони не є обманом. Всякий раз, коли ви у відчаї або на межі відчаю, коли у вас неприємності або утруднення, пам'ятаєте: це життя говорить з вами на єдиному добре їй знайомій мові».

Добре сказав, правильно. Ну скільки можна скаржитися, їй Богові…

*Кверулянт—скаржник, сутяга