Краще життя для одних, прірва для інших

Руїна… Куди не кинь оком, одна руїна, безлад та вседозволеність. Краще життя для одних, прірва для інших. Все купується, все продається. Майже, нема сенсу в освіті, бо дипломи продаються, а все найкраще і ціннісне знівельоване «ворьем», хабарями, круговою порукою, аморальним, спитим і деградованим прошарком - «люмпен пролетаріату». ..

Немає сенсу йти і висуватись на будь-які вибори, бо округи продаються, разом з місцями в партійних списках, вас поламають шаленим адмінресурсом, «ментами» і беркутом. Адепти Януковича, вам подобається?

Олігархія це - Україна і ці слова вже стали синонімами. Нема іншої влади в Україні, окрім олігархічної і очевидно нема навіть тих, які б могли її замінити. Ворон ворону, око не виклює. Держава в державі, система в системі, нікому непідконтрольна, всевладна, безнаціональна і віроломна.

Чим ми стали і чим ми були насправді?

Який лад необхідний, щоб він підійшов нам найкраще? Інертність грає на руку правлячим колам і вся її політична палітра завжди була одним великим театром, де є свої гравці, режисер і навіть ми - глядачі. Іноді ми аплодуємо і тоді відбуваються вибори, а наші головні герої йдуть за куліси і ми розходимось.

Олігархічний «брежнєвізм», лялькове опудало, як прикриття, яке кається в гріхах і знову їх робить. Заручник самого себе з президентським посвідченням, він не руйнівник і не будівничий, а так, пустота пустот. «Я ховаюсь від вас, в чорних лімузинах і майно моє будується з розмахом, що позаздрили б, Римські імператори. Я ніколи не даю інтерв’ю, бо кожне моє слово анекдот»… «Ось дивіться на мене, я махаю вам ручкою і в церкві штовхаю промови, щоб ви краще мені вірили». Святе місце пустим не буває, але краще б воно було пустим.

Ми живемо в складний історичний період. Україна знову на шляху до минулого. Вона мала зажди не так багато історичних можливостей, через безліч обставин, а останні століття через «дружбу» з Росією. Там в тому світі, людина ніколи важливої ролі не грала і ціни їй там ніколи не було. Безлад, корупція і злочинна вакханалія. І ця прірва, до якої нас знову тягнуть, може стати трагедією для наступних поколінь..

«Мы победим, но мы в пробоинах».. говорив колись Маяковський, або «с кем идти и накого пенять»- продовжував він. Це якраз про наші, сьогоднішні варіанти.

Історія навчила нас бути разом, бо тільки так можливо чинити опір. Це не тільки про нас, а й про інші народи які знаходяться в таких умовах.

Свобода починається з кожного з нас і з кожної людини окремо. Людина в першу чергу чи маса? З людини складається народ, а з народу держава. Ми - це країна і без нас, нічого не буде, окрім пустої території, яку заселять інші народи.

Ми маємо сьогодні піраміду навпаки, філософію домінації держави над людиною. І де наші інтереси в її планах, якщо людина відчуває себе сміттям, а «елітам» інтереси людини, непотрібні?