Де повинно відбутись «Євробачення – 2023»

прочтения: 3103
25.05.2022 14:41

Реально відповідь на це питання дасть не президент України, не прем’єр, не міністр культури, не фронтмен гурту Kalush Orchestra калушанин Олег Псюк, котрий, як і дві попередні українські переможниці міжнародного пісенного змагання, постійно мешкають в Киві. Визначати місто, яке прийме наступний конкурс, буде одна людина. Ми знаємо, хто це – Андрій Єрмак. Проте, демократія дозволяє будь-кому висловити власну думку. За неї, поки, в нашій державі не карають. Адже, як казав один непокараний замовник резонансного вбивства, «Україна – не Росія».

Про місце проведення «Євробачення – 2023» вже висловились Володимир Зеленський, Олег Псюк та Андрій Найда, міський голова Калуша. А. Найда та О. Псюк агітують за Калуш, з населенням 70 тисяч осіб, відсутністю аеропорту, міського електротранспорту, готелів (навіть в категорії трьох зірок), достатньої кількості закладів громадського харчування і найбільшим залом в ПК «Юність» на 400 місць. Хоча мені, як колишньому калушанину, ця пропозиція приємно лоскоче вуха, але вона належить до фантастики. Забезпечити Калуш усім необхідним для прийому гостей фестивалю, кількість котрих може перевищувати населення містечка, протягом року в умовах війни НЕРЕАЛЬНО.

В. Зеленський традиційно, коли він не читає промови, написані власним спін-доктором, випускає повітря в калюжу. Інакше назвати ідею провести майбутній пісенний конкурс в знищеному Маріуполі, надовго окупованому РФ, я не можу. Територія Маріуполя нині є не містом, а кладовищем, де посеред вулиць поховані 40 тисяч українських громадян (10 % населення Маріка до 24. 02. 2022) та 6 тисяч рашистів.

Тому висловлюю власну реалістичну пропозицію, яка посилилась після голосного пуку українського журі «Євробачення», виступу президента РП Анджея Дуди в українському парламенті, ініціативи президента України стосовно братського польського народу. Перший півфінал майбутнього конкурсу повинен відбутись у Кракові. Другий – в Івано-Франківську. Фінал може прийняти Львів. Україна та Польща володіють позитивним досвідом спільного проведення міжнародний свят. Згадаймо футбольний чемпіонат 2012 року. Рішення українців поділитись з поляками одним півфіналом скаже про наше братерство більше, аніж сотні президентських указів. Таким робом Україна компенсує поведінку журі, призначеного міністром культури О. Ткаченком, котрого обдарував посадою сам В. Зеленський. Помилки треба уміти виправляти.

Краків є найбільшим містом поблизу кордону з Україною. Це перша столиця польського королівства, локація, обладнана усім необхідним (транспорт, готелі, ресторани, концертні зали, стадіони, культурні надбання) для кількаденного прийому десятків тисяч європейських туристів.

Івано – Франківськ останнє десятиріччя стабільно знаходиться в трійці найбільш комфортних для проживання міст України, за всіма опитуваннями. Проведення півфіналу конкурсу потребуватиме повної реконструкції міжнародного аеропорту, по суті – побудови нової транспортної одиниці.

У Львові все необхідне для проведення фіналу міжнародної мистецької подіє є, включно з досвідом та віддаленістю від лінії фронту під час війни з Росією.

А що може дати «Євробачення -2023» Калушу? Відмовляючи місту у проведенні фестивалю, уряд повинен запропонувати дієві компенсатори. Такими можуть бути: державне фінансування тролейбусної лінії Калуська лікарня в Підгірках – автостанція № 2 в І-Франківську; співфінансування державним бюджетом (в обсязі 75 %) будівництва Калуського міні-аеропорту в Копанках, де він існував за радянських часів та відбудови міської ратуші. Продовжити тролейбусні маршрути з Підгірок до залізничного вокзалу та політехнічного коледжу Калуш зможе за кошти міського бюджету та кредитні ресурси під державні гарантії.

Вище переліченні цілі є досяжними, якщо в процес їхнього лобіювання та наступного виконання ввійдуть усі калушани. І видатні, і не дуже. І мертві, і живі, і ненароджені. І в Україні, і поза нею сущі.