Народний Рух України – 2

прочтения: 16662
05.10.2022 21:15

Ні, в нас нема нової партії з такою назвою, йдеться про продовження розмови, яку ми почали минулого разу. Там, як можна побачити, під п’ять тисяч переглядів. А от при тексті Павла Гриценка переглядів лише 21. Але там відповіді запрошених, хоча лише двох. Шкода, що від Руху поки що нікого. Виходить, що таки він скоріше мертвий? Але і трьох учасників розмови цілком достатньо, тож ми продовжимо, а Рух, можливо, надолужить.

1 З чого починається партія?

З ідеології. Так, без організації, лідера, грошей партія не відбудеться, але починається вона саме з ідеології. Що її лідер уособлює, організація доносить до людей по містам і селам, а гроші (в тій чи іншій кількості) допомагають руху інформації. Про те, що, власне, партія пропонує, як вона оцінює те, що було і є, до чого вона пропонує рухатись завтра? А це і є ідеологія.

І коли Павло Гриценко і Юрій Діденко мовчать, то я бачу, що їм особисто нема чого сказати. В них особисто ідеологічної позиції нема. Або, можна зробити припущення, вони відчувають себе можливо націоналістами – радикальними чи ліберальними, можливо прибічниками конкретно ОУН(м) чи ОУН(б), але сказати про це не хочуть. Чи не можуть. Партійці без переконань чи з таємними, прихованими? Ну, не знаю, що гірше.

2 Що таке кваліфікація?

Пан Віктор Мних (ви вже побачили?) згадав про високу кваліфікацію Павла Гриценка, я з ним не погоджусь. І то в трьох аспектах.

Філологічну кваліфікацію пан Павло, на жаль і на мій подив, поки що не підтвердив. Він не пояснив тезу про велич української мови на прикладі порівняння арабської і іспанської. А в мене ще є продовження питання: як відносна велич словацької і угорської мов впливає на суперечку про хрест Святого Стефана?

Другий аспект питання про кваліфікацію – політичний. Або громадянський. Тут питання про кваліфікацію трансформується в питання про політичну позицію. Кваліфікований громадянин (або свідомий) – це громадянин з політичними переконаннями. Нема різниці - це консерватор чи соціаліст, націоналіст чи ліберал. Важливо, щоб він був свідомим, переконаним. І відтак мав бажання підтримувати відповідну партію, яка протистоїть різнокольоровим позаідеологічним популістам. І тут філологи і інженери, вчителі і лікарі відставляють вбік свою кваліфікацію професійну і ведуть діалог в рамках спільної ідеологічної платформи своєї партії. І саме тут знаходиться можливість сформувати власну реалістичну розгалужену програму розвитку країни. А вже потім йти до виборця і конкурувати з програмами інших партій, але таки партій, а не проектів. Проекти «за все добре проти всього поганого», але виконувати таку програму вони не збираються, їм важливо зібрати голоси некваліфікованих виборців, а там вже вони знайдуть собі чим перейматись на користь власного гаманця.

Ідеологічна партія (на відміну від проекту) не зникає після того, як виборець не підтримав її програму. Партія починає працювати з виборцем, шукати слова, доводити на конкретних прикладах, що саме її пропозиції, її бачення є більш ефективним, ніж у конкурентів. Тобто вона працює конструктивно, якою б не була її ідеологія. І тут вчителі чи лікарі, економісти чи філологи, належні до різних політичних партій, зустрічаються в рамках вже професійної дискусії. Аж раптом, о диво дивноє, цілком можливо, що програми двох різних партій співпадають! Ну, скажімо, в справі розвитку освіти, науки, транспорту тощо. Це коли опоненти не по-більшовицькі, а по-європейські ставляться до опонентів, визнають іншу ідеологію цілком гідної поваги, хоч і відмінною від своєї.

Третій аспект специфічно ІТшний. Ну не можна вважати сучасним кваліфікованим активістом партії, членом проводу людину з таким станом Фейсбук-акаунту. Ненавчений доктор? Соцмережно неписьменний? Ну виходить… І тут, зауважимо, можна легко надолужити. Як буде бажання. А може приклад лідера. А може рішення якогось партійного органу. А може пропозиції місцевих організацій. Побачимо.

3 Душа народу

Пан Ян Чарнецький згадав про душу народу. Я не проти використання такого словосполучення поетами, але, як і минулого разу, наполягаю, що в питаннях етнічної чи політичної ідентифікації треба спиратись не на художні образи, а на наукові визначення. Це як є бажання одержати адекватний аналіз ситуації, а на його основі переконливу програму розвитку країни. А то, знаєте, як звернутись до астрологів чи нумерологів, то вони такого вам розкажуть…

Сьогодні душу народів як етносів досліджує етнопсихологія. А владою народів як націй займається політологія. То як Рух хотів би мати в цій галузі переконливу програму і добре підготовлених членів партії, авторитетних активістів, мав би поцікавитись саме науковими категоріями, а не поетичними.

Наша Конституція виразно і сучасно всі ці питання потрактувала і налаштувала нас саме до Європи ХХІ сторіччя, а не до імперії Романових чи Габсбургів. А вже партії в парламенті, уряді та місцевих органах влади мають все це втілювати. Згідно із своїми програмами - повертаємось до питання - базованими на певній ідеології. Яку її члени чітко і артикульовано подають суспільству. В нас поки що не вдається, бо жоден з учасників від Руху на такий ідеологічний камінгаут не наважився. Але думає ж на цю тему? Разом з читачами. То вже прогрес, реальне будівництво нової європейської України.