Українські сльози на святі перемоги

прочтения: 10104
08.05.2022 13:47

Наближається дата 9-го травня. У цьому році щодо свята перемоги виникають дуже подвійні і кардинально різні відчуття. Дехто говорить про те, що росія приватизувала перемогу у другій світовій війні. Внесок України в перемогу 1945 року був дуже великим. Понад 7 млн. українців воювали у складі союзних армій для здобуття перемоги над нацизмом. Основні найзапекліші битви розгорталися у центральній частині СРСР тобто на території сучасної України. Чисельність загиблих українців переважає втрати усіх інших народів. Саме тому ми в Україні не повинні забувати про це свято.

Проте мої думки трохи інакші. Велика вітчизняна війна як і фашистська Німеччина, це продукт радянської, а сьогодні - російської пропагандистської машини. Увесь світ воював у Другій світовій війни 1939 - 1945 рр. І тільки СРСР, а сьогодні росія впровадили власну назву - Велика вітчизняна війна 1941 - 1945 рр. Історичним фактом є те, що у Німеччині не було фашизму, він був в Італії. Гітлер був націонал-соціалістом, носієм цієї ідеології була націонал-соціалістична німецька робітнича партія.

Радянським ідеологом, якось було незручно щоб ідеї розбудови соціалізму були пов'язані із злочинами проти людства, геноцидом та концентраціними таборами. Тому вони, не довго думаючи, замінили націонал-соціалізм на фашизм. Таким чином в радянській історії червона армія здобула перемогу у Великій вітчизняній війні над німецько-фашистськими загарбниками.

Але звісно, що радянська історія багато чого приховувала і більш цікавого та важливого для розуміння тогочасних геополітичних конфігурацій. Зокрема, дуже довго замовчувався факт підписання у 1939 році пакту Ріббентропа-Молотова, за яким СРСР та Німеччина поділили Європу на сфери впливу. Ніхто не запитував Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву та Польщу про їх бажання, росія вирішила, що їх треба рятувати.

Ще цікавішим виглядає підписаний до того у 1922 р. Рапалльський договір між радянською росією та німецькою державою. Фактично ця угода, говорячи сучасною мовою, дала змогу Німеччині обійти санкції, накладені Версальським мирним договором, який завершив Першу світову війну. Завдяки підтримці СРСР Німеччина дістала змогу розбудовувати власні збройні сили. Бундесвер готував у СРСР групи німецьких льотчиків, танкістів і фахівців з хімічної зброї, а також таємно навчав своїх офіцерів поводженню з новою зброєю, виготовлення і володіння якою було заборонено Німеччині. Наприклад, Гудеріан закінчив Казанську танкову школу і хоча Вікіпедія подає цей факт як не з’ясований але один мій дуже хороший знайомий розповідав мені, що його батько танкіст навчався разом із німецьким офіцером Гудеріаном.

Сьогоднішню війну росії проти України багато хто порівнює з війнами, які вела росія проти Фінляндії на початку ХХ ст. Так ось, у своїх спогадах Карл Густав Маннергейм вказує на те, що підписання Рапалльського договору значно ускладнило безпекову ситуацію для молодої Фінляндської держави. Фактично росія та німеччина допомогли здійснити одна одній технологічне переоснащення та модернізацію своїх армій у рекордно короткий термін.

Далі батько Фінляндії згадує про таємні перемовини у 1938 - 1939 рр. між радянським союзом та Фінляндією, які були ініційовані радянськими дипломатами. В ході цих переговорів від фінів вимагалося або погодитися розмістити радянські військові бази, або надати для їх розміщення певні території. СРСР прагнув гарантувати свою безпеку перед наростаючою загрозою з боку Німеччини. Більш того, радянські дипломати відкидали запевнення Фінляндії у нейтралітеті, посилаючись на наявність у фінському суспільстві фашистських елементів, які у випадку збройної агресії мали захопити владу та підтримати напад Німеччини на СРСР.

Нічого не нагадує із сьогодення! Риторика незмінна - загроза безпеці росії, територіальні претензії, наявність фашистів у суспільстві.

У 1921 р. територія Української Народної Республіки була розділена за результатами Ризького договору між Польщею, з одного боку, та Радянською Росією й Українською СРР з другого. Фактично більшовики окупували частину територій УНР, які згодом увійшли до складу СРСР. Із початком ДругоЇ світової війни українці на окупованих територіях були мобілізовані до лав радянської армії для війни проти гітлерівської Німеччини та захисту радянського союзу.

Проте були українці, які у пожежі Другої світової війни намагалися боротися за незалежну Україну. Звісно не треба заперечувати, що у своїй визвольній боротьбі у Другій світовій війні українські визвольні армії спиралася на підтримку та допомогу різних країн у т.ч. і Німеччини, які оманливо обіцяли підтримати створення незалежної Української держави. Зрештою для боротьби за незалежність завжди потрібна зброя та військове спорядження.

Якщо говорити про наслідки світової війни для України, то в результаті ми втратили надії на втілення ідей незалежності. Союзники відмовилися від підтримки самостійної України. Радянський союз завершив винищення українських повстанських рухів у 50-х роках уже після завершення Другої світової війни.

Подивимося на цю ситуацію крізь призму сучасних реалій. Як і тоді, так і зараз Україна знаходиться на лінії зіткнень двох цивілізацій, ідеологій та систем цінностей. На сьогодні росія проводить примусову мобілізацію на окупованих територіях. Як і тоді, так і зараз одні Українці борються з агресором за незалежність своєї країни, інші перебувають у тимчасовій окупації, а ще інші інкорпоровані у суспільно-політичне та економічне життя країни-окупанта.

Історія України у ХХ-ХХІ століттях сповнена неоднозначностей, проте необхідно усвідомлювати, що в будь якому разі головною метою нашої боротьби є вільна, сильна і звитяжна Україна.

Традиційно напередодні 9-го травня відбуваються відвідини ветеранів великої вітчизняної війни. Сьогодні це вже люди глибокої старості, які потребують уваги та піклування. Але у цьому році я не міг витиснути з себе майже жодного слова, коли чув від них про путіна, росію та звитяги радянської армії під звуки з телевізора про підготовку до параду на червоній площі. Я розумію, що радянський союз це їхнє життя. Ідею великої перемоги вбили у їх свідомість настільки потужно, що вони й самі не пам’ятають де правда, а де вигадки радянсько-російських пропагандистів.

Усе це наше минуле, а сьогодні ми маємо війну з агресором, який загарбав частину нашої країни і заявляє про бажання знищити Україну і українців як націю. То чи варто нам чіплятися за свято, яке пропагується країною, яка протягом всієї історії нашої держави прагнула нас знищити та поневолити.

Заміна кольорів стрічок із червоного до жовто блакитного на вінках, що покладають до воєнних меморіалів радянської доби, це зміна форми, а не суті. Натомість, як нація ми повинні усвідомити свою власну сутність та ідентичність. У нас мають бути власні свята, дні скорботи та герої для вшанування. Ми маємо створювати власні легенди навколо звитяжних дат української боротьби за самостійну державу.

Зрештою наша толерантність тлумачиться росією як необхідність визволяти та денацифікувати українців. Чіпляння за радянські свята обернулося для нас сьогодні трагедією та горем. Ми маємо звести надійний ідеологічний паркан і відмежувати себе від орди. Адже трагедії українських міст у сьогоднішній війні красномовно засвідчили відсутність будь-якої системи людських цінностей у руського солдата. Тільки припинивши жити радянсько-російськими практиками, ми зможемо відбудувати незалежну, потужну, звитяжну та національну державу.

Тож 8-го травня увесь цивілізований та демократичний світ проводить у скорботі за жертвами Другої світової війни 1939 - 1945 рр. І тільки орда 9-го травня прагне повторити знову.

Слава Україні!