Ювілей миколаївської «просвіти» з присмаком отрути

прочтения: 3529
12.08.2022 15:31

Широкомасштабний напад РФ на Україну розпочався 24. 02. 2022. Тому абсолютно непоміченим залишився ювілей Миколаївського товариства «Просвіта» урочисте заснування якої відбулось рівно 125 років тому – 25. 02. 1907. Організація миколаївських українців оголосила себе правонаступницею «Інгульської громади», підпільно заснованої в російсько-імперському Миколаєві в 1880 році.

Першим головою місцевої «Просвіти» було одноголосно обрано Миколу Аркаса (1852/13. 03. 190

Першим головою місцевої «Просвіти» було одноголосно обрано Миколу Аркаса (1852/13. 03. 1909). М. Аркас загадково помер в 57 років від раптового серцевого нападу. Причину зупинки серця здорового чоловіка в розквіті творчих та фізичних сил ніхто не з’ясовував, посмертної судово-медичної експертизи не робили. Участь в поховальній процесії взяло більше 10 тисяч мешканців Миколаєва. Кістяк Миколи Аркаса лежить в родинному склепі на старому Миколаївському цвинтарі - некрополі. Розвиток науки в 2022 році дозволяє зробити аналіз кісток і встановити, чим саме був отруєний Микола Аркас на початку березня 1909 року. Просто кинути до в’язанці представника відомої на весь світ родини, дійсного статського радника (генерала), який ходив вулицям міста у вишиванці та фінансував українські: хор, театральну трупу, книговидавництво, школу у Богданівці, поліція не могла. Тому Миколу Аркаса було по-миколаївські вбито шляхом отруєння.

З членів правління тогочасної Миколаївської «Просвіти» ніхто не дожив навіть до 70 років, про що розповім далі. Найбільше серед просвітян жив рідний брат всесвітньо відомого художник Григорій Ге (1830/01. 11. 1911). Його цікавий життєвий шлях журналіста, критика, письменника, есеїста довжиною 81 рік переконливо спростовує міф про тогочасну тривалість життя чоловіків в межах 50-60 років.

В правління організації було обрано правника Сергія Гайдученка (1866/18. 09. 1922), який в 1913 році заснував Миколаївський краєзнавчий музей та був його першим директором. Помер колишній мировий суддя, здоровий на вигляд мужчина в 56 років, традиційно для миколаївської медицини дивно. Нічим не хворіючи, ліг український буржуазний націоналіст в червоному Миколаєві спати та й не прокинувся. Звісно посмертної судово-медичної експертизи трупу не робили. Але на території некрополю є його могила з кістяком, який чекає на відповідь – чим та хто отруїв С. Гайдученка?

Микола Леонтович (1876/1937) з правління, майбутній тричі обраний Миколаївський голова (1908 – 1917), засновник Миколаївського зоопарку, був закатований 60-річниим, як миколаївський український націоналіст. Місце поховання невідоме.

В 1907 році Миколаївській «Просвіті» допомагав тогочасний військовий губернатор Миколаєва, контр-адмірал Василь Зацаренний (1852/1917). Загинув Василь 65-літнім за нез’ясованих обставин після перемоги Жовтневого заколоту. Загадковими обставинами більшовики називали вбивства без явних свідків.

Статут товариства розробив відомий в ті часи миколаївський художник Юхим Маковський (1862/1918). Обставини загибелі цього члена правління в 56 років досі залишаються невідомими. Ім’я Ю. Маковського жодним чином не увіковічнено в місцевій топоніміці.

До кінця 1907 року Миколаївська «Просвіта» налічувала 180 активістів, як місцевий РУХ на кінець 1989 року. Якесь магічне число. До слова, 25. 02. 1907 кандидатом в член правління тієї «Просвіти» було обрано Дюміна П. В. Не коментую. Миколаївці мене зрозуміють.

Так записано в протоколі установчих зборів та повторено під час урочистого заснування організації 25. 02. 1907. Уявіть, чим ризикували тогочасні просвітяни в російській імперії під час реакції після придушення першої буржуазної революції 1905/1907 років. Ці мужні українці з Миколаєва заслуговують на повагу. Переконаний, після закінчення війни з Росією-агресором нашою перемогою ми проведемо урочисте засідання Миколаївської «Просвіти» з нагоди 125-річного ювілею.

Я переконаний, що видатні миколаївські українці М. Аркас та С. Гайдученко були вбиті шляхом отруєння, відповідно в 57 і 56 років. Сліди отрути досі присутні в їхніх кістках, що спочивають в землі Миколаївського некрополю.