Не Black lives matter, натомість - ALL LIVES MATTER

прочтения: 7265
27.07.2021 09:57

Протягом останнього часу занадто часто стикаюся з новими трендами, хоча, коректніше сказати, це певні «заборони». Нам безапеляційно наказують, як вірно звертатися до сексуальних меншин чи до людей з іншим кольором шкіри або тотально пропагують ще якісь нові «норми».

Оце безглуздя майстерно «потролили» в свіжому рейтинговому американському серіалі «Метод Комінськи» (The Cominsky Method), з чудовим українським перекладом. В серіалі «меншини» без вказівки самі не знають, чи їх образили, чи ні…)) Революційно, як на теперішній політкоректний час, виглядають й головні герої. О Боже, вони білі гетеросексуали: 75-річний актор, якого грає Майкл Дуглас, 1944 року народження, та його друг – агент Алан Аркін, народжений в 1934 році. Й УСІ жінки з якими герої підтримували партнерські стосунки протягом половини сторіччя виявляються також білими. Як американська цензура допустила до перемог в усіх можливих номінаціях філософську комедію)))

Проте турбує мене не це, а те, як з часом на манівці зсунулися акценти людського життя. Тільки припинилася американська істерія про те, що «чорне життя важливо», як почалася європейська бігунка. З початку на тему - чи варто викладати в дошкільних закладах основи релігії і якої саме (маю на увазі Францію, після приголомшливого вбивства вчителя-історика Самюеля Паті). Далі Європа «глибоко стурбувалась» ідеями угорського прем’єра Віктора Орбана щодо доцільності пояснення юним школярам гендерної різниці, одностатевого кохання, нормальності гомосексуалізму та зміни статі.

Не збираюся зараз дискувати щодо жодного з вище перелічених питань. Мене, як вчену, турбують зовсім інші категорії. Себто ті, які, якби були достатньо присутніми в нашому житті, можливо, й не народили б усіх інших абсолютно штучно притягнутих проблем теперішнього суспільства. Я веду мову про досить банальне поєднання - «Життя та Смерть». Сучасники не розуміють нерозривності цих субстанцій. Тому втрачають саму сутність життя, часу та власного призначення протягом дуже короткого перебування серед живих.

Багато віків філософи та митці витратили в намаганні знайти «сенс життя». Вони так і не дійшли спільної думки. Але що дійсно пояснено, так це присутність смерті. Бо безсмертні істоти, наприклад, медуза Turritopsis nutricula, не мають розуму та не осмислюють циклічність й цінність життя. Вони століттями не змінюються. Людина є смертною. Через те має цінувати короткоплинність життя, розвиватися та досягати чогось більшого, аніж її попередники. Нажаль, зараз ситуація кардинально змінилася…Людське життя, попри його крихкість та часову обмеженість, знецінилося. Нові моральні стандарти говорять не про вартість життя, будь-якого, а про нові окремі «трендові» хвилі. Й це відбувається на тлі дворічної пандемії та суцільного зіткнення з тим, що ніхто не знає завтра. Здавалося, люди мали би цінувати життя (як, приміром, відбувалось в поколінні після другої світової війни). Наразі – зась.

Знявши маски, суспільство не говорить про те, як посилити свої власні знання в медицині, психології, навчити себе любити ближнього та допомагати іншим. Головним і єдиним клопотом виявилось завдання, як скоріше добігти до ресторану або нічного клубу, витратити всі гроші на випивку та пігулки чи непотрібні речі заради «лайку» в соціальних мережах для розумово обмежених споживачів.

Тому ключове питання, яке мають обговорювати в садочках та школах, є не колір шкіри чи статеві примхи, а цінність життя й смертність людини. Не варто розповідати дитинці, що бабуся, чи інший померлий родич «полетів на небо, до янголів». Ці нісенітниці в часи розвинутих пошукових систем інтернету деформують дитячу психіку. Дурниці, промовлені авторитетними, рідними дорослими, наближають дітей до таких жахливих ігор, як «Кривава троянда» чи «Синій Кіт», де самогубство для дитини є не трагедією, а визволенням чи зустріччю з давно померлою дорогою людиною. Дітям варто пояснювати, що кішечку та песика не можна ображати. Бо вони - живі істоти. Зривання квітки на публічному газоні теж не є добрим вчинком. Так само, як й ламання іграшок. Позаяк хоч іграшка не має душі, але душа є в того, хто її зробив. Будь-яку працю потрібно цінувати. Такі прості істини, з наголосом на те, що життя є закоротке, щоб витрачати його на сварки, заздрість, що довго живе тільки той, хто лишив по собі добру пам'ять, варт щогодини пропагувати в школах. Тоді не буде виникати в дитячому середовищі регулярного «булінгу». Зникне «боді шеймінг» та інша гидота. Змалечку людині треба пояснювати, що після смерті фізичної особи абсолютно нічого немає. Не існує ані раю, ані пекла, ані можливості після закінчення життєвого шляху виправити власні трагічні помилки. Все, що залишиться, - пам'ять в мозку близьких та/або у суспільстві. Якщо ти зможеш щось написати, зіграти або створити для цього суспільства. Сіра маса людей, яка зараз проживає ексгібіционістичне життя в соціальних мережах й не здатна не те, що щось зкреативити, але навіть прочитати лонгрід, є трупним середовищем. Це - початок кінця, про який вже почали говорити філософи.

«Буде жахом, якщо людство, яке створило Інтернет, в решті від нього й загине» ( Р. Мангель). Більшість людей вже забула, що через Інтернет можна читати книжки, відвідувати музеї, слухати неймовірні концерти чи дивитися цікаве кіно. Для багатьох мережа є платформою для фейків та маніпуляцій. Агресивна маса воліє не розвиватися, а вважати кумирами «тупих ляльок під амфетамінами та з силіконом у всіх місцях» або «хлопців повністю в тату, які не в змозі дати пояснення жодному з написів на власному тілі». Однак це все - наносне…Навчайте дітей, що кожен день є безмежною цінністю. Завтра може й не з’явитись. Проповідуйте: будь-яке життя, чи то квітки, чи собаки, є коштовним. Якщо син (донька) образить слабшого, то завжди знайдеться хтось, хто буде сильніше за нього (неї), й він (вона) з ката перетвориться на жертву. Щомиті нагадуйте всі і собі: ТРЕБА ТВОРИТИ ДОБРО. Бо життя людини - лише одне й дуже коротке, а молодість буде надзвичайно швидкоплинною.

Аїда Болівар, доктор наук

Блоги
Ян Чарнецкий

Глава Николаевского филиала Украинского Хельсинского союза


Обласна атестаційна комісія: пора змінювати склад
Без українізації Донбасу війна не закінчиться, або знову – подвійні стандарти
День музики в миколаївській філармонії
Без реституційного законодавства до ЄС нікого не приймають
Справа вагнерівців – серіал без закінчення
Новий закон про олігархів – ілюстрація старого правового нігілізму парламентарів
Замість парадів гепограйок варто звернути увагу на соціальне, спадкове законодавство
Відкриття сезону
Знову про пільги окупантам та відсуність землі для УБД
Для тих, хто не читає
Як живуть в Москві, або брехня про санкції
Втрата мотивації вчитись
Друзям – безкарність, опонентам – зеленку
До якої національності належать «національні» легенди радянського єврея Зеленського?
Виховання патріотизму