Вибірковість деолігархізації від В. Зеленського

прочтения: 8442
04.06.2021 15:46

Нарешті ми побачили проект довгоочікуваного та розрекламованого «слугами» закону проти олігархів (офіційна назва «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів»).

Якщо коротко викласти висновки про творців цього закону, перелік виглядає наступним чином.

1) Вони не читали тексту Конституції України, як Тупицький, представник «донбосяцької правової школи». Тому і не звертають уваги на правове джерело, що має найвищу силу в країні.

2) В Литві, Польщі, Португалії, Румунії, про які я неодноразово писав, відсутній спеціальний закон (на кшталт «закону Зеленського») для боротьби з впливом олігархів на шляхи розвитку країн. Там, на відміну від України, достатньо антимонопольного, антикорупційного законодавства та ефективної роботи відповідних державних органів. У керманичів згаданих держав є бажання ліквідувати монопольні позиції олігархів, якого від часів президентства Л. Кучми не було в жодного президента України. Не було і немає.

3) Мета пропонованого тексту закону є занадто очевидною – допомогти В. Зеленському переобратись на наступний президентський термін. Олігархам пояснюють: або ви підтримуєте кандидата від «СН» (і вам й надалі пробачатимуть багатомільярдні борги перед держбюджетом, зловживання монопольним становищем в більшості секторів економіки, володіння власними митними «коридорами» тощо) або ви стаєте «ворогами народу» з відповідними наслідками.

4) Рішення по включення бізнесмена в реєстр олігархів, як і виключення буде одноосібно ухвалювати президент В. Зеленський, за порадою А. Єрмака. А ухвалюватиметься цей «королівський вердикт» формально рішенням РНБО, яке очолює президент (за посадою). Так зазначено в ст. 9 закону.

В Конституції все описано трохи інакше. Не можу втриматись від цитування моїх улюблених статей.

«Ст. 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Ст. 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або ІНШИМИ ОЗНАКАМИ».

На них будуть спиратись у власному поданні до Конституційного Суду ті народні депутати, яким не сподобається антиконституційний закон, котрий дресирована ОПУ фракція «СН» слухняно ухвалить. Навіть не читаючи. Бо якби читали, помітили наступне.

Приміром, ст. 2 закону говорить: «Особою, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархом), вважається фізична особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з таких ознак: 1) бере участь у політичному житті; 2) має значний вплив на засоби масової інформації; 3) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який на день введення в дію закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до закону "Про захист економічної конкуренції" та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище; 4) підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів». Згідно цієї статті, В. Зеленський є олігархом. Він бере участь в політичному житті, як власник торгово-партійного бренду «Слуга народу», має вплив на ЗМІ та спільно з дружиною є власником студії «95 квартал», кількох кінокомпаній, що мають власні сторінки в мережі Інтернет, та супутникового телеканалу «95 квартал», який здійснює цілодобове мовлення. На телевізійному ринку гумористичних послуг В. Зеленський з власним «95 кварталом», шоу: «Вечірній квартал», «Жіночий квартал», «Танька та Володька», «Розсміши коміка», «Фестивалі гумору», «Одного разу під Полтавою», серіалами «Свати», «Слуга народу» «Папік» та іншою продукцією ПОСІДАЄ ДОМІНУЮЧЕ СТАНОВЛЕННЯ. Проти нього «Дизель шоу», «Шоу вар’ятів» (на каналах В. Пінчука) та «Мама хохотала» (на каналі Р. Ахметова) є пігмеями загальнодержавного товарного ринку.

Концептуальною є і ст. 5 закону: «Рішення про визнання особи такою, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархом), приймається Радою національної безпеки і оборони України (яку очолює В. Зеленський) на підставі подання КМУ (сформованого В. Зеленським), члена РНБО (склад формує В. Зеленський), НБУ (голова якого – людина В. Зеленського), СБУ (керованою лейтенантом І. Бакановим – другом дитинства В. Зеленського) або АМКУ (який очолює рідня сім’ї В Зеленських). За цим законом В. Зеленський не просто олігарх, а диктатор в ПАРЛАМЕНТСЬКО-ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ республіці, якщо ВРУ та інші державні органи вже забули.

Нині В. Зеленський має необмежену владу, про яку французькі чи португальські королі могли лише мріяти (ми ще хочемо в НАТО та ЄС?). Тому недивно, що у відповідності до ст. 6 закону «Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються РНБО України. Формування та ведення Реєстру забезпечується Апаратом РНБОУ». Парламент усувається від розробки та ухвалення «Положення», за яким В. Зеленський буде одноосібно вирішувати, кого карати (як олігарха), а кого – милувати (як особу, що була помилково внесена до Реєстру олігархів».

Можна і далі аналізувати проект закону, «на який так довго чекало українське суспільство». Але навіть вище наведеного фрагменту вистачає, щоб зрозуміти – закон покликаний забезпечити перебування В. Зеленського в президентського у вічно теплій ванні президенства. До речі, насправді суспільство протягом 2 років чекає виконання передвиборчих обіцянок: припинення війни, зменшення комунальних тарифів, збільшення розміру пенсій, припинення епохи бідності (для всіх, а не лише родини президента та його міністрів, депутатів – слуг невідомо якого народу).