За одного битого

прочтения: 17078
08.07.2021 14:31

Прочитав про виготовлення 72-метрової щогли на заводі депутата міськради від «СН» М. Капацини лише за 14 мільйонів бюджетних гривень. Напередодні відзначення 30-ліття відновлення незалежності України 23. 08. 2021 над щоглою піднімуть синьо-жовтий прапор. Екс-комуніст та колишній регіонал, заступник голови МОДА з питань культури Ю. Гранатуров виголосить промову, в якій навчатиме нас любити національне знамено. Власне, про це я вже писав в «ПН» («Дайте спокій прапорам»).

Як і 25. 06. 2021, коли Миколаївська ОДА в російському театрі о 10-00 відзначала 25-іччя конституції України, до урочистих заходів НЕ БУДЕ ЗАПРОШЕНО ЖОДНОГО МИКОЛАЇВЦЯ з тих, що від 1989 року мають безпосередню дотичність і до українського прапора, і до місцевої боротьби з «гекачухнею», і до Декларації про незалежність, і до української Конституції. Такими є миколаївські традиції – покарати невинних та нагородити непричетних.

Тих, кому реально цікаво, як все відбувалось насправді, можу скерувати до книжки «Коли мужчині сорок років», ISBN 966 – 5330-45-4.

Не всі спроможні читати лонгріди. Тоді варто обмежитись газетою Миколаївської міської ради «Вечірній Миколаїв», за 14 грудня 1990 року. Цитую коротку репліку під назвою «За одного битого…».

Станом на 20 листопада 1990 року в м. Миколаєві громадянами України зареєструвались 1200 мешканців міста. Почали запис в громадянство Української Народної Республіки осередки УРП у Веселинівському, Очаківському районах. Після побиття місцевих активістів УРП під час реєстрації громадян УНР очаківська газета «Чорноморська зірка» (23. 10. 1990) устами М. Сарматського схвалила хуліганство: «Отже, синьо-жовтий прапор розірвано. Не беруся судити за це очаківців».

Теперішні керманичі міста й області, персони 1977 – 1984 років народження, намагаються переконати співгромадян, що до їхньої появи у владних кріслах в диких степах Миколаївщини нічогісінько не було. Власне історія України почалась з момент їхнього обрання чи призначення на посади. Припиняйте клоунаду. Не намагайтесь переписати історію. Особливо в часі, коли очевидці та безпосередні учасники подій 1989-1991 років є серед живих. Хоча ви їх зумисне «не помічаєте». Але ніхто не знає ЗАВТРА. Запитайте у колишніх міських голів чи керівників МОДА. Хто про них пам’ятає?

P. S.

Якщо 90 тисячам миколаївських пенсіонерів, які отримують щомісячну пенсію меншу за 3 тисячі грн, до 30-ліття Незалежності України подарувати по 1 тисячі грн, це коштуватиме лише 9 мільйонів бюджетних гривень. Але чим є для влади люди? Лохторатом. Ми краще поставимо щоглу за 14 мільйонів грн і покличемо голодних пенсіонерів подивитись на неї зі словами «Ще не вмерли…»

Блоги
Ян Чарнецкий

Глава Николаевского филиала Украинского Хельсинского союза


Новий закон про олігархів – ілюстрація старого правового нігілізму парламентарів
Замість парадів гепограйок варто звернути увагу на соціальне, спадкове законодавство
Відкриття сезону
Знову про пільги окупантам та відсуність землі для УБД
Для тих, хто не читає
Як живуть в Москві, або брехня про санкції
Втрата мотивації вчитись
Друзям – безкарність, опонентам – зеленку
До якої національності належать «національні» легенди радянського єврея Зеленського?
Виховання патріотизму
Про миколаївських посіпак донецьких сепаратистів в історичному контексті
Миколаївський туризм, як ховрах - його ніхто не бачить, але він десь є
«Украінєц рускоязичний» – путінська термінологія, що суперечить міжнародним правовим стандартам
Аліменти для дітей чи їхніх матерів
Чи відродять слуги правозахист?