Всі мешканці чують, як вночі місто співає собі і нам гімн: Інтерв'ю з жителем Херсона ДРУГА ЧАСТИНА

прочтения: 26756
16.05.2022 18:00

Це друга частина інтерв'ю з жителем окупованого Херсону Андрієм (ім'я змінене). Окупанти зайшли в місто і повністю його зайняли на початку березня. З тих пір вони встигли встановити своє фейкове керівництво - гауляйтерів Сальдо і Стрємоусова, кілька разів оголошували дати проведення так званого референдума і намагались вести пропаганду. Як і очікувалось, рашистам нічого не вдається. Але на жаль, добре вдається тероризувати населення - красти і катувати людей, зупиняти місцевих на вулиці, вриватися в чужі житла.

Про те, як наразі живе Херсон, кореспондент «Преступности.НЕТ» запитав у місцевого жителя. З першою частиною можете ознайомитись за посиланням.

КОЛИ МИ ВИХОДИМО НА ВУЛИЦЮ, ТО ЧИСТИМО ТЕЛЕФОН

- Як у вас справи з правоохоронними органами?

- Їх немає. Як почалась окупація, їх не стало. У нас є зараз, наскільки це можливо зараз проводити, муніципальна варта, яка підпорядковується Колихаєву. Там була певна кількість людей, вони проводили патрулі міста і виїжджали на виклики. Зараз вона, скажімо так, трошки працює. Наскільки вона виконує зараз функції, сказати складно. Окупанти не змогли сформувати свою поліцію, свої силові структури по одній простій причині – з ними ніхто не хоче співпрацювати. Туди ніхто не хоче йти. Вони там знайшли якихось двох маргіналів, яких поставили «керівниками» поліції, навіть не знаю, як називаються ці посади. У нас працює ДСНС, вони працюють.

- А є в місті росгвардія?

- Є. Взагалі в Херсоні є всі, хто тільки може бути, в тому числі і кадирівці. Казали, що є і морська піхота, не знаю, наскільки це правда.

- А що роблять кадирівці?

- Вони стоять на блокпостах міста і, наскільки я знаю, вони по селам. Якщо їхати з міста, ті люди, які виїжджають, і це буває, їм треба декілька діб, щоб потрапити на Миколаївщину. Люди їдуть на свій страх і ризик – у когось виходить, хтось повертається. Але це складно. Ночують в полях.

- Що взагалі відбувається на блокпостах?

- Я знаю, що, наприклад, з Херсону до Снігурівки одинадцять блокпостів. Буває по-різному. Когось пропускають так, у когось перевіряють документи. У когось проводять повний обшук автівки, одягу, перевірку документів, записують когось в блокноти. Це як пощастить. Комусь щастило так, що просто проходили легку перевірку, а когось перевіряли повністю. І документи, і телефони. Але це відбувається і просто на вулиці, можуть зупинити і перевірити документи, або телефон. Тому, коли ми виходимо на вулицю, то чистимо телефон, видаляємо галерею, чистимо месенджери.

- А можна просто телефон дома залишити чи це підозріло?

- Ну, є люди, які просто беруть із собою кнопковий телефон. Але, з іншого боку це підозріло – чому у тебе такий телефон? Тому краще почистити телефон.

- Ви казали, що окупантів спочатку було мало. А зараз їх багато?

- В перші дні окупації так, їх було мало, потім стало багато. Кажуть, їх зараз близько тисячі. А от щодо техніки, її як такої немає. Тобто немає танків, наприклад. Є БТР, є броньовані машини типу «Тигр», є вантажівки. І зараз дуже багато з’явилося саме легкових автівок з літерою «Z». Але, ви знаєте, я думаю, що це вкрадені авто. Вони, в основному, такі презентабельні машини. Ну, навряд у армії є такі машини. І були яскраві приклади. Мої друзі виїхали на дачу на Миколаївщину. Вони думали, там буде безпечніше. Виявилось, що ні. До них прийшли одразу російські окупанти і кажуть, що їм треба забрати автівку «для нашої перемоги». Я не знаю, як так вийшло, окупантів вмовили залишити автівку, але від окупантів була така фраза: «Не знаємо, чого ви хвилюєтесь, приїдете до НАС в Миколаїв, коли ми його «звільнимо» і дамо вам нову автівку з салону». Але все ж таки якось вони спромоглись домовитись, але автівку вони залишили. І такі випадки не поодинокі, таких випадків дуже багато. З автосалонів крадуть машини. Просто заходять і забирають.

- Це якийсь сюреалізм.

- Це наша реальність. У мене іноді виникають думки виїхати, але тримає те, що я не хочу залишати своє місто. Мені здається, що я потрібен тут. І батьки не хочуть виїжджати. Та і їхати на свій страх і ризик, ти не знаєш, як ти можеш досягти свого кінцевого пункту призначення. І якщо всі поїдуть, хто залишиться? Якісь маргінали, завезені росіяни. Їх, до речі, можуть заселити в покинуті будинки. Наприклад, окупанти ходять до голів ОСББ і питають, які квартири вільні. Є така інформація.

ОТ ЗНАЄТЕ, КВІТНУТЬ ВИШНІ І ЗВУК БОЇВ

- Як загалом зараз живе місто? Окупація – це жахливо, але людям, може, хочется погуляти в парках, ходити по вулицях.

- Люди не настільки налякані, як пригнічені. Але у людей є надія, що місто звільнять. Ми це дуже добре розуміємо, коли чуємо звуки боїв на околицях міста, а вони постійно йдуть. Як фоновий звук. От знаєте, квітнуть вишні і звук боїв. Вчора-позавчора було дуже тихо. І це навпаки – ну не те. Коли бої йдуть – це якось жвавіше, бо розумієш, що наші близько. До речі, сьогодні так добряче бахнуло, ми думаємо, що це вже всім відома Чорнобаївка.

- Але, кажуть, як би вся Україна не сміялась з невдалих спроб рашистів захопити Чорнобаївку, у людей там величезні проблеми.

- Так, там багато зруйнованих будинків, у людей не було світла і води. Але зараз це вирішується завдяки сільській владі. Але нещодавно викрали заступника сільского голови Чорнобаївки. А щодо того, чи гуляють люди в парку, так, все ж таки весна, хороша погода. Але все менше і менше. Багато людей виїхало. І у нас все менше і менше відчинені кав’ярні, магазини. Виходять такі великі мережі як «Сільпо», вийшло «АТБ». Вони просто не можуть працювати, бо не можуть отримувати товар.

- В окупованому Мелітополі кажуть, що з АТБ зідрали назву і написали іншу, туди завезли російські товари. У вас таке є?

- Ні, у нас не працює жодного російського магазину, але товари російські є.

- В херсонських пабліках інколи пишуть, що бачать, як в бік Миколаєва летять ракети. Їх бачать місцеві?

- Так, особисто над моїм будинком пролітала ракета в бік Миколаєва. На околицях міста між будинками стоять РСЗВ (реактивні системи залпового вогню), які обстрілюють Миколаїв, ми це бачимо. Це робиться для того, щоб у бік окупантів не летіло, бо вони розуміють, що наші воїни не будуть стріляти у бік житлових будівель.

- Багато хто каже, що незрозуміло, як деокупувати місто, в якому стоять Гради і Смерчі біля будинків.

- В принципі, у нас є три точки зору, що буде з містом далі. Перше – це буде така довготривала окупація, а друга – це заходять ЗСУ і швидко звільняють місто. І третя – це важкі бої в місті. Це обстріли міста окупантами і великі втрати серед місцевих. Але все-таки ми хочемо вірити, що це буде другий варіант, що це буде без великих втрат серед ЗСУ, серед місцевих, що не буде сильно пошкоджена інфраструктура міста. І те, що експерти кажуть, що можна просто оточити місто і перерізати основні в’їзди та виїзди в місто. У нас ведуть дві дороги з Криму на Херсонщину – це Антонівський міст і це греблі Каховської ГЕС. Більше шляхів потрапляння на територію правого берега області немає. Тобто оточення міста і вони просто самі вийдуть, або здадуться в полон.

Але те, що я чув, це те, що Херсон, на відміну від інших окупованих міст, звільнити набагато легше. Гірше буде зі звільненням Каховки, вона для них важливіша, там вода і ГЕС. Херсон, все ж таки, в стратегічному плані ні, він важливий для них в символічному плані, що вони взяли велике місто.

ОКУПАНТИ РОБЛЯТЬ ВСЕ, ЩОБ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ВІД УКРАЇНИ НЕ БУЛО

- Чи є в місті масована пропаганда від окупантів?

- Ні, такого нема. І таке просто не може бути, бо не сприйметься місцевим населенням. Листівки може хтось десь і роздає, але я не бачив. Едине, що користується попитом, в основному це маргінали, або люди похилого віку – це роздача російської гуманітарки. Там збираються черги і немаленькі. Людей похилого віку можна зрозуміти, продукти харчування дуже складно отримати саме в магазинах. Бо там величезні черги, ціни на продукти великі, і ще потрібно ці продукти знайти, бо багато магазинів просто зачинені.

Але ще за російською пропагандою збираються черги з різних маргіналів, ну, ще можна виловити і звичайних людей. Це вже на їхній совісті, але на жаль, таке є. Інших, тих, хто не має виходу і йде за гуманітарною, можна зрозуміти. Окупанти роблять все, щоб гуманітарної допомоги від України не було. Вони закривають усі шляхи.

- Давайте тут зупинимось трохи докладніше. Скільки приблизно магазинів працює, на скільки збільшились ціни на такі найнеобхідніші продукти?

- Багато магазинів зачинені, саме відсоток я не можу сказати, але супермаркети не працюють усі. Працюють, в основному, маленькі магазинчики. Біля мене магазинчик працює постійно. Там якимось чином все ж таки продукти. Працює ринок, на ринку є певна кількість товару, фрукти, овочі. Ось якраз таки на ринку вирує життя, там багато людей. І ще багато навколо ринку точок продажу – цигарки, масло, яйця, хліб і так далі. Ціни були величезні, коли почалось повномасштабне вторгнення, коли почалась окупація, зараз ціни пішли вниз. Мабуть це пов’язано з тим, що стало більше товару, і ще в магазини зайшли російські товари. Ціни, звичайно, не такі, які були в окупації, але нижчі, ніж з самого початку.

Людей багато на ринках, величезні черги. Окупанти теж ходять по ринках, купують алкоголь, цигарки. Купують за гривні і за рублі.

- А що можна щось в Херсоні купити за рублі?

- Ну, коли вони підходять до якоїсь бабусі і наставляють на неї автомат, то там вже це питання не виникає. А обміняти ці рублі, звісно, неможливо. Рублеву зону вони, до речі, не можуть ввести, знову ж таки через супротив. Але на ринках вони десь там розраховуються рублями. Але це просто папірці.

- З огляду на те, скільки всього зі своїх планів вони не можуть реалізувати, складається враження, що вони не знають, що робити з містом.

- Цілком правильно, вони не знають. Повністю не знають. Вони дезорієнтовані. У них нічого не виходить. Це пов’язано з опором населення, це основний чинник – наше населення.

- В мережі розповідають про херсонських партизанів, є фото листівок по місту з погрозами окупантам. Це поодинокі явища, чи масові?

- Не багато, але є. Стосовно великого руху опору, відомостей 100% не має. Можливо і не треба їх мати. Цілком можливо, що це є і дії ЗСУ. Але інформації дуже обмежена кількість. А що відбувається ночами з окупантами – ну, це ми не знаємо. А може щось і відбувається. Єдине, що можу сказати – спати і відпочивати спокійно в нашому місті вони не можуть. Я наведу простий приклад. У нас після вторгнення по місту розклеїли листівки: «Херсон – наше місто» з українським прапором. Я був свідком, як одну з цих листівок знімали. Але в одному з районів вони залишились. Окупанти знімали її не просто, а в повній бойовій готовності – з автоматами, в повній амуніції і розташованими бійцями по периметру. От уявіть собі, просто знімали папірець. Як вони бояться оборони місцевого населення.

Пересуваються по місту здебільшого з БТР, з «Тиграми», патрулі просто так не ходять.

- Ще в мережах пишуть, що у Херсоні можна побачити різних підозрілих людей, наприклад, на зупинках, в чергах стоять. І місцеві кажуть, що вони у районах людей знають, а ось ці люди нові, незнайомці. Є така версія, що це можуть бути перевдягнені окупанти, які намагаються дізнатись якусь інформацію.

- Є така інформація, це цілком можливо. Також говорять про те, що в місто завезли людей з росії і Криму. Цілком ймовірно, що якраз їх використовували для масовки до «дня победы». Тому що на тих відео, які бачили, місцевих дуже мало хто зміг ідентифікувати. Взагалі людей мало було дуже. Анонсів, до речі, майже не було. Розвісили кілька реклам «С днем победы» в кольорах радянської символіки.

Я не відкидаю той факт, що на мітинг також прийшли місцеві, які хотіли вшанувати загиблих, що перемогли нацизм. Але переважна більшість – це маргінали, місцеві божевільні, завезені з Криму і з росії. Журналісти писали, що в натовпі чувся не наш акцент, а ще люди співали гімн росії біля вічного вогню. Якщо чесно, не думаю, що наші люди знають цей гімн.

Вони взагалі все роблять дуже тупо, в усьому туплять капітально.

МІСЦЕВІ ЇХ НЕНАВИДЯТЬ. ВСІХ - І ОКУПАНТІВ, І КОЛАБОРАНТІВ, І ПРОПАГАНДИСТІВ

- Який режим у міста, коли люди заходять додому?

- Раніше, коли темнішало, десь вже о четвертій нікого не було. Зараз десь о сьомій вечора місто вимирає. Повна тиша. І те, що я чую вночі – це або суцільна тиша, або звуки боїв, або гавкання собак, техніка окупантів, яка їде у бік Миколаєва. А ще я чую, як співає наш годинник на вежі музею. А музей знаходиться далеко, але я чую і чує багато мешканців. А годинник співає гімн нашого міста. Тому всі мешканці вночі чують, як місто співає собі і нам гімн.

- Як себе веде ваш мер Колихаєв?

- Він продовжує працювати, постійно веде публічний діалог. Він з самого початку говорив, що він залишається в місті, нікуди не їде, і заступники, керівники комунальних підприємств теж на місті. Він керує процесами в місті певними, йому або дозволяють окупанти це робити, або просто закривають на це очі, бо не можуть зробити самі. Колихаєв знаходить якийсь баланс. В принципі, він такий, що він завжди міг його знаходити. Херсонці вважають, що це добре. Я не знаю, які у нього були діалоги з окупантами, але факт є факт – він у місті, він працює і наголошує на тому, що Херсон – це Україна.

- Є інформація стосовно викрадення людей?

- Їх викрадають і багато. Це якраз те, що у окупаційного режиму виходить добре. Викрадати і катувати. Викрадають активістів, журналістів, волонтерів, бійців АТО, чиновників. Історія була з нашим колишнім мером Миколаєнко, його викрали, змушували працювати на окупантів, незважаючи на його проукраїнську позицію. Він – людина порядна, як мер був такий собі.

Людей відвозять і катують. Це відбувається або в межах міста, або людей вивозять, буває, навіть до Криму. Наприклад, у мене є інформація, що наш колишній голова Херсонської ОДА Путілов знаходиться зараз на території Криму.

- А ви спілкувались з людьми, яких катували і випустили?

- Є такі люди, яскравий приклад – це журналіст з Каховки Олег Батурін. Він був викрадений в перші дні окупації в Каховці, його тримали вісім днів, теж катували, пропонували співпрацю. Директор нашого театру був викрадений, мер Олешок.

Олег Батурін після звільнення з полону рашистів

Деяких, ось як Миколаєнка, змушують брати участь у пропаганді, знімають з ними сюжети. Їх здебільшого показують, як очільників якихось підпільних нацистських організацій. До речі, на російському телебаченні є такі телеканали, на яких показують сюжети з окупованих міст, наприклад, щось на кшталт «Херсон 24» і так далі. Сюжети, здебільшого про те, як круто зараз в «освобожденних городах», як у нас тут були нацисти і як добре жити при росіянах. Є коментарі типу від місцевих. Ще питання, як їх змусили це казати і скільки автоматників стоять біля цих коментаторів. Самі журналісти, які це знімають, вони теж ховаються, ходять під охороною. Так, щоб вони самі ходили по місту і знімали сюжети, такого нема. Тільки разом з окупантами.

Місцеві їх ненавидять. Всіх – і окупантів, і колаборантів, і пропагандистів. Є лють. І надія. Розумієте, неможливо вийти на вулицю, щоб не озиратись. Ти йдеш по місту, чуєш гул мотору і думаєш, чи це не їде автівка з літерою «Z». А таке буває.

Місцевих машин стало менше, але цікаво, що з’явилися старі машини – Жигулі, Запорожці, таке. Мабуть хтось десь в гаражі подіставав такі автівки і їздить.

- Є місце, про які знають люди, що там розташувались окупанти?

- Вони, наприклад, сидять у нашій морській Академії, окрім управління поліції, будівлі СБУ, обладміністрації. Розвісили прапори, до речі, окрім російських, ще радянські. Намагаються увійти у такий візуальний простір. У нас є парк Слави, там стояв величезний прапор України, з яким була цікава історія при встановленні, коли флагшток упав на машину тієї людини, яка була відповідальна за встановлення. У нас там теж є флагшток, на ньому український прапор. Росіяни цей прапор зняли і повісили замість нього радянський. Він там провисів кілька годин, місцеві його зняли. На наступний день радянський прапор вішали вже «за допомогою» БТР і автоматників. До сих пір там залишився БТР, він охороняє прапор. А місцеві продовжують знімати прапори.

- Що б ви самі хотіли додати людям? Що українці зараз мають знати про Херсон? Ви зараз усім містом як герої Marvel.

- Нам дуже важлива підтримка, і це дуже приємно, коли вона є. Ми знаємо, що завдяки такій підтримці ми будемо триматись і далі, і ми обов’язково переможемо. Зараз все, що нам потрібно – це сили, щоб зберігати нормальний психологічний стан. Це важко, але ми впораємось. Ми читаємо, дивимося програми, фільми, спілкуємось з друзями. Виходимо на двір. Я дивлюсь, як квітнуть дерева. Ми знаємо, що трішки ще треба почекати… Я не знаю, скільки почекати. Але це точно буде.

Мені, наприклад, постійно сниться сон, я бачу наших військових на вулицях міста. І так явно вони сняться, навіть обличчя їхні. Просто незнайомі обличчя, я їх бачу дуже чітко. Наша форма піксельна. Останній раз навіть спілкувався з ними, вони сказали: «Ще трішечки почекай, ми звільнимо місто. Ми вже поруч». Але просили про це нікому не казати (сміється).

Спілкувалась Юлія Акимова, спеціально для «Преступности.НЕТ»

    Фотофакт