Етикет без морального права. Навіщо і досі віддавати честь, хвалу та привітання депутатам заборонених партій у Миколаївській міськраді?

прочтения: 25214
28.12.2022 17:48

Як не дивно, на кінець 2022 року багато людей наївно та впевнено продовжують ігнорувати нову реальність, живучи за написаними собі до 24 лютого правилами. Дуже печально, що до таких відноситься і команда цілого Управління Апарату Миколаївської міської ради.

Як? Душевно вітаючи у Facebook депутатів від заборонених в Україні партій з днем народження. Після 10 місяців повномасштабної війни, розв’язаної росією, за дружбу з якою ті виступали.

Весь цей час, коли на офіційному рівні встановлено, що «опозиційна платформа – за життя» та «партія шарія» несуть загрозу національній безпеці, а сама міськрада обговорює недоречність існування цих фракцій у депутатському корпусі, управління відповідально та своєчасно публікує вітальні тексти з побажаннями їхнім представникам всього найкращого.

Людям, які будували плани з юрієм бойко, «пили на брудершафт» з олею і толею шарій, влаштовували мотопробіги під червоними прапорами та польову кухню за «победу одну на всех», бажають миру. Ще й великими літерами. Це сарказм, знущання, політичне загравання чи звичайна дурість? Хіба своїми цінностями вони цей мир не зруйнували? Хіба не їхні ідейні лідери та соратники виступили садоводами, що удобрювали грунт для вторгнення, зрадниками країни та втікачами?

Більше того, іменинників та іменинниць називають шановними. Хм, а шанованими ким? «русским миром», російськими пропагандистами, чиї наративи вони транслювали роками? Сепаратистами та колаборантами з такими ж поглядами? Тоді можливо. Громадяни ж, які залишилися без близьких і даху над головою, мабуть, не відчувають поваги до тих, хто був толерантним прихильником росії. Навіть ті, кому було однаково до лютого.

Ось, ми бачили вітання Олександра Ковтуна та Андрія Кучеренка з «ппш». Ще зовсім нещодавно саме вони відчайдушно обороняли мурал із величезним портретом ольги шарій на Соборній, стоячи на автовежі, сварившись з військовими та поліцією і транслюючи їм подружжя держзрадників шарій по відео-зв'язку, які називали тих «тваринами».

Також щастя і тепла 27 грудня побажали Юлії Белановській, учасниці руху «Жінки за мир», що курується наталією королевською. Ще за півроку до повномасштабної війни Юлія із Наталією чудово проводили разом час на Донеччині у Святогірську, мер якого, до речі, будучи протеже самої королевської, потім здав місто рашистам.

При цьому, сам рух «Жінки за мир», до якого досі причетні й інші миколаївські депутатки опзж, які сьогодні маніпулюють поняттям патріотизму та давлять на жалість своїми історіями «боротьби на волонтерському фронті», підозрюється у роботі на російські спецслужби та поширенні наративів про «один народ» за наказом фсб.

Юлія Белановська та Наталія Королевська. Літо. 2021
Єлизавета Трищанович та Наталія Королевська. Літо. 2021

Також хочеться нагадати, що в Миколаївській області цю організацію веде інша соратниця королевської Ольга Чабаненко, фігурантка історії з розкраданням понад сотні гектарів державної сільгоспземлі разом із Володимиром Фроленком, який ще восени влаштовував екскурсії по Миколаєву для незмінного гостя ефірів соловйова – юрія бойко.

Володимир Фроленко та Юрій Бойко. Осінь 2021

Давайте згадаємо і побажання успіхів Артему Ільюку, який в карантин проводив таємні вечері із соратниками «опозиції», охочих закріпитися у кріслах депутатів, бачачи потенціал сил медведчука, бойко, рабіновича та компанії у Миколаєві. Професійного політичного гравця, який на минулих виборах був ставлеником саме бойко. Ще за декілька місяців до вторгнення вони мали «спільні цілі» та мріяли про «перемоги у державному управлінні».

Бачили ми і надсилання промінчиків «надії та віри» Руслану Москаленку, провіднику ідей «спільної історії одного народу» та організатору мотопробігів з зірками та червоними прапорами.

Не могла обійтися і без «невичерпної енергії та добробуту» від управління апарату ради і лідерка миколаївського осередку партії шарія Тетяна Кравчук, «гучний голос» подружжя шарій, яким транслювалися тут абсолютно всі скандальні наративи блогерів.

І всі-всі-всі інші депутати та депутатки заборонених партій, які свідомо обрали державу-терористку як країну-партнерку, протягом цього року заслужили на привітання та чудові слова.

Зараз-то у всіх, кого я маю на увазі, синьо-жовта стрічка, де можна і не знайти згадок про партію, членами якої вони залишаються, фото з коробками чужої «гуманітарки», молитви на честь армії та методичка під назвою «війна – не час для роз'єднання». Навіть українська мова згадалась.

А чи пам’ятаєте ви, як ще за кілька місяців і навіть днів до війни було по-іншому? І «диктатура Зеленського», і «права російськомовних», і «економічна співдружність» та «одна країна, одна історія» у постах та виступах завжди були на місці. І це вже не кажучи про поведінку за межами публічного простору.


Так. Варто визнати, вони досі залишаються в раді. На жаль. І це вже інша історія з риторичними питаннями «Чому? І для чого?».

Проте, якщо всі ці сердечні побажання – це певні вимоги протоколу, чи може міркування про так названу «безпартійність» наразі, чому тоді ними не удостоїли у липні владислава чайку, якого віктор медведчук вибрав в опоненти Олександру Сєнкевичу на виборах мера, чи одіозного максима невінчаного у жовтні, який хвалив путіна, багато розказував про «страшний зе-режим» і втік до Болгарії? Вони – такі самі депутати міської ради, а залишилися без привітань у день народження. Все ж таки, певно, щось збентежило при написанні текстів для них?

Зараз ми маємо 10 місяців повномасштабного вторгнення, майже 10 років війни з рф. Стратегія вибудовування стосунків з людьми, які тримаються за свої мандати та не хочуть змити з себе зв’язок із партіями, чиї ідеї привели в Україну смерть та розруху, є недоречною та неприйнятною. І ні про який етикет тут не може бути мови. Все це має лише ознаки радянської звички прислужуватися та з усіма дружити. І на жаль, Управління Апарату Миколаївської міської ради не думає, що своєю поведінкою показує толерантність до проросійських сил, схвалювання їхньої звички «перевзуватися в польоті», та нівелює ціну боротьби міста-героя за відстоювання своєї приналежності до незалежної України.

Варто наголосити, що ми також маємо рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року про заборону партії «опзж».

А її депутати, на відміну від колег з інших рад та навіть з міської «ппш», все ще не думали зверталися до мера та Секретаря Миколаївської міської ради із заявою про розпуск. Це говорить про ухилення від виконання рішення суду, бездіяльність, за яку передбачена відповідальність за 382 статтею КК України, та схиляння колег за корпусом до розділення цієї відповідальності.

Спочатку всім «не було коли вирішувати юридичні питання». А чому досі не знайшлося часу, окрім як для того, аби вигадувати найрізноманітніші рішення з утримання будь-якою ціною депутатського корпусу та збереження «зручних» ланцюжків комунікації? Вже немає на це ні законного, ні морального права.

Блоги
Анастасія Михайлова

редакторка NikLife


Етикет без морального права. Навіщо і досі віддавати честь, хвалу та привітання депутатам заборонених партій у Миколаївській міськраді?
«Мы хорошо не живем, и вы не будете»: рашисты пытаются лишить нас всего, и дней рождения - тоже
«Ничего личного. Онли бизнес»: как я стала персоной нон грата в клубе депутата Кормышкина наравне с его семьей
Скрины не горят. Почему Светлана Федорова отказывается от своих слов, а ей продолжают верить?
Раньше было лучше: почему День ВМС в Николаеве показывает, что мы, возможно, не достойны переезда штаба их Командования
Бумага все стерпит. Как партии Шария удалось обмануть власть ради идолопоклонства в центре Николаева?
Искусство требует жертв? Как руководство Николаевского русдрама считает «данностью» гуляющий по театру коронавирус
«Мыльный пузырь» Виталия Герсака
«А вежливости не найдется?»: что не так с узнаваемостью нардепа Артема Черноморова
Альтернатива не/возможна?: как в Николаеве появился первый «мурал» и почему он вызывает вопросы
Угроза журналисту со стороны депутата. В этом ли настоящая сила мандата?
Николаевская «зона отчуждения»: как выглядит улица Лесковая спустя месяц после аварии
Парадокс Сенкевича, или почему я как «богатство Николаева» обладаю «недостатком интеллекта»
«Молодежное управление»: политические игры или игры в политику?