Кров, праця, сльози і піт України Гідності

прочтения: 7666
13.05.2022 14:40

Світ вже більше не буде таким, яким він був до цього. Карколомні зміни, які спіткають нині Україну – це природний вихід історичної правди. Як вулкан, який з свого жерла випускає силу Землі, так і наш народ завершує своє формування як видатна європейська нація. І саме зараз, коли вкотре Русь поставить на місце осатанілу Орду, ми маємо побачити, що ж нас чекає завтра. Не будемо, проговорювати про державні механізми – їх безліч.

Давайте зосередимося на нашому регіоні – а чи готові ми повернутися до того життя, до якого ми звикли?!! А чи даремними були смерті тисяч наших найкращих земляків, щоби повернутись назад у минуле? Певно, що ні! Я знаю, що Ви це розумієте. Можливо, боїтеся змін, можливо, невпевнені у своїх силах, можливо навіть не впевненні в нашій нації... і це нормально, бо тисячолітня війна Орди з Руссю виховувала в нас рабів. Але ми не раби і особисто я ні на хвилинку не після 24 лютого 2022 року, а ні до цього не сумнівався в нашій Перемозі. Я знаю, точно, що там де наша хата з краю – там першими ворога зустрічають. А ми тут з Вами у фронтовій області живемо у цих крайніх хатах. Мабуть, весь Світ заздрить нам як наші добровольці та наші волонтери вперше 2014 року дали путіну по зубах: не маючи армії, а фактично і держави після януковича, ми показали «другій армії світу», що в серце України їх ніхто не впустить. І 8 років, коли ворог точив на нас списа, ми розливали «коктейлі молотова». Тепер, коли війна у розпалі, ми так само завзято і холоднокровно маємо думати, якій потрібно бути нашій вулиці, нашим населеним пунктам, нашому регіону і нашій Державі.

Я зсередини волонтерського руху відкриваю ці нові сторінки історії. Від людей, багатьох з яких я раніше і уявити такого не міг – надходять ресурси на волонтерську діяльність. Це цвіт майбутнього національного бізнесу. Ви правильно все прочитали, саме таким був український бізнес. Наприкінці позаминулого століття вся Україна знала прізвища Чикаленків, Ханенків, Терещенків, Бродських – саме тих людей, які «любили Україну не тільки до глибини душі, а й до глибину власної кишені». Тим, хто думає зараз відсидітись, сховатись, «напустити лицемірного туману», чекає доля державних бариг, а саме суспільне забуття і банкрутство.

Розкажу про себе, я ніколи не мав справи з бізнесом, все, що я міг робити це організовувати людей. І на самому початку війни я теж стидався, був невпевнений, а чи варто, загалом сумнівався, але вирішив, якщо не я, то хто? У мене не має автомобіля, я не знав до кого їхати, але я зрозумів, що я можу допомогти нашим воїнам захисникам, теробороні, а також найбільш постраждалим від війни, тим у кого рашисти забрали або житло, або зробили їх існування у власних домах нестерпним – переселенцями. І робота у мене пішла, моїм напарником став колишній однокласником, а нині переселенець, моїми однодумцями-волонтерами стали активісти нашої організації «ЕКО Березань», а донорами для гуманітарної допомоги стали миколаївські бізнесмени, до яких я б ще б 3 місяці тому стидався постукати у двері. Тепер все це має назву – Волонтерський Центр «БЕРЕЗАНЬ», в ньому я не президенти або керівником, а звичайний волонтер, а кожен між однодумець – партнер. Як казав наш Президент: тепер кожен українець є Президентом. Я не знаю, хто завтра буде губернатором або мером, депутатом або чиновником, але знаю точно, що дуже мало тих хто до цього заробляв на цій державі залишаться коло «годівнички».

Ми вже інші і нам не буде найближчим часом комфортно. Нам не буде спокійно, але згадаймо слова сера Вінстона Черчилля: «Треба пам'ятати, що ми знаходимося на початковому етапі однієї з найбільших битв в історії, що ми боремося на багатьох інших фронтах (…), що ми повинні бути готові на морі, що боротьба у повітрі триває без перепочинку і багато підготовчих заходи (...) повинні бути вжиті на батьківщині. (...) Я хотів би заявити, як я заявив тим, хто вступив до мого кабінету: «Я вам пропоную тільки кров, працю, сльози і піт». На нас чекає найважче випробування. На нас чекає багато довгих місяців боротьби і страждань. Ви запитаєте, який наш курс? Я відповім: наш курс у тому, щоб вести війну на морі, на землі та в повітрі, з усією нашою міццю та з усією силою, яку дасть нам Бог; вести війну проти жахливої ​​тиранії, що перевершує будь-які приклади з темної та плачевної історії людських злочинів. Це наш курс. Ви запитаєте, якою є наша мета? Я відповім одним словом: перемога, перемога будь-якою ціною, перемога незважаючи на всі жахіття, перемога, яким би довгим і важким не був до неї шлях; бо без перемоги нам не вижити.»

 

Блоги
Алексей Сидорчук

Председатель правления общественной организации "ЭКО Березань", координатор Волонтерского Центра "БЕРЕЗАНЬ"


В тилу, як і на фронті нам конче необхідна синергія!
Ми - волонтери!
ВПО на Миколаївщині. Майже три тисячі людей переїхали на територію Березанської, Коблівської та Нечаянської громад
Краш-тест для котиків
Свій до свого по своє: принцип роботи Волонтерського Центру «БЕРЕЗАНЬ»
Кров, праця, сльози і піт України Гідності
Христос воскрес! Смертю смерть подолав…
Децентралізація на Березанщині: перемога халяви над логікою
Коблівська сільська рада втручається у роботу місцевої виборчої комісії
Заступник голови Березанської РДА «віджимає» кабінети у БТШ
Масовий падіж бджіл на Березанщині
Курорт «Коблеве», 19 квітня, центральна частина молдавського пляжу
Децентралізація на Березанщині: згаяний час і байдужість обраних
Не добровільність об’єднання на Миколаївщині
Агрохолдинг Бахматюка травить ядохіміктами мешканців невеличкого села на Березанщині