Микола Лагута – один з видатних Миколаївців

прочтения: 2054
29.07.2022 13:41

Коли ми скасовуємо російські назви вулиць чи провулків, іноді зустрічаємось з проблемою незнання історії рідного Миколаєва. Насправді в цьому місті мешкало стільки видатних українців, що їхніх імен вистачить на сотні топонімічних назв.

Ось, приміром, що ми знаємо про народженого та розстріляного в Миколаєві Миколу Лагуту (1895/25. 11. 1937), краєзнавця, археолога, викладача? Майже нічого. Принагідно висловлюю подяку Альбіні Яковлевій, дослідниці історії міста з державного архіву Миколаївської області. У 1918 році Микола повернувся з Одеси (він навчався в Харківському та Одеському університетах) до рідного Миколаєва, щоб викладати УКРАЇНСЬКУ МОВУ в місцевих школах, учительському інституті народної освіти. Тепер це - педагогічний університет.

Того року була відновлена діяльність Миколаївської «Просвіти», заснованої Миколою Аркасом (1852/13. 03. 1909) в 1907 році. Микола Лагута став видатним активістом української громади Миколаєва.

За часів денікінської окупації Миколаєва він був мобілізований та направлений до Сімферополя, а 1920 року Микола повернувся додому.

Попри юний вік, М. Лагута був одним з провідних фахівців української мови і літератури у місті, в 1924 році він створив кабінет краєзнавства, багато працював. Видатною його роботою стала «Хронологія головних історичних подій Миколаєва», в котрій місто було досліджено з кінця ХVІІІ століття до 1920 року.

В жовтні 1929 року усі миколаївські викладачі та вчителі української мови були заарештовані. Їх, не лише українців, а й етнічних євреїв, було звинувачено в приналежності до СВУ (спілки визволення України), напівміфічної організації українських буржуазних націоналістів. До слова, від 1930 року усі миколаївські євреї – викладачі раптом стали російськомовними. Зізнання у володінні українською мовою означало квиток до ув’язнення. Саме так «історіческі сложилась» російськомовність обласного центру.

Після лютих катувань М. Лагута зізнався, що протягом 1923/1929 років належав до Миколаївської філії СВУ, за що отримав 3 роки умовно. Надалі Микола працював в історико-археологічному музеї Миколаєва, брав участь у розкопках Ольвії, досліджував життя родин видатних миколаївців: Аркасів, Леонтовичів, Ге, Судковських.

А вже 02. 09. 1937 Лагуту знову заарештували, як одного з керівників контрреволюційної української націоналістичної організації у м. Миколаєві. Після чергової порції катувань, Миколу Лагуту 25. 11. 1937, з нагоди 20-ліття більшовицького заколоту в Петрограді розстріляли. Святкування ВОСРу (вєлікой октябрьской социалістіческой рєволюції) без масових вбивств не можливо було уявити.

Місце поховання М. Лагути не з’ясовано. Це або пустир біля Лагерного поля, 5, де знаходиться Миколаївський СІЗО. Або колективна могила/яма розстріляних в 1937 році українців біля огорожі старого Миколаївського цвинтаря (некрополя).