Економічне конструювання для Миколаєва

прочтения: 8813
10.12.2021 11:23

Фрідріх Август фон Хайек у своїй відомій праці “Дорога до рабства” зазначав, що тільки на рівні місцевого самоврядування людина керується у своїх діях не теоретичними знаннями про потреби людей, а вмінням розуміти реальні потреби свого сусіда. Дійсно, повсякденна робота у місцевому самоврядуванні націлена на вирішення достатньо зрозумілих і повсякденних питань конкретно узятої громади.

Освітлення вулиць, ремонт доріг та дворів, облаштування тротуарів та дитячих майданчиків, прокладання каналізації чи то водопроводу, підготовка до опалювального сезону, монтаж зупинок громадського транспорту та багато іншого. Окрім того, болючі питання вивозу сміття, ліквідації несанкціонованих звалищ, прибирання тротуарів, парків, скверів та зелених зон, графіки та маршрути роботи громадського транспорту і це звісно далеко неповний перелік питань із сфери життєдіяльності будь якого міста.

Зрозуміло, що всі ці проблеми не з'явилися із запуском часто згадуванної реформи децентралізації в Україні. Правильніше буде говорити, що ця реформа дала змогу громадам самостійно вирішувати увесь їх клопіт і проблеми в межах власних бюджетів.

Від самого початку все виглядало достатньо оптимістично але доволі швидко до міських очільників та голів ОТГ прийшло усвідомлення, що за кошти місцевого бюджету вирішити всю купу проблем просто нереально. До того ж, від центральних органів виконавчої влади не перестають спускатися додаткові повноваження в супроводі з додатковим фінансовим навантаженням. Мова йде про соціальні служби, освіту та медицину. Звісно, що за певних обставин шок було пом’якшено субвенціями з державного бюджету але правда в тому, що з кожним роком спроможності місцевих бюджетів щодо ремонту доріг, заміни комунікацій та інших капітальних видатків стають усе меншими.

Тому в багатьох містах почали замислюватися яким же чином збільшити надходження до місцевих бюджетів. Наприклад, у Миколаєві на сьогодні депутатами міської ради на планово-бюджетній комісії розглядається проект рішення, яким планується підвищити місцеві податки та збори, які до речі були знижені колегами попередньої каденції. Мотивом для такого рішення на той час декларувалося бажання стимулювати підприємницьку діяльність у Миколаєві. Існувало сподівання, що в Україні бізнес побачить, що у нас треба сплачувати найменше до міського бюджету і почне переносити до нашого міста свої активи та виробничі потужності. Однак на практиці міста, які очолюють рейтинг комфортності для проживання мають найбільші ставки податків та зборів по Україні, деякі з яких перевищують миколаївські у 5 - 10 разів. Отже справа не в розмірі ставок.

Дійсно динаміку економічного розвитку міста визначає підприємницька активність. Проте слід усвідомлювати, що сплеск відкриття салонів, ресторанів, фітнес залів та торгівельно-розважальних центрів неможливий без розвитку реального сектору економіки. Усі ці заклади потребують відвідувачів, які будуть витрачати в них свою зарплату. Таким чином найбільший економічний ефект для міста є робота підприємств виробничої та переробної галузі. Саме вони забезпечують зростання рівня зайнятості населення та створюють економічний мультиплікатор за рахунок залучення суміжних галузей економіки.

Будь-яке підприємство чи підприємець сплачує податки на землю але найголовнішим надходженням для місцевого бюджету виступає податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), розміри надходження якого пропорційно збільшуються завдяки зростанню кількості робочих місць.

Зокрема щодо Миколаєва мені вдалося знайти такі цифри. У 2019 році надходження ПДФО до міського бюджету склав 3,13 млрд. грн., а у 2020 році - 3,47 млрд. грн. На перший погляд звісно ми бачимо збільшення але слід розуміти, що це збільшення здебільшого відбулося не завдяки економічному зростанню, а через підняття рівня мінімальної заробітної плати. До того ж, рівень навіть офіційної інфляції 11% навряд дозволяє говорити про збільшення купівельної спроможності населення, а якщо додати до цього девальвацію гривні з урахуванням цілковитої залежності вітчизняної економіки від імпорту, взагалі виходить, що збільшення надходження ПДФО аж ніяк не дає можливості реалізовувати більше інфраструктурних проектів у місті.

Яким же може бути вихід із замкнутого кола “проблеми міста&нестача бюджетних коштів”. Загальновідомо, що стимулювання економічного розвитку відбувається за рахунок впровадження інструментів економічного конструювання, до яких, зокрема належать інвестиції внутрішнього і зовнішнього походження.

Прикладом внутрішніх інвестицій цілком може слугувати ремонти доріг по всій Україні в рамках президентської програми Великого будівництва. Хай яким би не був скепсис щодо цієї програми але фактом є те, що масштабне будівництво по всій країні разом із іншими факторами забезпечило зростання економіки України на рівні 3%. Інша річ, що для отримання якісного результату в подальшому, це економічне зростання треба конвертувати у розвиток реального сектору економіки.

На рівні місцевого самоврядування внутрішнім інвестуванням виступає створення і розвиток комунальних підприємств. Проте важливо щоб комунальні підприємства самостійно надавали послуги за рахунок власних потужностей і не перекидали їх на субпідряди.

Щодо зовнішніх інвестицій то тут маємо говорити про гроші міжнародних компаній, які мають бажання розміщувати виробництво на території міста та кошти міжнародних фінансових установ таких як Європейський інвестиційний банк, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація і т.д. Слід зазначити, що внаслідок специфіки вітчизняного законодавства, зокрема необхідність сплати ПДВ, дешеві міжнародні кредити стають відчутним навантаженням на місцеві бюджети. Тому здатність позичати об'єктивно обмежена розмірами міського бюджету в плані необхідності сплачувати обслуговування запозичень.

Привабливими для міста виглядають інвестиції від приватних інвесторів у вигляді створення виробничих потужностей. Для цього критично важливим виступає інвестиційний клімат окремо кожного міста, який на пряму залежить від прозорості, зрозумілості та оперативності проходження процедур оформлення земельних ділянок, отримання необхідних дозвільних документів у сфері архітектурно-будівельного контролю та підключення до інженерних мереж.

Однак для досягнення економічного зростання міста слід намагатися використовувати усі відомі інструменти економічного конструювання. Зокрема, локалізація при проведенні торгів, індустріальні парки, облігації розвитку, створення агенції розвитку та впровадження проектів державно-приватного партнерства.

Про ефективність, можливість та проблеми впровадження цих інструментів слід говорити окремо.

#працюємодалі