Про графоманів

прочтения: 2942
10.09.2022 20:23

В кожному місті за часів СРСР були графомани, яких любила радянська влада і робила видатними письменниками чи поетами. Вони писали російською мовою банальні речі, які нині легко та швидко перекладаються українською. І немає в тій просвітницькій діяльності нічого вельми складного. Та росіяни, російськомовні громадяни України, почувши якісний переклад державною мовою, починають репетувати – зруйновано їхній міф про вищість російської мови, про вічну російськість Херсону, Миколаєва чи Одеси. Попри російські ракети на власних балконах, 160 тисяч вбитих росіянами українських громадян (протягом 2014/2022 років) ці латентні колаборанти аж до власної смерті будуть захищати російську мову, російських збоченців: цариць, Потьомкіна, Пушкіна, Кутузова, Суворова, Де Рібаса, Жукова.

Був такий відомий стукач – Леонід Утьосов (народжений та обрізаний в головній Одеській синагозі як Лейзер Вайсбейн). Співав він про Одесу. Не на ідиш, а російською мовою - «У Чорного моря». Сергій Осика зробив перфектний переклад українською «Край Чорного моря». Після цього російськомовні одесити та одесоски на чолі з мером – офіцером російської армії (він служив там в часи незалежності України) повстали на боротьбу з українськими перекладами російських пісень. «Руцкій Л. Утьосов – ета наше фсьо, єво пєсні нєльзя пєрєводіть». В. Путін в Кремліні вам аплодує. Він завжди казав, що Одеса є російським містом.

В Миколаєві склалась аналогічна ситуація. В російсько-радянські часи тут рекламували графоманів (нехай вони, вже померлі, пробачать мені). Особливо робітничого походження. На вул. Адміральській навіть існував гурток самодіяльних поетів з назвою «Стапель». Знаковою стала пісня про місто на слова ветерана війни Марка Лісянського «Корабели, корабели». Ніколи не прислухався до слів миколаївця, що за першої нагоди переїхав до Москви. С. Осика наштовхнув мене на бажання прочитати цей «геніальний» вірш та перекласти нашвидкуруч.

Над лиманом є вітрила

І акації цвітуть.

Миколаїв – моя сила,

До кохання й праці – путь.

Приспів:

Корабели, корабели,

Знову я у ріднім краї,

І вітрило сніжно біле

Накриває.

Під мостом Інгул шепоче,

Кораблі гойдає Буг.

Тут чарівні жінки, ночі,

Я – твій син і я – твій друг.

Приспів.

Рідним став для нас порогом,

Тут – герої та бої.

По усім морським дорогам

Кораблі ідуть твої.

Приспів.

Аналогічною коштовною недолугою випічкою є й пісня «Стоіт над Бугом любімий город», початкові звуки котрої щодоби опівдні виконують куранти на будівлі Миколаївського міськвиконкому. Якщо Миколаїв – російське, російськомовне місто, то за що воюють миколаївці? Поки ви не дасте відповідь на це питання собі, а потім В. Путіну, війна не закінчиться. Ніколи. Позаяк вона є світоглядним конфліктом, а не військовою операцією хворого диктатора.

Корабели, корабели,

Черепахам – не літати.

Графомани, графомани,

Припиняйте вже писати.