Окупантів язик до Франківська вже звик

прочтения: 5041
27.05.2022 10:02

Всі ЗМІ України та РФ розповіли про випадок в Івано-Франківську, що трапився 23. 05. 2022. Нагадаю: поки перехожі мовчки спостерігали за черговою окупацією обласного центру росіянами, один місцевий мешканець ОДИН РАЗ вдарив кулаком в обличчя мужчину з тріо. Три учасники вуличної самодіяльності під дві гітари виконували російською мовою відому пісню білоруського гурту «Ляпіс Трубєцкой».

Удар отримав російськомовний громадянин Івано-Франківська з місцевою реєстрацією. Двоє інших виконавців: хлопець та дівчина виявились біженцями зі Східної України. Панянка з гітарою вільно володіє українською. Одначе вона ПРИНЦИПОВО в Україні використовує російську мову, чомусь тікаючи в Галичину від російських визволителів.

Співак, який отримав короткий хук з правої після неодноразових попереджень про саме таку реакцію на публічний спів російською мовою в центрі Франека, вже подав позовну заяву до міського суду, в порядку приватного звинувачення. Постраждалий намагається притягнути хлопця із загостреним почуттям справедливості саме до кримінальної відповідальності за ч. 1, ст. 125 КК України (умисне завдання легких тілесних ушкоджень). Хоча в процесі судового розгляду недолугого наклепу заявник намагатиметься перекваліфікувати власні ушкодження на більш тяжкі. Поки триває безрезультатний пошук лікаря в Івано-Франківську, який зможе надати постраждалому потрібний медичний висновок.

Заявник стверджує, що трійця виконувала пісню «Воїни світла», яка на їхню думку була гімном майданівців в 2014 році. Саме цей твір, як і більшість пісень колишньої музичної формації «ЛП», є російськомовний. Хоча «ляпіси» можуть співати і білоруською, і українською, і англійською. Під час судового засідання скаржник буде наполягати, що українського перекладу цієї пісні немає. Тому вони співали її в оригіналі – російською мовою. А про рішення Івано-Франківської обласної ради стосовно заборони російськомовного музичного продукту для виконання в публічних місцях ані він, ані біженці не знали.

Це – подвійна брехня. Позаяк, по – перше, відповідне рішення обласної ради від 2018 року належним чином через усі регіональні ЗМІ доведене до мешканців області. По – друге, існують тексти «Воїнів світла» польською, англійською, українською мовами. Нижче надаю текст власного українського перекладу. Співачка із згаданого тріо могла б зробити і свій, більш якісний, переклад. Якби хотіла. Одначе отакого бажання в провокаторів не було. Вони прагнули саме скандалу. Через що і принципово співали на історичній Франківській «стометрівці» РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ. Дивні принципи у людей, прибулих до гостинних галичан, нібито для порятунку від інвазії власних братів по мові, культурі, духовному всесвіту, які на танках прибули з Росії.

ВОЇНИ СВІТЛА .

Рубінові частки, Сонця вояки

Косять Зло завзято, палять навіки.

Стрибай вище неба, брат та сестра.

Добро переможе, бо вже пора.

Радіймо молоту в міцній руці,

Водоспад, молодість – в швидкій ріці.

Бий барабан – бам, бам!

Барикади, друзі, шум, гам.

Воїни світла – воїни добра.

Їх бояться всі: зло, брехня та марА.

Воїни добра стоять на ганку,

Джа Растафарай* б’ються до світанку.

Плаче солдат, медаль його не тішить.

Друзів в землі сирій накрила тиша.

За хмарами – дракон, з каменю серце.

Вночі – закон, рубай, і все минеться.

Радіймо молоту в міцній руці,

Водоспад, молодість – в швидкій ріці.

Бий барабан – бам, бам!

Барикади, друзі, шум, гам.
Воїни світла – воїни добра.

Їх бояться всі: зло, брехня та марА.

Воїни добра стоять на ганку,

Джа Растафарай* б’ються до світанку.

Як я вже неодноразово писав, справа, ініційована співаком, не має жодної судової перспективи. Але самореклама допоможе троїстим музикам збирати кошти на картку в якості захисників російської мови в Україні, борців з українським буржуазним націоналізмом. До речі, історією «жорстокого побиття за російські пісні» вже зацікавився військовий аташе генерального консульства РФ у Львові. Саме він керує резидентурою ФСБ Росії в Галичині. В часи війни кожен заробляє кошти, як вміє. Самодіяльні гітаристи, котрих співчутливо прийняли галичани, нічим не відрізняються від визволителів, що прибули до Станіслава в 1939 році з СРСР. Онуки цих визволителів України від українців залишили незагойну пам’ять про себе в Бучі, Бородянці, Маріуполі.

Війна колись скінчиться. Що ви тоді заспіваєте, «воіни свєти»?