Чи змінила більшість миколаївців війна? Ні, на жаль

прочтения: 3385
18.06.2022 13:06

Пізнайте правду, і вона визволить вас. Звільнить від занадто оптимістичних ілюзій. На кшталт, ось закінчиться війна і ми заживемо іншим життям. Розслабтесь, жодних змін в соціальній свідомості більшості виборців, принаймні, миколаївських, НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Щотижня виходжу в люди, щоб відчути навколишній світ. Бо в моїй шкарлупі з 5 тисяч нормальних українців – мережевих друзів триває одне життя. Натомість на вулицях Миколаєва панує протилежна світоглядна концепція.

Є в обласному центрі маленька мережа м’ясних магазинів, одним із співвласників котрої є англомовний канадієць. Щоп’ятниці ці продавці м’яса від 10-00 до 12-00 без жодних документів біля власних торгових точок безкоштовно роздаюь їжу – смажену курячу ніжку з ложкою гострої моркви чи капусти в одноразовій пластмасовій тарілці. Вирішив послухати, про що говорять в черзі з двох сотень осіб біля однієї роздачі і поспостерігати за фанатами курячих ніг «на шару». Результати соціального дослідження в полях (м. Миколаїв, 10-30, 17. 06 2022) подаю нижче.

  1. Уся черга є підкреслено російськомовною. Нині відбувся ракетний обстріл Заводського району міста. Російські літаки з Криму стріляли цілеспрямовано по цьому району. Позаяк протягом тижня керівники області та Миколаєва - В. Кім, О. Сенкевич закликали миколаївців переселятись з Інгульського й Корабельного районів (котрі росіяни обстрілюють по кілька разів на день) до Заводського та Центрального районів. В Заводський нині прилетіло – 2 вбитих та 20 поранених. Завтра чекаємо обстрілу ракетами Центрального району. Зірки єдиного телемаратону, ви знате, що вас дивляться і читають вороги? Особливо, коли ви виступаєте російською мовою, їм навіть перекладач – зайвий. Все зрозуміло, куди стріляти.
  2. Обговорюючи обстріл Заводського району Миколаєва ЖОДНА пенсіонерка з найбільш активної частки електорату не вжила слів кацапимоскалірашистиокупантизвірі. Повторюю – жодна. Всі говорили про абстрактний літак, про якихось артилеристів. Різали вуха фрази: «Зачем АНІ ета дєлают» «как уже надаєлі абстрєли», «мої – в Руминії, спрашивают, кагда можна возвращацца, їх заставляют учіть руминскій», «что ми ЇМ сдєлалі плахова». В яку квартиру і кому в голову повинна влучити російська ракета, щоб ці пенси зрозуміли, що росіяни прийшли в Україну аби вбити усіх українців? Компроміс з убивцею є неможливим. Навіть, якщо ви станете перед ними на коліна і зробите те, що він накаже. Лише В. Зеленський знає, як ппребуваючи перед В. Путіним на колінах, можна подивитись йому в очі.
  3. В черзі стояло й молоді хлопці зростом за 190 см, призовного віку. Серед захисників Миколаївщини є 50 – річні тероборонівці з Львівської області. Мабуть, їм більше потрібні Миколаїв та Херсон у складі України. Місцеві мажорики легко відкупляються від служби навіть в час війни і гризуть безкоштовну курятину, запиваючи її пивасом. А шо такоє?
  4. Черга дуже повільно просувалась. Позаяк багато жінок позаймали чергу в кількох місцях і встигали протягом 2 годин безкоштовно отримати 6/8 курячих ніжок з морквою. На несміливі зауваження інших, не таких нахабних, вони гавкали про трьох неходячих інвалідів, що чекають на курку в їхній квартирі. Додатково більшість бабусь займали чергу собі, кумі, сестрі, сусідці. Канадці дивились на це мовчки, вирішуючи, ми - такі, як вони, чи інші, радянські росіяни з українськими паспортами.
  5. В місцевих пабліках триває обговорення вилучення з шкільних програм російських поетів та письменників. Думки «за» та «проти» розділились майже порівну. Люди, що з вами? Щовечора в телеетері виходить спільна програма чотирьох «найбільш популярних» (це вони самі себе так називають) ЗМІ Миколаєва. Кількість моїх щоденних читачів переважає число усіх, хто заходить на сайт «Ш». Дівчата, бодай під час війни будьте трошки скромніше. Більшість гостей одного з телеканалів четвірки виступає російською мовою. Акакатакавайнаданунах.. Поки ви не переможетемоскаля в кожній вашій голові, війна з Росією та їхнім руцкім міром не закінчиться ніколи. Чуєте? Ніколи. Готуйте ваших дітей, онуків або воювати за українську Україну, або вертати на історичну Батьківщину – РФ. Є третій варіант – виїхати до Європи. Проте там доведеться вчити відповідну державну мову тієї країни, де ваші родичі побажають залишитись навічно.