Етос: практика

прочтения: 11071
03.02.2022 11:52

Продовжуємо розмову, що її було розпочато тут, в аудиторії педагогічній. Йдеться про одну книжку, обкладинку якої ви вже побачили. Але спочатку ми в робочій групі розглядали питання теорії, а зараз, як свідчить назва матеріалу, спробуємо перейти до практики. Що може становити інтерес, очевидно, не тільки для педагогів. А ще і для батьків. А може й активістів тих чи інших суспільних організацій, що опікуються освітою.

Справа в тому, що навчання дорослих - тим андрагогіка і відрізняється від педагогіки - повинно мати для кожного з тих, хто навчається, окрему конкретну мету. Практичну, зрозумілу, потрібну саме цій людині для її роботи. Навчання для одержання якогось сертифікату чи посвідчення нічого в цьому сенсі не варте для дорослих. Людина, що успішно завершила процес навчання, має показати не сертифікат, а те, що вона в результаті того навчання зробила. От раніше не вміла, а зараз навчилась і саме тому змогла зробити.

Але ж наша аудиторія така різна, що ж тут можна запропонувати? А на вибір. Всі можливості для цього в нас є.

1. Семінар

Це зрозуміло і просто. Маємо залучити до розмови про книжку передовсім директорів шкіл, так же? А вже вони – своїх педагогів. Каскадний метод, як я не помиляюсь у назві. А що це є навчання, то сумніву ж нема. Дистанційне і розподілене. По всіх школах, що захочуть в цій роботі взяти участь. Але передовсім в одній школі, що є базовою за попередньою згодою учасників нашої робочої групи. Склад її зрозумілий? Попередній, бо хто хоче, може додатись.

Втім, повернімося до семінару, як це має виглядати конкретно? Ну, я думаю, як це директор НУШ, то він має написати статтю. Наприклад, для якогось педагогічного сайту. А може й регіонального. Це в залежності від того, яку аудиторію він для себе вважає більш важливою і де в нього є свій блог. А як нема? Ну, тоді можна відкрити, розпочати, навчитись. От вчора ще не було в директора блогу, а сьогодні вже є, бо він навчився – те, про що ми говорили раніше. Навчився для себе, а приклад показав для свого колективу.

А можна не статтю, а просто невеличкий текст на власний персональний блог. Чи сайт. Є такий у нашого директора? Нема? А навчитись (дивись далі п.3) і запустити новий тематичний блог під назвою «Етос»? Ну, як і це не підходить, то тоді можна написати на шкільний сайт, офіційний. Там же є відповідний розділ – методична робота чи щось подібне.

Нарешті, як все те, про що йшлось раніше, не підходить, то тоді треба просто написати відповідний пост для шкільної Фейсбук-сторінки. Чи групи. Так, не у всіх є такий ресурс. Тоді треба започаткувати – навчитись це робити і показати колегам новостворений ресурс. Зараз, для початку, для того, щоб обговорити згадувану книжку. Вона того варта, в тому нема жодних сумнівів. Але ж і сторінка в подальшому пригодиться, так же?

Втім, ті всі можливі формати – то не головне. Головне, щоб в тому тексті було запрошення до педагогів (і батьків? а учнів?) книжку прочитати. І, зрозуміло, про свої враження розповісти спільноті. Бо це ж семінар. Дистанційний і розподілений.

Скільки часу треба для того, щоб книжку прочитати і свої думки з цього приводу викласти у вигляді того чи іншого тексту? Ну, не знаю, один вечір у суботу (нехай ще і неділю додамо). Потім на тижні подумати. А потім наступної суботи написати. І неділя в нас у резерві. Тобто два тижні?

2. Малюнок

Малюнок, що його наведено у першій частині матеріалу на Всеосвіті, є чудовою ілюстрацією до давно відомої тези: графіка суттєво підвищує якість навчального матеріалу. Але не всі наші педагоги і науковці вміють це робити. А чого? Я думаю, просто руки не дійшли. Зараз виправимо ситуацію. От книжка, щоб за її текстом навчитись такі малюнки робити, треба витратити годину, ну, може, дві.

Головне тут, звісно, для кожного учасника буде різним. Для науковця чи вчителя-методиста важлива саме можливість свої матеріали в подальшому подавати більш якісно. А для директора чи посадовця – скажімо, начальника відділу освіти ОТГ чи й цілого департаменту – показати своїм колегам приклад. Зробити крок до нового етосу.

3. Сайт

.. чи блог, а може портфоліо, ще і таку назву використовують для означення сайту вчителя. Як у нашого директора такий сайт чи блог є, то він, звісно, ближче до НУШ, ніж до СтаРШ, згодні? А як нема? Ну то може навчитись.

Тут буде потрібно години дві-три. Ну, може, п’ять, це від сили. Але ж, погодьтесь, результат більш вагомий, ніж вміння робити графічні навчальні матеріали. І перший матеріал на тому новенькому сайті – стаття про етос в розвиток прочитаного в обговорюваній книжці.

А потрібен сайт педагогу? Скажімо, історику чи словеснику?

А керівнику освіти району чи й області?

А керівнику кафедри?

В них є сайти відповідних установ, скажете ви? Так, але це зовсім інший формат. Ми кажемо про власний сайт, власну позицію, власне бачення – зрештою, власне обличчя в інформаційному просторі. У жодному разі йдеться не про гвинтик якоїсь адміністративної машини, а про новий етос.

4. Друк наосліп

Це вже завдання найвищої трудоємності: два-три місяці регулярних, хоч і невеличких вправ - ну, скажімо, 15 хвилин щодня. Ні, хтось може і за місяць впоратись, але ж тут принцип зовсім інший: це не розумова робота, а механічна. Докладніше тут.

Втім, аргументація там на посиланні є, а от вплив цього моменту на етос – давайте залишимо це на потім. Зараз, зрозуміло, більш реалістичним є пункт перший – семінар. Але для того, щоб мати перспективу, вибір, спектр можливостей для тих, хто зацікавиться, я не міг не згадати і про цей напрямок подальшої роботи. Бо коли людина – педагог, громадський активіст – уникає спілкування в Мережі, то, може, просто через те, що клавіатуру не опанував належним чином, не навчивсь свого часу? Ну, лайки може ставити, але не більше.

5. Базова школа

А це питання залишається поки що відкритим. Зрозуміло, без того, щоб мати якусь школу саме в такому особливому статусі, важко сподіватись на успіх навіть семінару, не кажучи вже про якісь додаткові навчальні вправи. А мелітопольці, згадані в першій частині нашої розмови, поки що не визначились. Ну, не відмовились, але і не погодились. Відтак, робимо пропозицію трьом миколаївським директорам: Ірина Пастушкова, Тетяна Геллер, Сергій Бережний. А Василя Шуляра попросимо пригадати, може десь в області є в нього на прикметі такий директор школи, якому було б цікаво випробувати цей формат дистанційної роботи?

То як виховати успішну людину? Може, порадитись з Антоном Макаренком?