Управління освіти + ОІППО = ?

прочтения: 771
13.07.2021 11:12

Минуло вже більше місяцю з тої нещасливої години, як я мав неприємність поставити пану Василю Шуляру і пані Наталії Сокульскій одне просте (як мені здавалось), але важливе (чого я і зараз певен) питання. Спостерігати за тим, як люди напружуються - і то ж вдовох – а в них нічого не виходить, неприємно. Тим більше, що в цьому довгому процесі очікування з моєї вини беруть участь, як можна побачити, 6602 миколаївці і 298 педагогів з різних кінців України. Відтак марне очікування тої відповіді стає ще більш важким, бо із звичайної фахової дискусії перетворюється на суспільне явище, контраверсію соціально-політичного чи етичного штибу. То, може, плюнути і забути?

Фейсбук-друзі

Треба сказати, що ми із паном Василем і пані Наталією є Фейсбук-друзі. Відтак, як в тому моєму питанні були чи є якісь невідомі мені, але дуже важливі непублічні складові, то нічого не заважало освітянським менеджерам просто написати мені про це. Ні, і цього вони не зробили. Чому?

Тому, що саме таке невміння чи небажання наших посадовців навчатись бути вже сучасними публічними лідерами НУШ (Нової української школи), а не начальникам СтаРШ (Старої радянської школи) для мене не секрет. Відтак я здогадувався, що відповісти публічно пану Василю і пані Наталі буде нелегко. Хоча вбачав і позитивні моменти, підстави для певного оптимізму.

По-перше, я мав сподівання, що вдвох їм це буде зробити простіше – ну гуртом же краще? Тим більше, що питання видається настільки простим і очевидним, настільки, будемо відверті, вигідним, таким, що дає можливість розповісти про свою роботу, привернути увагу громадськості до її результатів. Ну і продемонструвати, що наша освіта відкрита для розвитку, поступу, врахування тих зауважень, що завжди можливі з боку окремих прискіпливих громадян.

По-друге, я (продовжуючи тему Фейсбук-друзів) сформував групу підтримки. У складі своїх знайомих, що могли б бути зацікавлені в темі – як суспільні лідери, журналісти, партійні активісти, а може і як посадові особи. Ну, не буду перелічувати, бо це не спрацювало. Згадані друзі підтримали не мене у бажанні одержати відповідь, а пана Василя і пані Наталю у небажання розмовляти на цю тему.

То що?

Як я вже казав, кинути все це і забути дуже, дуже хочеться. Але поки що не можна, бо ще не всі можливості налагодження діалогу вичерпані, а відповідальність же на ініціаторі. То маємо продовжувати шукати порозуміння.

Спробуємо сформувати ще одну групу підтримки. У складі Міністра і голови Миколаївської обласної адміністрації. Це ж їх підлеглі? Так. Вони мають так поводити себе з публічними запитами? Я думаю, що ні, але, може, помиляюсь? Зрозуміло, що керівники цих поважних державних установ згадані чисто символічно. Як хтось з апарату, скажімо, начальник відділу звернень просто зателефонує пану Василю і пані Наталі, то цього, я думаю, буде цілком достатньо. Ну питання ж яке просте…