Одні воюють, інші жирують

прочтения: 3260
25.05.2022 14:40

Загинути за Батьківщину – доля бідних. Вкрасти мільйони з допомоги Україні від західних держав під час російської інвазії – доля багатих. Це не я сказав. Це реальність теперішньої України та українців, що забороняють будь-яке критичне мислення. Бо «не на часі».

Вчора усі канали з «єдиного пропрезидентського марафону» продемонстрували інтерв’ю очільниці української делегації на Канському міжнародному телефестивалі Альони (саме так, а не Олени) Тимошенко. Це дружина заступника Андрія Єрмака в ОПУ Кирила Тимошенка, 32-річного доларового мільйонера, згідно декларації. Україна не представлена в художній частині конкурсного відбору. Наразі українські митці привезли до Кан три документальні стрічки. Одна з них про трагедію маріупольців. Альона, яка забороняє називати її Оленою, розповіла українським телеглядачам про зацікавленість українським мистецтвом з боку інших країн, про співчуття європейців на адресу громадян України, про майбутню промоцію українського художнього кіно.

Скажу пару слів щодо того, про що мовчить Альона. Вчора говорив з товаришами, котрі знайшли з дітьми тимчасовий прихисток у Франції. Вони володіють французькою мовою, тому в корумпованому Миколаєві, котрий щоночі обстрілюється росіянами з боку окупованого Херсону, є нікому не потрібними. Кани, Ніцца, Монако переповнені дорогими, новими машинами з українськими номерами. Власники авто є підкреслено російськомовні українські громадяни призовного віку та громадянки з губними протезами, силіконовими обрисами тіла, голлівудською стоматологією, брендовим одягом та аксесуарами. Ця російська публіка, що презентує Київ, Харків, Дніпро, Одесу, фестивалить на південному узбережжі Франції. Мажори з українськими паспортами «ховаються» в Європі від війни, яку в Україні ведуть їхні одномовні, односвітоглядні брати, руцкомірци.

Президент України критикує лідера Франції за недостатню допомогу Україні у війні з РФ. Одначе очільник французької республіки напряму залежить від французьких виборців (на відміну від України з її цензурованим єдиним телеканалом оптимістичних новин). Французи бачать українців у Франції: російськомовних, на найдорожчих машинах, в найвідоміших ресторанах, казино, фестивальних кінотеатрах і резонно запитують – ЧОМУ МИ ПОВИННІ ЇМ ДОПОМАГАТИ? Адже рівень життя дітей українських корупціонерів набагато переважає наш, рівень пересічних французьких платників податків.

На час європейських санкцій проти Росії українські олігархи та їхні діти у Франції радісно замінили росіян. Французи РЕАЛЬНО не розуміють причини війни, демонстрації кадрів знищеного Маріуполя тощо. Позаяк вони абсолютно не відчувають різниці між вчорашньою російською окупацією Ніцци, Кан, Монако і тією самою російською окупацією нині, але особами з українськими паспортами на машинах з українськими номерами. Керівникам Франції важко пояснити власним виборцям, що вони платять по 400 євро (щомісячно), надають гуманітарну допомогу різного типу відвідувачам таких люксових ресторанів та казино, які ніколи за власного життя не побачать французькі робітники чи пенсіонери.

Також вчора мені зателефонував друг Володимир, ветеран УГС. Він у власні 70 років мешкає в Миколаєві (мікрорайон Варварівка), отримує пенсію 2200 грн на місяць. Його 42-річний син Михайло воює в лавах ЗСУ. В 2014-2015 роках син також захищав Україну під Донецьком і тепер протягом 7 років чекає… в Миколаївській черзі на отримання землі під житлове будівництво. Для таких УБД в Миколаєві землі немає, на відміну від заступників міського голови та військового губернатора. Володимир відстояв в одній з двох Варварівських шкіл понад 2 години в черзі за буханцем хліба та банкою голландських консервів. Йому не вистачило гуманітарної допомоги від ООН. Синові, що воює на Харківщині, він про це не розповідає, не бажає засмучувати. Про українців в Ніці, Монако я також Михайлу не скажу. Нехай воює, захищає нас і тих, в Канах, від «руцкого міра» з Бурятії.

Кожному своє. Одні воюють, інші жирують…