Открытое письмо к тем, кто неравнодушен к судьбе нашего государства

На редакционную почту «Преступности.НЕТ» пришло письмо от Юрия Дидевского, в котором он поднял тему об изменении текста Гимна Украины.

Ради справедливости стоит отметить, что подобные письма мы получали и ранее. Однако когда данная тенденция приняла массовый характер, мы приняли решение вынести данную тему на обсуждение.

Далее приводим не измененный текст письма.

***

Відкритий лист до Президента України, до Прем’єр – міністра України, до Голови Верховної Ради України, до депутатів Верховної Ради України, а також до всіх моїх співвітчизників від Сходу до Заходу і від Півночі до Півдня, хто небайдужий до долі нашої держави, України.

Вже рік, як в нашій країні почалися кардинальні зміни. Які на теперішній час переросли в війну. Ми всі пам’ятаємо Небесну Сотню, бійці якої першими пролили кров і віддали своє життя за краще майбутнє. Вже рік, а кровопролиття не припиняється, а тільки збільшується, незважаючи на заявлене перемир'я. Скільки ще повинно пролитися крові? Не вже забули, кров людська не водиця.

Я розумію, що для миру потрібно багато чинників. І кожна людина, на своє розуміння, вважає ті чи інші чинники більш чи менш важливими. Але ніхто не звертає уваги на один з найголовніших чинників, то з якими словами стояли люди на майдані, то з якими словами ми продовжуємо виборювати здобуте, то з якими словами наші бійці захищають свою землю на Сході України. А саме, я маю на увазі наш Гімн. Всі вони відстоювали і продовжують відстоювати свою гідність зі словами Гімну України на вустах. І про що вони співали і співають, «станем, браття, в бій кривавий…». І що ми маємо на теперішній час, бій кривавий. Про що співали, те і отримали, бо це закон природи. Так було завжди, про що людина говорить чи співає, те вона і отримує. Це закон, який незалежно від того знаємо ми про нього чи ні працює. Як закон всесвітнього тяжіння працює незалежно від нашої свідомості. Може вже досить кривавої боротьби, досить родинам отримувати своїх рідних у трунах, досить молодим чоловікам повертатися з зони АТО знівеченими, досить вже горя та сліз. А для того щоб припинити криваву боротьбу, припинити неоголошену війну, потрібно припинити про це говорити і співати.

Я дуже добре розумію, що змінити один із атрибутів державності, дуже складна задача. Але саме тепер настав час змінити Гімн України. Від цих змін залежить майбутнє нашої країни і людей, які в ній проживають. І чим швидше це буде зроблено, тим швидше припиниться кривавий бій і повернеться мир і спокій в країну і кожну сім’ю. Хтось може вважати це дрібницею, але, насправді, це далеко не дрібниця, а дуже і дуже важлива річ.

З самого початку, коли був прийнятий Гімн України, він викликав суперечливі відчуття. Кажу не тільки про себе, а і про багатьох своїх знайомих. Наш Гімн у теперішній редакції викликає почуття печалі, скорботи, жалю, нескінченного болю і заклику до кривавої боротьби. Особисто мені важко його сприймати. Точніше, моя підсвідомість, яка не сприймає заперечення і негатив, я маю на увазі заклик до кривавої боротьби, відмовляється його сприймати.

На сьогоднішній день, я вважаю, що мій громадянський обов'язок звернути увагу всіх на це дуже і дуже важливе і доленосне питання, як для нашої країни, так і для кожного з нас.

Я вважаю, що всі 23 роки існування нашої незалежної держави є яскравим прикладом виживання, печалі, скорботи, жалю, нескінченного болю та кривавої боротьби в останній час. Може вже досить з нас цього всього негативу, може вже прийшов час змін в нашій Україні на краще, може вже настав час розвитку і розквіту нашої держави, час припинення кривавої боротьби.

Як ми знаємо з відомого всім мультиплікаційного фільму «як човен назвеш, так він і попливе». Як відомо всім, пливемо ми, м’яко кажучи, не дуже. Скоріше бовтаємося, як щось там у ополонці. Тому я вважаю, прийшов час змінити або відкоригувати деякі атрибути державності, а саме наш Гімн.

Всі свої пропозиції я можу пояснити чим вони викликані.

Візьмемо слова нашого Гімну. «Ще не вмерла України, ні слава, ні воля». Кажу вам як лікар і як фахівець, який розуміється на тому, як працює людська підсвідомість. Вона не сприймає заперечення, незалежно від того знає людина про це, чи ні. Так працює підсвідомість, це закон природи. І дивіться що ми маємо, якщо відкинути заперечення що залишається «ще вмерла України слава та воля». Люди добрі схаменіться, як можна співати про смерть нашої слави та волі. Про що ми будемо співати, то ми і отримаємо. Я вважаю, що вже прийшов час відродження нашої слави і волі, досить співати про їх смерть та криваву боротьбу.

А далі, «станем, браття, в бій кривавий…». Хто вважаєте, що ще мало крові пролито за славу і свободу України, нехай продовжує співати далі, і крові буде ще більше. Бо це, повторюю, закон природи, про що ми будемо співати, то ми і отримаємо.

Гімн повинен закликати до розвитку, до життя, до свободи, до щастя, до самоствердження нашої державності, після його виконання повинно виникати бажання жити і творити. А коли слухаєш наш Гімн у теперішній редакції, виникає враження що ми когось ховаємо, а на похоронах даємо клятву влаштувати комусь криваву вендету.

Я вважаю, що прийняття Гімну України в теперішній редакції є злочином проти власного народу. Розумію, що це дуже смілива заява. Але зараз як раз настав час виправити помилку минулого. Бо помилки не ті, що ми робимо, а ті, які ми не виправляємо.

Я вважаю, що прийшов час прислухатись до свого народу, який бажає своїй державі розвитку, процвітання і кращої долі. А якщо залишити Гімн в тій самій редакції, то це буде мовчазна підтримка злочину минулого.

Я пропоную свої невеличкі зміни до нашого Гімну, котрі, впевнений, призведуть до величезних змін в житті і розвитку нашої України і кожного з нас. Пам’ятайте, «як човен назвеш, так він і попливе», це закон природи. І не даремно на Сході кажуть, «подумай, перед тим, як подумати».

Гімн не потрібно змінювати кардинальним образом повністю, наголошую, лише невеличкі зміни, які призведуть до великих і кардинальних змін в країні на краще.

Гімн України

"Хай розквітне Україна"

Хай розквітне України, і слава, і воля,
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Створим, браття, мир тривалий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Те, що я пропоную змінити виділено в тексті.

Я вважаю, що мої слова дійдуть до свідомості всіх небайдужих до своєї долі і до долі нашої держави людей. Я розраховую на розуміння і підтримку в цьому питанні всіх справжніх патріотів своєї країни. Ці зміни потрібні не лише мені, вони потрібні кожній людині нашої країни, вони потрібні нашим дітям і онукам, вони потрібні всім, вони потрібні нашій рідній державі, УКРАЇНІ.

З повагою, Юрій Дмитрович Дідевський.