Діти, медіа і проліски

прочтения: 5981
04.06.2021 15:44

Хоч весна вже і минула, але саме проліски в нас будь зараз в центрі уваги. Зрозуміло, як і медіа, ну а тим більше діти. Йдеться ось про що: про один майбутній творчий конкурс (власне, вже поточний) і підсумки іншого, завершеного.

Власне питання

Як ви на посилання ходили, то його вже побачили: чому умовами конкурсів не передбачено публікації робіт у шкільних газетах? Чи й місцевій пресі. Це можна трактувати і як пропозицію: щоб у майбутньому чинити саме так. І, як можна зрозуміти, відповіді на це запитання чи оцінки цієї пропозиції я не одержав. Поки що.

Я думаю, що вона могла б виглядати так:

- Ідея загалом слушна, цілком відповідає концепції конкурсу, треба її у майбутньому запровадити.

- Пропозиція як ідея непогана, але в неї є суттєві недоліки чи вади, зокрема: …

- Ідея погана, можна сказати і шкідлива, виходячи з таких обставин: …

І от тепер я звертаюсь вже публічно до Наталії Сокульської і Василя Шуляра з проханням розказати про своє ставлення до моєї пропозиції. Втім, є ще у питання і певний контекст, а як придивитись, то стає ясно, що він доволі складний, багатоаспектний. І от про це вже далі.

Організаційна складова питання

А може не організаційна, а соціальна. Чи професійна, корпоративна. Ну як краще назвати, то ви вирішите самостійно, а поки що про суть. Вона полягає в тому, що жоден з учасників оргкомітету, журі, а також з числа педагогів, що виховали лауреатів обласного конкурсу, взяти участь в обговоренні не захотіли. Так само і громадські активісти, педагоги, батьки. Різні люди, що запрошення до такої розмови бачили по різних форумах.

А мали? Без сумніву, бо поки в суспільстві нема діалогу, дискусії, то нема і розвитку. Зокрема в школі. Яка зараз намагається перейти від формату СтаРШ до НУШ. Від Старої радянської до Нової української. А як це зробити без обговорення, без пошуку спільної позиції, спільного розуміння, що і як треба робити сьогодні, завтра, в цьому навчальному році, в наступному? Це раніше Міністерство керувало і направляло. Сьогодні не так: є загальна концепція НУШ, а практична її реалізація в кожному (!) навчальному закладі має бути осмислена і окреслена саме місцевим шкільним колективом. Зауважте, не педагогічним виключно, а шкільним – за участі учнів і їх батьків.

Ви можете уявити цей процес без сучасних засобів комунікації? Ну якось так у вигляді реальних зібрань батьків, дітей і педагогів в актовій залі школи?

Але педагоги, як ми бачимо, не вміють чи не хочуть розмовляти в такий сучасний спосіб. І тут можна сформулювати для пояснення цього явища різні гіпотези. Наприклад, що як люди виховані і толерантні педагоги чекають, коли їхні лідери подадуть певний знак, приклад, запросять до розмови решту учасників. Або що за стандартами СтаРШ педагоги налаштовані на виконання своїх обов'язків, а не на пустопорожні теревені. Тим більше, у неробочий час. Втім, поза будь яким сумнівом, начальник СтаРШ чи лідер НУШ, а саме керівник закладу чи органу управління освіти грає тут вирішальну роль. Так же?

Є ще один беззаперечний аспект, не забарвлений позитивними чи негативними емоціями чи прихованими оцінками: педагоги не мають відповідної практики, звички або навички, чи, мовою НУШ, належної компетенції. Саме в тому, щоб вести діалог у сучасному Інтернет-форматі. Погляньте на будь-який сайт будь-якої школи, або і на сторінку ОІППО, управління освіти і переконайтесь в цьому. Контент, кажучи професійною мовою, носить виключно звітний характер, жодних дискусій, обговорень там нема.

То що з цим робити? Навчатись, практикуватись, передовсім на Фейсбук-сторінці власної школи. Вона може виглядати приблизно так. Саме приблизно, бо як не може бути двох однакових закладів освіти (згідно з НУШ), так не може бути і двох однакових шкільних сторінок чи сайтів – справжня творчість не визнає шаблонів.

Але це ще не все, є і більш глибокі причини мовчання педагогів.

Блогер

Нема сумніву, що крім організаційного, є і більш широкий контекст, може філософський? Втім, дуже міцно пов’язаний з нашим сприйняттям слова "блогер". Як на вашу думку – це щось позитивне чи навпаки?

Розмови про інформаційну агресію, фейки, дезінформацію – це ж пов'язно з блогерами? Безвідповідальними і деструктивними особами, а може і агентами ворожих сил, що от вже скоро 30 років ніяк не дають нам збудувати вільну і щасливу країну.

Загалом, кожен, хто має акаунт Фейсбук – він блогер. Формально. А по суті ми, все ж, під блогерами розуміємо людей, що пишуть тексти більші за "вітаю з днем народження". І, що важливо, блогери подають якусь власну позицію, власне бачення, тобто виступають в ролі громадянського журналіста, хоч, скоріше за все про це і не думають. І вони доступні для відповіді. Кожен може читати, що написав блогер, і відповідати йому, заперечувати чи підтримувати. Не всі зі мною погодяться, але я вважаю першими українськіми блогерами Михайла Драгоманова і Бориса Грінченка. І я б дуже хотів, аби Василь Шуляр і Наталя Сокульська теж стали блогерами – от починаючи з цієї нашої розмови. Несподівано?

Повернімося до поганих блогерів, тих, що безвідповідальні і деструктивні. Як з ним боротись? На Сибір відправляти? Це несучасно. Не кажучи вже, що абсолютно неефективно чи просто неможливо. Будь-які заборони чи репресії в сучасному інформаційному просторі не працюють. Поганих блогерів можуть здолати лише добрі. Відповідальні, освічені, ефективні. Може, державні службовці? Чи науковці. А можна в їхніх службових обов'язках знайти щось про блогерство? А про публічність, зв'язок з громадськістю? Та скільки завгодно. То виходить, що конкретне рішення – чи має посадова особа бути блогером – воно залежить від безпосереднього начальника (чи лідера). Як він порадить підлеглим вести блоги, а краще ще і приклад подасть…

То я чекаю від пана Василя и пані Наталії відповіді на своє питання. Це програма-мінімум. А програма максимум, ви вже зрозуміли, правда? Я сформулюю: скомплектувати з числа організаторів, журі і педагогів, вихованці яких брали участь в конкурсі Пролісок, навчальну групу. Так, дистанційну. Так, орієнтовану на роботу в соціальних мережах, ведення власних персональних блогів, розвиток шкільних газет. Приєднуйтесь, шановний читачу. Приймаємо всіх.