Непошанова владою боротьба за український Миколаїв

прочтения: 7531
01.06.2021 16:28

В часи святкування 30 – річчя відновлення незалежності України в м. Миколаєві планують встановити 70-метрву щоглу з державним прапором. Ця робота котуватиме щонайменше 14 мільйонів грн бюджетних коштів. На відкриті щогли, в День прапору 23. 09. 2021, планується мітинг, який «відкриє» заступник голови МОДА з питань культури Ю. Гранатуров, пенсіонер, колишній комуніст та високопосадовий регіонал. Він символізує «нові обличчя» партії В. Зеленського і буде навчати миколаївців, як слід любити держані символи незалежної України. Щоправда 30 років тому Гранатуров негативно відгукувався про «бандєравскій флаг». Нині він посідає крісло професійного українського патріота Миколаївщини…

До речі, Богдан Бандери, молодший брат Героя України, боровся за незалежну Україну та загинув від рук російських вбивць – визволителів в с Піски, Баштанського району Миколаївщини 11. 03. 1944. Під час ювілейних святкувань заплановано покладання квітів до всіх пам’ятників бійцям Червоної армії на території Миколаївської області. Квіті до місця загибелі Б. Бандери не покладуть, позаяк там навіть маленької таблички немає. На дошку з відповідним написом бракує коштів, на відміну від мільйонів, витрачених на проектування та встановлення щогли.

Окрім щогли, не бракує грошей і на урочисті збори в українському театрі 20. 08. 21 з наступним закритим фуршетом для начальства: голови адміністрації, міського голови та їхніх заступників, героїв 1978 – 1988 років народження. Адже вони підпільно «боролись» за незалежність України, навіть в юному віці. Запрошувати на цей захід ще живих в Миколаївській області ветеранів УГС, РУХу традиційно не будуть, на відміну від православних священників з московського патріархату та колишніх номенклатурних комуністок Н. Макарової, Т. Бугаєнко. Ця публіка чекає смерті останнього миколаївського рухівця, щоб назвати себе головними бійцями за незалежність України.

Окрім Б. Бандери, місцеве керівництво звично проігнорує й інших «бандерівців», що змагались за українську державу. Тому мушу взяти на себе почесну місію пам’яті. Мовлю першочергово про тих борців за незалежність України, кого вже немає серед живих. Або тих, про кого традиційно забувають місцеві керманичі, хоча ці непересічні люди з 90-х років минулого сторіччя — поряд із нами.

Мені пощастило очолити Миколаївську філію УГС (11.01.1990) та Секретаріат Миколаївського Крайового РУХу. Відзначаючи ювілей незалежності України, я завжди згадую особистостей, на яких трималась діяльність українських організацій. Пропоную згадати перших угсівців, рухівців, котрі утверджували ідею незалежності України в Миколаївській області впродовж 1989-1991 років. Ці достойники, народжені в різних регіонах України, щоденно стверджували ідею соборності України й варті нашої уваги.

Вони змагались за Україну:

  • Пенсіонер МВС Леонід Акімов, мешкає в м. Миколаєві
  • Микола Антошик, пенсіонер, міський голова Помічної;
  • Надія Архипенко, пенсіонерка, мешкає в м. Миколаєві;
  • славної пам’яті Ганна Білик (Івано-Франківщина);
  • Сергій Бірюков, пенсіонер, мешкає в Миколаївській області;
  • славної пам’яті херсонець Валерій Бойченко;
  • славної пам’яті ветеран ОУН Ганна Бульботко (Тернопільська область);
  • славної пам’яті Євген Вакула (Тернопільщина);
  • Володимир Васьо (Тернопільська область), пропав без вісти;
  • доброї пам’яті Сергій Вдовиця з Полтавщини;
  • славної пам’яті Петро Висоцький, фермер з Миколаївщини;
  • Михайло Воробець (м. Тернопіль), нині – пенсіонер, мешкає в м. Миколаєві;
  • Ігор Гаврилишин (м. Калуш), пенсіонер, мешкає в м. Миколаєві;
  • Іван Гайванович (м. Миколаїв, Львівської області), журналіст, мешкає в Києві;
  • доброї пам’яті Михайло Ганущак (м. Коломия);
  • подолянин Олег Гіляка, пенсіонер, мекає в Миколаєві;
  • миколаївець Ігор Грасевич, перший голова місцевого РУХу, пенсіонер, мешкає в Миколаєві;
  • славної пам’яті миколаївець Федір Грозов;
  • подолянин Юрій Діденко, народний депутат України 6 скликання, мешкає в м. Миколаєві;
  • Юрко Долинюк, миколаївський пенсіонер;
  • славної пам’яті закарпатець Дмитро Кремінь, лауреат премії ім. Т. Шевченка;
  • славної пам’яті Йосип Запалух (колишній учень Калуської СШ №1);
  • Володимир Кацан (Тернопілля), пенсіонер, онук оунівця, розстріляного в Тернопільській в’язниці в 1945 році, батько УБД, учасника боїв за Донецький аеропорт Михайла Кацана; обоє мешкають в м. Миколаєві;
  • Олександр Карпенко з Миколаївської області, пропав без вісти на території РФ;
  • доброї пам’яті ветеран ОУН Станіслав Клос (Івано-Франківщина);
  • Тамара та славної пам’яті Володимир Кіпери з Миколаєва;
  • киянин Вахтанг Кіпіані, заслужений журналіст України;
  • Лариса Кричевська з Миколаєва, пенсіонерка;
  • Володимир Крупка з Полтавщини, пенсіонер, мешкає в Миколаєві;
  • Олександр Кузнецов, пенсіонер, мешкає в м. Миколаєві;
  • славної пам’яті ветерани ОУН Іван Максим’юк, Анатолій Могилевич, Галина Могильницька та Василь Пальчак (Львівщина);
  • Влентина Максименко, пенсіонерка з Миколаївщини;
  • Олександр Малицький з Луганська, пенсіонер, мешкає в м. Миколаєві;
  • славної пам’яті Борис Мороз, багатолітній депутат Миколаївської міськради;
  • миколаївець Олекса Мот, пенсіонер, мешкає в Очаківському районі;
  • Любов та Володимир Мрищуки, пенсіонери з Миколаєва;
  • трагічно загиблі Володимир Обаранчук, Василь Різун (Тернопільщина);
  • Алла Осадчук, пенсіонерка з Миколаєва;
  • Микола Продан, пенсіонер з Миколаєва;
  • поет з Миколаївщини Олекса Різниченко, політв’язень, пенсіонер, мешкає в м. Одесі;
  • Василь Рудовський (м. Тернопіль);
  • Іван Самуляк (Тернопільська область), пенсіонер, мешкає в Миколаєві;
  • ветеран ОУН, видатний політв’язень, вічної пам’яті Петро Саранчук (Тернопільщина);
  • доброї пам’яті миколаївець Василь Сліпець, ветеран 2 світової війни;
  • підприємець Микола Совщак, пенсіонер, мешкає в м. Миколаєві;
  • Віктор Спиця, миколаївський пенсіонер;
  • Анатолій Тертичний з Кіровоградщини, пенсіонер, мешкає в м. Миколаєві;
  • славної пам’яті ветеран ОУН/УПА, політв’язень Микола Тотосько (Тернопілля);
  • славної пам’яті київський поет Іван Царинний;
  • вбитий в РФ Валерій Уренюк (Тернопільщина);
  • Федір Фундурат (Житомирщина);
  • Михайло Чопей та Степан Яцула (Івано-Франківська область).
  • Євген Шваленко, пенсіонер, Миколаївська область;
  • Раїса Шпак, пенсіонерка. Мешкає в м. Миколаєві.

Поминаємо тих, кого з нами вже немає. Вони – живі, поки ми пам’ятаємо про них. Тішусь, що можу назвати всіх вище перелічених моїми товаришами, побратимами.