Перспективи Миколаєва в 2023 році

прочтения: 2706
20.09.2022 10:58

Якщо коротко, Миколаїв вже ніколи не буде півмільйонним полісом з десятками тисяч студентів, що навчаються в 4 державних університетах.

Станом на 01. 01. 2022 в місті корабелів проживало 480 тисяч осіб, в Миколаївській області - мільйон. У вересні 2022 року, за словами представників влади, на теренах Миколаївщини залишилось 650 тисяч резидентів, в Миколаєві – не більше, як 230 тисяч городян.

Порівняйте з деякими обласними центрами. Вінниця – 370 тисяч городян, 4 державні університети; Хмельницький – 290 тисяч резидентів, 6 державних ВНЗ; Чернівці – 280 тисяч городян та 3 державних університети; І-Франківськ – 270 тисяч резидентів та 3 університети з державною формою власності. Житло за час війни в цих містах подорожчало на 30-35 %. Окрім Хмельницька, в інших обласних центрах існують діючі міжнародні аеропорти.

Яким чином військова адміністрація Миколаївської області та керівництво Миколаєва планують вигравати конкуренцію із згаданими обласними центрами? Брудною водою в кранах? Масовим безробіттям? Сотнями колаборантів? Вулицями Потьомкіна Кутузова, Пушкіна, містами Пєрвомайск, Вознєсєнск та Южноукраінськ? Пустою обіцянкою припинення обстрілів міста після деокупації Херсону з Кримом? Нагадую, Харків росіяни обстрілюють з Астрахані. Хто заважатиме обстрілювати Миколаїв з Новоросійська?

Вірити в закінчення війни після звільнення українських територій в межах на 24. 08. 1991 можуть ідіоти, фанати телевізійних орденоносців - кошових, пікалових чи полковника ФСБУ Арестовича з Подоляком, який обслуговував ще януковичів та азарових. Будьмо реалістами.

Серед моїх знайомих молодих жінок, які виїхали з Миколаєва разом з маленькими дітьми, більшість обрали Польщу, Німеччину, Словаччину та Болгарію. Всі вони вже знайшли (!) там некваліфіковану роботу. Діти шкільного віку вирушили до відповідних закладів і за рік навчання володітимуть державними мовами власних нових батьківщин. На пристойному рівні. Заради чого цим людям влітку 2023 року повертатись до рідного міста? Заради гуманітарної кукурудзяної крупи та щомісячних двох тисяч грн на картку, які отримують не усі ВПО? Простіше чоловіків перевести до Польщі, після закінчення активної фази бойових дій. Приміром, електрозварювальник на Гданській корабельні отримує зарплату в 10 разів більшу, аніж в Миколаєві. Тим паче за оптимістичним прогнозом українського уряду 1 долар в наступному році коштуватиме 50 грн, а ціни на продукти харчування зростуть на 35 %.

До речі, про Польщу, де нині знаходяться 37 мільйонів польських громадян та 2 мільйони громадян України. Ознайомтесь зі свіжою соціологією міжнародного агентства Gremi Personal, занадто оптимістичними результатами опитувань українських громадян в РП.

Наразі 22% опитаних планують вертатися в Україну до нового 2023 року; 25% повернуться лише тоді, коли скінчиться війна, не раніше січня 2025 року (або ніколи); 35% лишаються щонайменше на 1 рік; 17% хочуть залишитись в Польщі назавжди.

Картина є трагічною: 50% українських біженців залишаться в РП (бо хто лишиться ще на рік, той обов’язково пустить коріння та асимілюється). Інші 50% повернення в Україну розглядають крізь умови «якщо». Зв теперішнього керівництва нашої держави їхні «Яякщо» є примарними дурницями, котрі не реалізуються. І це вже очевидно навіть їхнім дітям, котрі вільно спілкуються польською мовою та планують згодом вступати до університетів Польщі.

Протягом 2014/2022 польські вищі навчальні заклади закінчили 60 тисяч українських громадян. Жоден з них не повернувся до України. Де мінімальна зарплатня складає 120 доларів на місяць, а мінімальна пенсія – 45 доларів. Водночас зарплата директора державного підприємства, громадянина Ізраїлю Смілянського досягла 1 мільйону 800 тисяч грн на місяць.

Поріг бідності, встановлений ООН – 5 доларів на добу, себто 150 доларів щомісячно. Українські біженці, офіційно зареєстровані в Німеччині, Франції, отримують по 430 євро на місяць. Усі, хто вивчив відповідні мови, вже ніколи не повернуться в Україну, щоб отримувати від держави 2000 грн на місяць і спати на підлозі шкільного спортзалу. Житло не відбудовуємо, продовжуємо прокладати нові дороги за програмою «Велике крадівництво».

В старості з 40 роками загального трудового стажу можна отримати від держави місячну солідарну пенсію – 2300 грн (солідарність зі Смілянським). І НЕ СМІЙТЕ ЗВИНУВАЧУВАТИ ЦИХ ЛЮДЕЙ, які бажають своїм дітям кращої долі, аніж власна. Життя є доволі коротким. Особливо, коли витрачати його на стояння в черзі за гуманітарним буханцем хлібу.