Децентралізація на Березанщині: згаяний час і байдужість обраних

Легко сказати, що «верхи» винуваті, значно важче проблему шукати в собі, в близьких і оточуючих тебе людях. Головним же злом і перешкодою подальшого розвитку є байдужість більшості, яка і призводить до панування меншості, накопиченню їх статків. Лише громадська активність і тотальна небайдужість більшості є основою запорука успіху, реальних змін та досягнень.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

У 2014 році перед нашою державою виникла реальна загроза розпаду або перетворення її на федерацію областей. Єдиною альтернативою даному сценарію було поділитись повноваженнями не з потужними регіонами, а міськими, селищними і великими сільськими громадами. Так як більшість сільських рад країни є невеликими, нездатними самостійно надавати якісні послуги населенню, було вирішено об’єднати їх між собою навколо реально існуючих центрів активності. Існуючі районні центри фактично і були такими місця тяжіння. Чим далі від них, тим більше активність спадала і накопичувались проблеми, які не вирішувались і постійно кудись відкладались.

Протягом 2014 року виникла законодавча база для об’єднання – Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», ряд важливих і регулюючих постанов Уряду.

Навесні 2015 року при райдержадміністрації було створено районну робочу групи із розробки перспективного плану реформування громад Березанщини, яка прийняла рішення зберегти Березанський район, поділивши його на 5 укрупнених сільських громад – Березанську (центр і північ району), Кімівську (східна частина), Краснопільську (західна частина), Коблівську (південний захід) і Рибаківську (південний захід). Дану позицію підтримали 23 червня 2015 року абсолютною більшістю депутати Березанської районної ради 6 скликання на ХХХІ сесії. Однак тодішній голова РДА Трибуха В. М. одноосібно запропонував перетворити Березанський район на одну територіальну громаду, і чомусь саме його пропозиція й була включена до Перспективного плану Миколаївської області. Варто сказати, що його підтримували окремі сільські голови, бо за їх словами, навіть і у великих селах не було необхідних спеціалістів та приміщень для створення власної громади. Переважній же більшості хотілось зберегти звичний порядок речей, тому вони вирішили відмовчатись та почекати.

ЯК СПІВІСНУВАТИ КОБЛІВСЬКІЙ ГРОМАДІ ТА БЕРЕЗАНЩИНІ?

Одночасно для найбагатшої сільської ради району – Коблівської – настав вирішальний момент: або скористатись добровільністю і від’єднатись, або, за їх словами, і на далі «годувати Березанку». Так як для створення окремої громади Коблевому не вистачало жителів і «когось» для об’єднання, то було надіслано пропозиції сусіднім сільським громадам.

Рибаківська сільська рада одночасно намагалась створити і свою громаду, проте сусідні Тузли та Лимани відмовчались та проігнорували їх пропозицію. Не бажаючи бути у майбутньому Березанській громаді, рибаківці на своїй сесії обрали Коблево як свій новий сільський центр. У результаті об’єднавчих процесів 4 південні сільські ради – Коблівська, Рибаківська, Новофедорівська і Українська вирішили створити одну громаду з центром у селі Коблеве.

Керівники сільських громад північної частини району сприйняли децентралізацію та об’єднання громад як велику трагедію, безперспективність для їх подальшого існування. Показовим прикладом байдужості та небажання змін є їх зустріч з приводу проведення добровільного об’єднання громад, яка відбулась 22 вересня 2016 року у Березанці і яку проігнорували двоє керівників сільських громад. У ході зібрання більшість сільських голів засудили від’єднання «багатих» громад півдня району, одночасно практично практично усі з числа керівників сільських громад виступили проти створення Березанської селищної громади, у тому числі і сам селищний голова. Проте враховуючи мою пропозицію не відкладати це важливе питання на далеке майбутнє, все-таки було ухвалено рішення розпочати обговорення процесу об’єднання із жителями усіх сіл північної частини району.

На превеликий жаль, очільники в основному керуються власною користю та прибутками свого найближчого оточення. Завдяки їм сільські ради більше нагадують закриті акціонерні товариства з декількома акціонерами, такі собі клуби за інтересами, ніж орган місцевого самоврядування, який повинен захищати права та інтереси усіх жителів громади.

Деякі голови керують не перший термін і своїм господарюванням довели громади до нинішнього стану. Такі керівники сільських рад власне подальше життя не уявляють без свого крісла, право на яке вони отримали від народу, на який у них не вистачає часу, коштів, поваги.

Сільські ради у нинішньому вигляді показали свою неефективність у питаннях розвитку і величезну відірваність від людей. Навіть законний контроль над ними службовці місцевого самоврядування сприймають як образу, а не як належне. Тому ці посадовці з їх ментальністю та низькою ефективністю повинні залишись у минулому. Новий час вимагає нових людей – рішучих, розумних та з активною громадянською позицією.

Переконаний, що завдяки Закону України «Про співробітництво територіальних громад», іншим прогресивним законам, системним і послідовним діям активістів, їх небайдужості та громадському контролю, у близькому майбутньому між Коблівською і Березанською громадами налагодяться доброзичливі партнерські стосунки. Сусідські громади, пов’язанні багаторічною спільною історією та зв’язками, будуть співробітничати і обмінюватись необхідними для них ресурсами. А це, в свою чергу, призведе до подальшого розвитку території, яку ми звикли називати Березанським районом.