Замість парадів гепограйок варто звернути увагу на соціальне, спадкове законодавство

прочтения: 4972
20.09.2021 13:42

Нещодавно українські міста – мільйонники знову здригнулись від масових, пропагандистських акцій сексуальних збоченців. Україна є світською державою, але заснованою на традиційних християнських (не іудейських, мусульманських, чи буддистських) моральних цінностях. Так було, є і, сподіваюсь, буде в подальшому. Це означає, що попри право кожної дієздатної особи облаштовувати сексуальне життя на власний розсуд, без порушення прав інших індивідуумів, пропаганда практик, що суперечать нормам моралі нашого суспільства повинна бути забороненою.

Ми захоплюємось творчістю Л. Да Вінчі, П. Чайковського, Ф. Меркурі та інших саме тому, що вони ніколи не пропагували власні сексуальні відхилення, вважаючи їх приватним світом, а не афішою для парадів гідності.

Конфлікти навколо парадів чи маршів рівності, необхідність публічної охорони представників спільноти ЛГБТ численними підрозділами поліцаїв вимагають пояснення. А за що насправді борються прихильники одностатевих шлюбів та інших варіацій сексуальних стосунків між людьми? Зокрема, в Європі, до якої Україна намагається приєднатись в досить оригінальний спосіб.

Мене не цікавлять грантоїди, котрі заради фінансової підтримки назвуться і геями, і трансгендерами, і квірами, і копрофагами, і дідьком з рогами.

Не буду писати й про київські прайди російськомовних «нетрадиціоналістів», третина котрих — громадяни РФ, які щорічно вільно приїздять до Києва помарширувати за оплату від європейських донорів. Позаяк під час війни з Росією українська держава протягом 7 років зберігає «безвіз» з агресором.

В західному світі різноманітні громадські організації та спільноти домагаються реєстрації гомосексуальних шлюбів головно через матеріальні причини, пов’язані з недолугістю окремих частин спадкового, соціального права у відповідних країнах сталої демократії. Позаяк, коли створювались ці юридичні норми, ніхто не вважав геїв рівними з гетеросексуалами.

Міжнародне законодавство та національні норми нормальних країн стверджують, що усі люди є рівними перед ЗАКОНОМ, судом, у власних правах. Привілеї чи дискримінація ЗА БУДЬ-ЯКОЮ ОЗНАКОЮ є забороненою. Українська Конституція фіксує цю фундаментальну рівність (справедливість) в ст. 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними», ст. 22: « Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними», ст. 24: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або ІНШИМИ ОЗНАКАМИ».

Всім відомо, що в сучасному світі існує успадкування майнових та немайнових прав згідно заповідальних розпоряджень живого спадкодавця. У випадку відсутності заповіту в будь-якій формі відбувається успадкування за законом. Чому одностатеві пари бажають законодавчого закріплення права на реєстрацію їхніх шлюбів? Через таке поняття, як «обов’язкова доля».

Звернімо увагу, приміром, на ФРН. Там обов’язкова частка виникла в 1976 році через реформу сімейного права. Від того часу, в Німеччині різко зменшилась кількість розлучень. Позаяк з’явилась обов’язкова частка подружжя, чоловіка та жінки, в спадковому майні, не залежно від заповідального розпорядження: заповіту чи договору про спадкування, таємницю якого ніхто не порушує. Тобто, якщо чоловік вчинив таємний заповіт на користь будь-кого, його дружина, коли він про неї «забув», все одно після його смерті отримає власну обов’язкову частку в спадковому майні. У цій країні така частка (окрім дружини або чоловіка на неї мають право живі батьки померлого/ї) – не менше 1/2 частини, яка належала б їм за законом, у випаду відсутності заповіту. Німецькі особи з обов’язковою часткою за законом є кредиторами, котрі мають право вимагати від спадкоємця за заповітом виплати їм їхньої долі.

У Франції батьки померлого не володіють обов’язковою долею. Але така доля належить тому з подружжя, хто пережив спадкодавця та дітям померлого. Окрім того, французькою особливістю спадкового права є пріоритет дітей над чоловіком/жінкою та більша доля шлюбних дітей в порівнянні з позашлюбними (бастардами). Хоча Франція посідає перше місце в Європі за відсотком дітей, народжених поза зареєстрованим шлюбом.

Натомість в Австрії, Греції, Чехії обов’язкові долі шлюбних та позашлюбних дітей не відрізняються. Означена доля дорівнює половині частини, що могла б відійти їм — спадкоємцям за законом. До речі, в Данії обов’язкова доля дітей складає лише 1/4, що безпосередньо впливає на одну з найнижчих народжуваність.

В Португалії обов’язкова доля однієї дитини дорівнює 1/3 долі за законом. Коли в померлого спадкодавця дітей більше, аніж одна, їхня доля, що ділиться рівно на всіх дітей, складає 2/3.

В Іспанії обов’язкова частка спадкового майна складе 2/3. Але усі діти мають право лише на 1/3. Іншу третину заповідач ще за власного життя може заповідати в якості додаткової долі для «улюбленої» дитини. Іспанія – єдина країна Європи, що визнає нерівність дитячих прав.

В Англії з її англо-саксонським прецедентним правом від 1975 року діє «Акт про спадкування». Рішенням суду, не залежно від змісту заповіту, подружжя, що пережив/ла померлого та діти можуть отримати «розумне утримання» від спадкоємця, який вступив у права. Для подружжя (жінки або чоловіка) розумне утримання, в якості обов’язкової долі, може з’явитись лише у випадку, якщо він/вона не зареєстрував/ла новий шлюб.

Всі європейські країни та півсотні членів ООН, що використовують англійське прецедентне право (з власними історичними варіаціями), передбачають в тій чи іншій мірі існування обов’язкової долі подружжя, незалежно від потаємного змісту заповіту чи заповідальної угоди, оформленої за життя заповідача.

Одностатеві пари воюють за повну легалізацію гомосексуальних шлюбів у власних країнах. Щоб той із подружжя, хто залишився живим, незалежно від існування заповіту, дітей, мав законне право на обов’язкову долю в спадковому майні. Ця обставина є досить важливою, враховуючи високу смертність від СНІДу.

Додатково активісти спільноти ЛГБТ змагаються і за власні соціальні права. Коли звичайна, пересічна подружня пара (шлюб зареєстровано) укладає страхові угоди з однією страховою кампанію, вона має бонус. Якщо для коштовної медичної операцію бракує грошей на страховому рахунку чоловіка/жінки, він/вона може скористатись страховим полісом власної жінки/чоловіка, де гроші є. Партнерські одностатеві пари, без зареєстрованих шлюбних відносин, такої можливості позбавлені. Тобто, замість того, щоб відповідно корегувати безліч законів, треба лише легалізувати одностатеві шлюби. Зазначений спосіб забезпечення загальної рівності усіх перед законом, незалежно від сексуально орієнтації, є найбільш дієвим. Так вважають не тільки в західноєвропейських країнах.

Агресивним захисникам доволі гнучких християнських цінностей нагадаю дещицю.

Перші три сторіччя від моменту виникнення християнство вважалось лише молодою гілкою давнього юдаїзму, котрий, як і повсталий в 7 сторіччі нашої ери іслам, визнавав нормальним існування більш як одної дружини, рабинь, з якими встановлювались сексуальні зв’язки, позашлюбних дітей тощо.

Чимало очільників католицької церкви були або геями, або традиційними чоловіками, які легко порушували целібат, підтримували власних дітей, народжених від жінок.

Блоги
Ян Чарнецкий

Глава Николаевского филиала Украинского Хельсинского союза


Обласна атестаційна комісія: пора змінювати склад
Без українізації Донбасу війна не закінчиться, або знову – подвійні стандарти
День музики в миколаївській філармонії
Без реституційного законодавства до ЄС нікого не приймають
Справа вагнерівців – серіал без закінчення
Новий закон про олігархів – ілюстрація старого правового нігілізму парламентарів
Замість парадів гепограйок варто звернути увагу на соціальне, спадкове законодавство
Відкриття сезону
Знову про пільги окупантам та відсуність землі для УБД
Для тих, хто не читає
Як живуть в Москві, або брехня про санкції
Втрата мотивації вчитись
Друзям – безкарність, опонентам – зеленку
До якої національності належать «національні» легенди радянського єврея Зеленського?
Виховання патріотизму