«Украінєц рускоязичний» – путінська термінологія, що суперечить міжнародним правовим стандартам

прочтения: 5499
10.08.2021 10:07

Етнічне походження та етнічна приналежність – зовсім не синонімічні словосполучення. Більшість законотворців помилково вважають тотожними національність особи, етнічне походження та етнічну приналежність, яку повнолітня дієздатна особа обирає самостійно. Принаймні, в правових державах етнічне самовизначення фізичної особи відбувається саме так.

Московські лобісти в Україні постійно говорять нам про захист культурних потреб національних меншин і етнічних груп. І не лише говорять, а й намагаються перешкодити будівництву в Україні демократичної держави замість російського уламку УРСР, в якому нам доводиться борсатись протягом тридцятиріччя. Наразі у цьому питанні весь цивілізований світ користується американським понятійним апаратом.

У США, попри важливість чорного чи іншого кольорів життя, від моменту ухвалення Конституції панує ідеологія WASP (білі англо-сакси, протестанти) з прецедентним правом та християнською етикою, в основі якої – права та обов’язки людини, особистості. Важливими для суспільства є особисті діяння людини, а не те, ким були її батьки чи дідусі. Тому американці не використовують "по батькові". Згадайте президента Барака Обаму. Його біологічна мама – біла єврейка, мати котрої була лідером ортодоксальної іудейської громади Гаваїв. Тато Обами виявився африканським мусульманином. Натомість обрізаний в дитинстві Б. Обама присягав на Біблії в присутності власного християнського духівника. А донька президента США Д. Трампа в свідомому віці стала ортодоксальною іудейкою, не маючи жодного етнічного стосунку до єврейської нації.

У США ніколи не буде легалізовано багатожонство чи скасовано жорстку кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення в суді. Бо такі рішення похитнуть моральні засади американської демократії, заснованої християнами-опозиціонерами з Європи, в значенні віри Христової початку XVII століття.

Отже, в американських штатах дієздатна особа будь-коли може скористатись повним обсягом власних індивідуальних прав людини. А саме: змінити ім’я (кількість змін не обмежено), стать, змінити релігійну конфесію чи пропагувати атеїзм, обрати власну етнічну приналежність. Позаяк за національністю всі американські громадяни є американцями, як канадські – канадцями. А всіх власників українських паспортів цивілізований світ вважає українцями та українками.. Навіть тих, хто не володіє українською мовою, не знайомий з українськими історією, культурою, звичаєвим правом. І тих членів та членкинь української «національної» збірної, хто після вбивства росіянами 14 тисяч українців та захоплення Криму, частини Донбасу, на олімпіаді обнімається з капітаном ЗС РФ.

Ухвалюючи в 1992 році закон «Про громадянство України» та відповідні постанови Кабміну, котрі регулювали виготовлення документів, що ідентифікують особу, законодавці обрали політичний шлях формування української нації. Паспорти громадян України не мали і не мають запису ані про «національність», ані про «етнічне походження», ані про етнічну самоідентифікацію (приналежність). Тогочасні народні депутати вирішили: якщо український етнос є державотворчим у цій відродженій країні, всі громадяни добровільно стануть українцями. Хоча 30 років тому серед 52 мільйонів населення УРСР 11 мільйонів називали себе росіянами. Практичне життя в УРСР робило їх привілейованою групою громадян. Навіщо їм було відмовлятись від власного панівного становища: російського телебачення, газет, театрів, дитсадків, шкіл, університетів, можливостей кар’єрного зростання та керівних посад?

Далі без жодного правового документа, що має міжнародну легалізацію, керманичі України провадили антиукраїнську політику, заявляючи про 7-9 мільйонів росіян та «російськомовних» (термін КДБ/ФСБ РФ). Ніхто нікого не враховував, не кажучи про з’ясування реальних причин вимушеної відмови від української мови як основи етнічної ідентифікації.

Ситуація змінилась у квітні 2014 р., після захоплення РФ Криму та частини Донбасу, себто територій України, де росіяни та їхні посіпаки – російськомовні - домінували в неправовий спосіб.

Коли сьогодні у ВРУ, ОПУ, КМУ, ОГПУ порушують питання про захист в Україні прав національних меншин, за цим політиканством нічого, окрім боротьби з українством, немає. Яким документом представник російської національної меншини – громадянин України може підтвердити власну етнічну приналежність до росіян? Чеком з ресторану, де є слова «щі», «окрошка», «бліни»? Свідоцтвом про народження радянського зразка? Балалайкою замість кобзи чи косовороткою замість вишиванки?

Приміром, у мене від 2014 року є карта поляка і єдине – українське – громадянство, інших я ніколи ні в кого не просив. Польською мовою я володію, як й інші поляки, що ще живуть в Україні. Я не чув про громадян України, які вимагають бюджетного фінансування польських дитсадків, шкіл, ЗМІ на території України. Бажаєте польського світу – вирушайте до Польщі. Хочете російського – «чємодан, вокзал, Расєя». В цьому і полягає цивілізований спосіб розв’язання національних питань. Якщо не висмикувати окремі слова з контексту, повністю погоджусь з висновками Тараса Креміня з відомого інтерв’ю. Всі, хто ненавидить українську мову (вимагаючи якихось особливих прав для «російськомовних»), український світ, українців, можуть добровільно переїхати в іншу країну. Де українська мова є забороненою, як в Донецьку, Луганську чи Сімферополі.

Керманичі України не бажають повноцінного перепису населення. Бо після захоплення Криму та частини Донбасу на контрольованій українським урядом території живе понад 90% громадян, що ідентифікують себе українцями.

Для проведення перепису бракує коштів. Проте є інший, невитратний, спосіб для обрахунку кількості громадян України, які визначають власну етнічну приналежність не до українців. ВРУ повинна ухвалити закон, КМУ – постанову, а Мінюст – видати наказ, за яким (відповідно до затвердженої форми) кожен громадянин України, окрім етнічних українців, може отримати картку етнічної приналежності. Її у певних випадках можна використовувати як ідентифікаційний документ. В картці за побажанням українського громадянина без надання будь-яких додаткових документів буде записано його етнічну приналежність: росіянин, угорець, чех, словак, румун, болгарин тощо. Ми дізнаємось, скільки та яких культурних, освітніх установ потрібно для задоволення потреб етнічних меншин. Етнічних, а не національних. Адже за національністю всі громадяни України є українцями.

Отримання картки має бути не обов’язком, а правом. Усіх, хто протягом року не отримає зазначеного документа, вважатимуть етнічними українцями. Звісно, україномовними. Поняття «украінєц рускоязичний» суперечить навіть здоровому глузду (з цього ж дурдому - «франкомовний німець», «німецькомовний поляк», «румуномовний росіянин» etc) Не кажучи про міжнародні, правові, гуманітарні документи. В Ізраїлі додатком до внутрішнього паспорту є вкладка: блакитного кольору – для галахічних євреїв (повноцінних, по-матері) та рожевого (для усіх інших ізраїльських громадян). Це зроблено в пам'ять про голокост. Блакитна картка в певних життєвих ситуаціях надає пільги. Я не закликаю у всьому наслідувати Ізраїль, в демократичності котрого ніхто не сумнівається. Але з огляду на три голодомори кожен українець для держави України повинен стати найвищою цінністю. Зникнуть україномовні українці, що ідентифікують себе саме українцями (а не «какая разніца»), – зникне і потреба в існуванні Української держави. Громадянам Всесвіту все’дно де жити – а хоч би і в Росії. Для міжнародного співтовариства існування україномовних осіб, що визначають власну етнічну приналежність до українства, є єдиним правовим обґрунтуванням необхідності існування Української держави на планеті Земля.

Блоги
Ян Чарнецкий

Глава Николаевского филиала Украинского Хельсинского союза


Обласна атестаційна комісія: пора змінювати склад
Без українізації Донбасу війна не закінчиться, або знову – подвійні стандарти
День музики в миколаївській філармонії
Без реституційного законодавства до ЄС нікого не приймають
Справа вагнерівців – серіал без закінчення
Новий закон про олігархів – ілюстрація старого правового нігілізму парламентарів
Замість парадів гепограйок варто звернути увагу на соціальне, спадкове законодавство
Відкриття сезону
Знову про пільги окупантам та відсуність землі для УБД
Для тих, хто не читає
Як живуть в Москві, або брехня про санкції
Втрата мотивації вчитись
Друзям – безкарність, опонентам – зеленку
До якої національності належать «національні» легенди радянського єврея Зеленського?
Виховання патріотизму