Будиночок сонця, що сходить

прочтения: 1778
20.09.2022 10:31

Вирішив поділитись з читачами текстом пісні, з котрої розпочинали мільйони хлопців. і я також. Моя перша гітара була подарунком від батьків до 16-ліття. Перед цим, на 10-річчя, тато та мама подарували мені баян. І я мусив закінчити Калуську музичну школу № 1, на вулиці Степана Бандери, де готують переможців фестивалів «Червона рута» й «Євробачення». В цьому «будиночку сонця» колись розташовувався повітовий суд, що засуджував Івана Франка. Далі там існували гестапо, НКВС, КДБ. Слова пропонованої історії, звучать протягом 8 десятирічь різними мовами у виконанні сотень музикантів. Проте найкращим виконавцем «Будиночку» є австралійський гітарист – віртуоз Томі Емануель, що народився 65 років тому в родині, яка виховала шість дітей. Ця пісня також була одним з його перших творів. Спочатку почутих, а вже потім геніально оброблених. З ювілеєм, Томі!

БУДИНОЧОК СОНЦЯ, ЩО СХОДИТЬ

У Нью – Орлеані є дім,

Де сонце ранкове встає.

Для бідних біду приносить він,

О Боже, мені теж дає.

Кравчиня була моя мама.

Блу джинси пошила вона.

Та батько мій був ігроманом,

Що жити не міг без вина.

А що гравець потребує?

Дорожній лише чумадан,

І щастя він може відчути

Тоді, коли повний стакан.

Мамо, скажи своїм дітям,

Куди їх мій шлях заведе.

Промине життя в сльозах, гріхах

В будинку, де сонце встає.

Нога стоїть на платформі,

Іншою на сходах стою.

Вертаю я знов в Нью – Орлеан,

Щоб кару понести свою.

У Нью – Орлеані є дім,

Де сонце ранкове встає.

Для бідних біду приносить він,

О Боже, мені теж дає.

(Будинок сонця, що сходить – так називали в’язницю в Новому Орлеані. Ця пам’ятка колоніальної архітектури досі існує, попри наслідки відомої повені).