Як росіяни вбили М. Грушевського

прочтения: 5033
06.08.2022 17:55

До переліку кількох тисяч видатних українців - представників еліти нації, вбитих росіянами, безумовно, належить і Михайло Грушевський (1866/24. 11. 1934). Хоча офіційні історичні джерела на 32 році відновленої незалежності України продовжують повторювати московську версію про природню смерть фізично здорового чоловіка без шкідливих звичок в 68 років.

Готуючи голодомор Й. Сталін примусив М. Грушевського в 1931 році переїхати на постійне замешкання до Москви. Михайло знав, що відбувалось в Україні протягом 1932/1933 років. Але якось публічно виступити проти голодомору не міг, його вже не друкували, не допускали до ЗМІ, обмежили в спілкуванні.

Один з організаторів голодомору Володимир Затонський (1888/29. 07. 1938) отримав з Москви партійний наказ атакувати Михайла Грушевського, історика зі світовим ім’ям. В січні 1934 року В. Затонський, розстріляний в 1938 році, як ворог народу, на сесії української академії наук виступив з необґрунтованою критикою на адресу Грушевського. Це означало оголошення вироку ворогові народу СРСР.

Тим паче, що 23. 03. 1931 М. Грушевського вже заарештовували в якості «засновника та керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами за наказом особисто Й. Сталіна. Коли український історик, політик відмовився визнавати «свідчення», що їх з нього витягнули слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 05. 01.1933 кримінальну справу екс-голови Центральної Ради незалежної України закрили з аргументом – «через …смерть М. Грушевського». Себто, він ще був здоровим та живим, але комуністичні кати вже знали, що Михайла вб’ють найближчим часом. Кати офіційно поховали М. Грушевського ще за 23 місяці до його фізичної смерті внаслідок отруєння.

Довести до самогубства відомого діяча, тобто вбити з наступною інсценізацією суїциду, не змогли. Було обрано інший спосіб фізичного знищення чільного українця.

Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з санаторіїв м Кисловодська і несподівано захворів на карбункул (розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і гіподерми). При карбункулі гнійно-некротичний інфільтрат займає велику площу і поширюється в більш глибоких шарах дерми і гіподерми, ніж при фурункулі. Карбункул може виникнути через порушення обміну речовин в організмі. Який забезпечується повільним отруєння людини, через систематичне додавання в їжу та напої незначних дох отрути. Спочатку М. Грушевського труїли в санаторії, а потім запропонували вирізати карбункул. Під наркозом, з додаванням а кров нових отрут.

Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, який хірургом не був. Перед цим він (офіцер НКВС у білому халаті лікаря) відмовив М. Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом, котрому Грушевський довіряв. Помер М. Грушевський від зараження крові через три дні після операції. Завдання партії та особисто її вусатого вождя було виконане – М. Грушевського вбили. Лікаря – вбивцю нагородили.

Вже наступного дня після очікуваної смерті М. Грушевського в м. Кисловодську (Росія) газета «Вісті» (Україна) поширила завчасно підготовлене повідомлення від Ради Народних Комісарів УСРР про смерть Грушевського. У постанові Раднаркому зазначалося:

«Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С, Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка М. Грушевського в столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб на місяць».