Чи відродять слуги правозахист?

прочтения: 8808
05.08.2021 16:55

Деякі дуже бідні співгромадяни десь дізнаються номери моїх телефонів та просять надати правову допомогу. Іноді допомагаю, іноді – відмовляю. З об’єктивних причин. У людей просто немає коштів не лише для адекватної оплати юридичних послуг, а взагалі немає грошей. Від слова «взагалі». Під час тотально катастрофічного зменшення доходів більшості українських громадян кількість порушень їхніх прав збільшується щодня. В геометричній прогресії. Постійно працювати безоплатно при всій емпатії до «уніжених і оскорбльоних», за Ф. Достоєвським, неможливо. Як кажуть українські заробітчани, спортсмени, артисти, які на 8 році війни працюють в РФ та оплачують кулі й міни (що летять в українців) «мені ж треба родину годувати».

Правозахистом я заопікуюсь протягом двох десятирічь. Працював в різних програмах. В якості волонтера (тобто, без оплати) протягом кількох років раз на тиждень консультував соціально незахищених мешканців Миколаївщини: інвалідів, безробітних, багатодітних, пенсіонерів. Приймальня знаходилась за адресою вул. В. Морська, 45. Звісно, частково ця робота оплачувалась різними закордонними донорами. Здебільшого веду мову про американських платників податків.

Нині шанси громадського формування отримати донорську підтримку саме такої форми діяльності дорівнюють нулеві. Адже за роки правління П. Порошенка Україна відмовилась від допомоги західних демократій для безоплатної правової допомоги, яку раніше надавали організації громадянського суспільства (ОГС). Донорам пояснили – гроші українським правозахисним організаціям надавати вже нетреба. Давайте гратові кошти міністерству юстиції для функціонування центрів безоплатної правової допомоги. Та й допомога стане кращою за рахунок встановлення адвокатської монополії. Тепер в судах будь-яких інстанцій та юрисдикцій представляти інтереси фізичної особи будуть виключно адвокати. Які ніколи не будуть працювати без гідної платні.

Під час виборчої кампанії ЗЕ та його слуги обіцяли скасувати адвокатську монополію, встановлену командою П. Порошенка. Минуло 2 роки. Ніхто нічого не скасовує. Позаяк не бажає зачіпати інтереси мінюсту, який смачно годується грантами, та адвокатського угруповання. Останнє може пролобіювати чи навпаки заблокувати будь-яку законодавчу ініціативу. Гроші є.

Висновок - судовий захист власних прав та свобод для більшості громадян України за всі 30 років незалежності ще ніколи не був таким недосяжним, як нині.

Реформатори, котрі пролобіювати законодавчі радощі для бідних (адвокатську монополію та рідкісні центри надання безоплатної вторинної правової допомоги), абсолютно недоречно посилаються на розвинуті країни. Спочатку треба досягти рівня життя, рівня пенсій та зарплат отих країн, а потім підтягувати усі інші західні норми. Яким чином пенсіонерка – інвалід 2 групи з пенсією 90 євро на місяць, частина якої витрачається на оплату комуналки, а решта – на макарони, хліб, супи-концентрати, може сплатити послуги адвоката? Раніше вона могла оформити довіреність в ЖЕКу і попросити навіть онука-студента представити її інтереси в суді. Цей шлях закрито. Суд приймає лише нотаріально посвідчене доручення. Нині ця радість коштує 500 – 900 грн.

Міністр юстиції подовжує розповідати про центри безоплатної юридичної допомоги для малозабезпечених громадян при обласних управліннях юстиції. Але ж ці центри є лише в обласних містах. Приміром, в Миколаївській, Одеській чи Херсонській областях з їхніми відстанями від сіл до правових центрів проїзд одного кілометра на маршрутці коштує не менше 2 грн. Якщо селянка двічі подолала бодай 100 км для консультації в центрі та отримання тексту процесуального документу, вона вже витратила 20 % власної місячної пенсії лише на поїздки за безоплатною допомогою. І це в умовах розгортання так званого ринку землі.

Центри не обслуговують осіб, пенсія чи зарплата яких бодай на 1 грн перевищує «поріг бідності», яка дає право кваліфікуватись в якості малозабезпеченої особи. В центрах вимагають довідки про розмір пенсії чи зарплати та про склад сім’ї.

Проте, до цих проблем додаються й розміри судового збору.

Отже, за подання позову майнового характеру фізична особа повинна сплатити від 640 грн до 8 000 грн, за немайнову позовну заяву – 640 грн. За подання апеляційної скарги – не менш, як 704 грн. За касаційну скаргу – не менш, як 768 грн. Ці норми стосуються судів загальної юрисдикції. За подання адміністративного позову громадянин буде платити від 640 грн до 8 000 грн.

Спробуйте у вашому райсуді, куди маршрутка вирушає тільки двічі на день, визнати неправомірним рішення сільради. Коли ваша місячна пенсія складає 2000 – 2500 грн. А за написання позовної заяви адвокати-монополісти вимагають щонайменше 1000 грн. І суддя каже – поки не сплатите 640 грн судового збору, слухання не розпочну. Бо ви є багатою сільською пенсіонеркою, у вас є 5 га земельного паю.

Судді місцевих судів скаржились законодавцям на завантаженість. Депутати допомогли – збільшили зарплату. Місячна платня судді першої інстанції досягла 60 тисяч грн. Статті 21, 24, 55 Конституції України є недіючими. Жодної рівності громадян перед законом та судом не існує. Укорінилась дискримінація за майновою ознакою. Норма про те, що кожен може за захистом власних прав та законних інтересів звернутись до суду, також не працює. Як і абсолютно всі українські конституційні гарантії. Президент В. Зеленський протягом 2 років сотні разів порушив Конституцію України. Він поніс відповідальність?

І на завершення – про одну приємну шпарину. У відповідності до ч. 2 ст. 60 ЦПК України в МАЛОЗНАЧННИХ СПРАВАХ вашим представником може бути особа без адвокатського посвідчення. Аналогічна норма стосується і справ в господарських судах. Не полінуйтесь, відкрийте відповідні кодекси. Це стосується в першу чергу місцевих фермерів ))) Малозначними справами є ті, де ціна позову не перевищує 240 тисяч гривень. Поки уряд вважає межею бідності дохід в розмірі 2400 грн на місяць.

Окрема подяка – «ПН». Наразі значна кількість осіб, що звернулись до мене за допомогою, прочитала мої зразки позовних заяв саме на цьому інтернет-ресурсі. Хто слідкує за моїм блогом, встигли помітити документи з реальних справ, які я друкую. Зрозуміло, пам’ятаючи про вимоги Конституції України, законів «Про захист персональних даних», «Про інформацію». Обіцяю збільшити кількість оприлюднених позовів.

Блоги
Ян Чарнецкий

Глава Николаевского филиала Украинского Хельсинского союза


Обласна атестаційна комісія: пора змінювати склад
Без українізації Донбасу війна не закінчиться, або знову – подвійні стандарти
День музики в миколаївській філармонії
Без реституційного законодавства до ЄС нікого не приймають
Справа вагнерівців – серіал без закінчення
Новий закон про олігархів – ілюстрація старого правового нігілізму парламентарів
Замість парадів гепограйок варто звернути увагу на соціальне, спадкове законодавство
Відкриття сезону
Знову про пільги окупантам та відсуність землі для УБД
Для тих, хто не читає
Як живуть в Москві, або брехня про санкції
Втрата мотивації вчитись
Друзям – безкарність, опонентам – зеленку
До якої національності належать «національні» легенди радянського єврея Зеленського?
Виховання патріотизму