Эксклюзивное интервью Юрия Луценко «Народной самообороне»

Під час перебування міністра внутрішніх справ України Ю.В.Луценка одеський обласний осередок «Народної самооборони» запросив його на інтерв'ю. Міністр люб'язно погодився…

- Юрію Віталійовичу, як Ви оцінюєте громадсько-політичну ситуацію в країні напередодні президентських виборів?

- На це непросте запитання буде неоднозначна відповідь. У жовтні минулого року я зрозумів, що в державі, яка охоплена фінансово-економічною кризою, посиленим політичним протистоянням, що нагадує «домашню війну» усіх проти всіх, хтось має відповідати за порядок і стабільність. На жаль, мої побоювання підтвердилися. Сьогодні вже можна говорити про максимальну ступінь руйнації, навіть саморуйнації державної влади і дезінтеграцію країни. Ми стоїмо на порозі небезпечного періоду. Це дуже відповідальні й виважені слова. Перебуваючи у відрядженнях у різних областях України, я бачу, що відбувається на місцях і знаю, про що говорю. Ці руйнівні тенденції спостерігаються як на західній, так і південно-східній Україні. Сьогодні діюча влада, яку активно критикує опозиція, зсередини знекровлює і руйнує себе надуманими професійними конфліктами. На 36 відсотків впали темпи виробництва, в країні близько мільйона безробітних, які, безумовно, спровокують не лише політичну, а й кримінальну активність - у цих вкрай непростих умовах я прийняв рішення зосередитися на роботі Міністра внутрішніх справ. Як ви напевно помітили, я не з'являюсь у різноманітних ток-шоу, не збираюсь втягуватись у «домашню війну» усіх проти всіх. Моя найбільша амбіція - українська міліція. На сьогодні, це мабуть, останній дисциплінований, вертикально зорієнтований механізм, який може зберегти стабільність у державі під час неминучих політичних потрясінь. Тому я роблю усе, що в моїх силах, щоб міліція працювала на державу, а не на окремих політиків.

- Сьогодні МВС під Вашим керівництвом немов останній бастіон, який протидіє безмежній корупції. Багатьом це не до вподоби і тому не секрет, що є чимало охочих зробити усе можливе аби бачити на Вашому місці більш гнучкого керівника силового відомства. Чи готові Ви йти до кінця, проповідуючи політику боротьби із корупцією?

- До кінця я піду, лише бажано аби до переможного! Але справа не в цьому. Згідно чинного законодавства міліція може самостійно порушувати карні справи та притягувати до відповідальності лише тих осіб, які скоїли декілька видів злочинів - вбивство, грабіж, розбій, хуліганство та квартирні крадіжки. Усе, що стосується злочинів, скоєних посадовими особами, вони відносяться до компетенції органів прокуратури. Одначе, у боротьбі проти хабарників мені вдалося налагодити нормальні робочі стосунки з органами прокуратури. На заваді лише вкрай важка ситуація відвертого саботажу подальшої роботи у судах. Цифри красномовно говорять про це. За рік міліція фіксує близько 1500-1700 випадків хабарництва серед посадових осіб, особливо підкреслю - не дрібних інспекторів районного рівня, а високих посадових осіб, найбільша сума хабара яких склала понад 40 млн доларів. Далі ці справи розслідуються слідчими прокуратури, але у судах протягом року реальні тюремні терміни отримують приблизно 30-40 чоловік. Більшість із них - працівники міліції , бо ми своїх, вибачте за жаргон, «не відмазуємо». Інші чиновники знаходячи «ключик» до серця, розуму, а може й гаманця судді, уникають покарання. І коли люди запитують мене, чому нема відчутних результатів боротьби із корупцією, я можу відповісти чисто по-одеськи: було б краще, аби щорічно півтори тисячі хабарників сідали хоча б на три роки в тюрму?! Безумовно, але цього не відбувається. Звісно, не з моєї вини, але все ж таки не відбувається. Незважаючи на це, я не зупинюсь на досягнутому через саботаж інших відомств. Міліція щорічно підвищує ефективність в роботі щодо кримінальних справ за фактами службових злочинів.

Стосовно недругів, вони безумовно, у мене є. Якщо говорити лише про президентську вертикаль, на «гарячому» при отриманні хабара спіймано понад трьохсот людей. У міських радах, підконтрольних різним політичним силам, виявлено кількасот хабарників. З приводу цього у мене сформувалася така думка: у теперішній мародерський час для Міністра внутрішніх справ було б аморально не мати ворогів. Тому пишаюся, що у мене багато впливових ворогів.

- Сьогодні чимало політиків говорять про необхідність одночасного проведення дострокових президентських, парламентських та місцевих виборів, висуваючи при цьому головну вимогу - змінити існуючу виборчу систему в Україні. Яка Ваша позиція з цього питання?

- Безумовно, я підтримую ініціативу тих, хто прагне змінити існуючу виборчу систему в Україні, і вважаю, що до місцевих рад треба обирати депутатів за мажоритарним принципом, аби наблизити їх до реального життя. Депутата повинні впізнавати не за партійним посвідченням, а за конкретними справами. Щодо обрання до Верховної ради, вважаю доречним формування депутатського корпусу вищого законодавчого органу України за відкритими партійними списками - балотуватися депутат буде від партії, але за конкретним округом. Це змусить кожну політичну силу нести відповідальність за прийняття виважених рішень, аби знову ми не повернулися у дореволюційні часи, коли жодна провладна партія не несла відповідальності за те, що відбувається в країні. А з іншого боку, партійці та депутати будуть прив'язані до проблем конкретного регіону. Вважаю, запропоновані зміни вкрай важливі, але я проти проведення усіх виборів одночасно. Мені, як Міністру внутрішніх справ, не хотілося б допустити ескалації внутрішньої соціальної та політичної напруги під час президентських виборів разом з проведенням виборів усіх гілок влади. Адже вони можуть стати фатальними для України. Тому вважаю за потрібне проводити вибори поступово - спершу президентські, через півроку парламентські, потім - місцеві. Але важливо за один рік завершити усі перетворення, аби припинити щорічну передвиборну лихоманку, від якої нічого доброго ані країні, ані людям не буде.

- Ви - лідер «Народної самооборони». Які , на Ваш погляд, головні завдання стоять сьогодні перед політичною силою?

- Насамперед, конкретні справи. «Народна самооборона» не миготіє на мітингах, не прагне сподобатися на нескінченних ток-шоу… Я вважаю, що найголовніше у нинішній ситуації для виважених політиків - не самомилуватися, а реально допомагати людям.

Особливо це стосується «Народної самооборони», яка бореться проти брехні, корупції, несправедливості, порушень закону, що заважають спокійному життю простих людей. Ми не стоїмо осторонь проблем, і тому, коли ми можемо допомогти, втручаємось аби відстояти справедливість. Цей підхід є головним у роботі «Народної самооборони». Лише місяць тому, коли я приїздив до Одеси, мені повідомили про численні порушення закону в Саратському районі. Оперативно за результатами перевірки були виявлені факти незаконних дій з боку посадових осіб. Тому саратські активісти «Народної самооборони» можуть спокійно дивитись у вічі людям, які не даремно підтримали Луценка.

Це один шлях, коли я можу відновити законність. Інший - допомога людям, організаціям, які цього потребують. Насамперед, вважаю важливим допомагати дітям, які виховуються у дитячих будинках. Прагнемо допомогти тим, хто потрапив у кримінальні схеми кредитних спілок. Це болюча тема. Можна чимало говорити про екологію, проблеми аграрієв…Звісно, - проблем непочатий край, але треба взятися за вирішення якогось одного конкретного питання, а потім відзвітувати перед людьми про зроблену роботу.

Мені здається, що люди вже протверезіли від політичного запою, і тепер хочуть чути і бачити не лозунги та месій, а тих, хто відповідатиме за свої справи.

- Люди Вам довіряють. Чи будете Ви балотуватися на пост Президента?

- Ні, хай Бог милує! Я не збираюсь поповнювати кількість тих, хто вважає себе рятівниками нації. Не сумніваюся, що бюлетень на виборах Президента буде десь з півтора метри.

- Кого, в такому разі, Ви будете підтримувати?

- Це дуже складне питання. У мене немає сьогодні конкретної відповіді. Я буду пропонувати «Народній самообороні» підтримати лідера, в якого буде команда. Найбільше розчарування помаранчевої революції було в тому, що люди, які стояли разом на Майдані, так багато обіцяли, а зійшовши зі сцени, стали гризтися між собою за владу. Виявилося, що єдиної команди немає. Тому, коли про свої претензії на президентський пост будуть заявляти пані Тимошенко, пани Яценюк і Гриценко, будь-хто, мене, в першу чергу, цікавитимуть не їхні обіцянки, і навіть не те, який вони бачать вихід із кризи, хоча це теж дуже важливо, а те, чи є в них команда однодумців. Якщо ми обиратимемо Президента, то хто тоді буде прем'єр-міністром, спікером? Хотілося б, щоб це було не заповнення клітинок черговими конкістадорами, які бажають посісти те чи інше місце, а єдина команда, яка роками довела свою дієздатність. У нас дуже багато професіоналів, які не здатні працювати в єдиній команді, а їхні амбіції заважають спільній справі. Ось чому для мене важливо, щоб поруч з кандидатом у президенти були однодумці, які зможуть обійняти посади прем'єра, спікера, губернаторів... Мені така своєрідна піраміда єдиної команди здається більш важливою, ніж красиві фрази і грамотно написані програми. Тому на цих виборах і я, і «Народна самооборона» поставимо саме на команду однодумців.