Що робити з нашою політичною культурою?

прочтения: 10983
02.12.2021 17:01

Відповідь очевидна: змінювати, так же? Бо вона (про це всі знають) така вже відстала й негодяща, що годі й сподіватись з такою культурою – та і потрапити до Європи. Але ж як змінювати, ну конкретно, як?

1. Загальний план

1.1 Навчання

Треба для початку розібратись в питанні, а для цього почитати, послухати лекції. Зокрема, може, от таку.

1.2 Суспільний діалог

Далі треба про почуте або й прочитане поговорити. Саме тут і відбувається, до речі, основна робота з того, що ми називаємо «розібратись».

1.3 Спільна дія

Ну а вже далі щось і зробити разом. Бо робити, будувати, формувати оту культуру ми маємо саме всі разом. В своєму місті чи селі, регіоні чи країні в цілому. А як не розібрались, не домовились і в кожного своє бачення, свої плани й пропозиції, не узгоджені з іншими учасниками процесу, то нічого з того рая не вийде.

Зауважимо, що коли ми кажемо про те, що хтось щось має робити в політичній сфері, то це ж не тільки політики чи депутати. Виборець, як ми бачимо, щоразу обирає щось не те. Бо не розібрався (див. 1.2).

Але повернімося зараз від загальних міркувань і загального плану до нашої лекції, є в мене одне зауваження. А ви вже лекцію переглянули, послухали, ні? Ну… Оце і є наша політична культура, про яку йдеться.

2. Про цивілізації

Згадані по ходу лекції дві цивілізації - західна й східна - можна сприйняти по-різному. Тому оце треба нам трошки прояснити. Заглянути для початку до Хантінгтона, як хто ще не читав, і пересвідчитись, що Україна, Болгарія, Греція, Росія є складовою європейської цивілізації, її православної частини. І радянська політична культура (не цивілізація!), що одержала назву тоталітарної, і народилась (разом з нацизмом), і розвивалась певним чином в руслі саме європейської цивілізації. Між іншим, формуючи, скажімо, у шведів розуміння того, що таке соціалізм і чим його шведський різновид має відрізнятись від радянського. Відтак, коли ми кажемо, що Україна має рухатись від старої політичної культури до нової, то це буде більш чітко виглядати так: від радянської до демократичної, так само відомої як західноєвропейська, хоч США, Канада чи Сінгапур з Японією так само знаходяться тут.

3. Про практичне завдання

Ми знаємо, що в різних навчальних закладах після лекції в рамках навчального процесу завжди йде практика. І це зовсім не випадково. Щоб засвоїти почуте, його треба спробувати застосувати. Для вирішення якихось практичних завдань. Чи можна було б для згаданої лекції запропонувати слухачам практику? Я думаю, що і можна, і треба, ну щоб не просто засвоїти, а (увага!) зробити крок у зміні нашої політичної культури в напрямку європейської. От я зараз таку практику і запропоную тим, хто лекцію прослухав, зрозумів і хоче виконати практичну вправу.

3.1 Зверніться до адміна Фейсбук-сторінки вашої школи і попросіть його запровадити на ній групу Учнівська рада.

3.2 Запросіть до групи актив учнівського самоврядування, викладачів відповідних дисциплін, класних керівників, членів батьківських комітетів.

3.3 В тій новій групі поставте запрошення на згадану раніше лекцію.

3.4 Запросіть учасників групи після слухання лекції проголосувати за те, як вони оцінюють політичну культуру своєї школи: ще скоріше радянська чи вже скоріше європейська? Можна і аргументацію навести, але то хоч і бажано, але не обов’язково.

3.5 А насамкінець запросіть учасників групи запропонувати, що можна було б ще зробити, аби згаданий показник покращити? Може, взагалі, а може вже в цьому році. І оце вже головний пункт нашої практики. Що маємо робити? Ми з цього почали, так же? От до цього і повертаємось. Тільки тепер вже не риторично чи взагалі, а, як кажуть, на місцевості. Себто в вашій школі, в вашому місті чи селі, де ніхто крім вас, тою політичною культурою опікуватись не буде.

4. Зі Львову до Миколаєву

Ну, хто на посилання пішов, той побачив, що львів’яни від обговорення відмовились. Така вже в них політична культура. Тому львівський коледж замінимо на миколаївський. А у якості учасників робочої групи (може, круглого столу) замість тамтешніх фахівців і активістів запросимо тутешніх: двох Дмитрів – Креміня й Прасола, Олену Кабашну, Артема Ільюка. А ще Василя Шуляра, бо видається так, що пропонована дистанційна навчальна технологія може бути корисна для різних навчальних закладів нашої області? Це на той випадок, як миколаївський коледж виявиться за інтересом до питань політичної культури таким саме пасивним, як і львівський. Тоді ж треба нам буде шукати школу по області чи деінде?

І тут маємо повернутись до питання про цивілізацій і подумати, а чим же ота радянська політична культура (а не східна) відрізняється від тої, якої ми прагнемо. Бо для того, щоб щось зробити, треба було розібратись. І хто розібравсь, в того пропозиції мають бути. Конкретні. А хто не розібравсь, ну, той ще має попрацювати над питанням.