Дамби геть!

09.10.2015 02:18

14 березня – Всесвітній день боротьби проти дамб на річках.

І не від гарного життя заснували це свято. Річка жива поки вона біжить. Дамби – тромби у кровеносних судинах Землі. Вони спочатку вбивають річку, а потім без води гинуть і люди.

Ще в молодших класах середньої школи ми всі знайомились з круговоротом води у природі: річка впадає у море – з поверхні моря вода випаровується та перетворюється у хмаринки – вітер несе їх у різні куточки Землі і дощем поливає землю – залишки води стікають по схилах та балках до річки – річка несе воду до моря і далі по кругу.

Так було завжди. Така конструкція планети. Без круговорота води у природі природа гине.

Що ми зараз і спостерігаємо.

Людина порушила Закон природи. Потужна техніка дозволила примату зломати складний але дуже вразливий механізм круговороту води у природі. Щодо нашого Бугу:

16 тромбів перекривають наш Буг дамбами руслових водосховищ, 192 греблі відсікають від нього малі річки, близько 7000 гребель відсікають від Бугу водостоки на балках.

Вода замість того, щоб бігти до моря та дощами поливати землю, затримується незліченною кількість дамб.

Маємо те, що маємо. Точніше, не маємо того, що мали.

Осетрові та багато інших цінних видів риби з Бузького лиману йшли на нерестилища до малих річок та Мігеї, козаки по всій Європі торгували веризубом та осетровими, по річці ходили козацькі чайки та баржі, воду пили прямо з річки, водяні млини стояли по берегах, відводячи по каналам частину води з річки...

Зараз у річки є куча господарів – Державне агенство водного господарства, Басейнове управління річки П. Буг, місцева влада, природоохоронні служби, рибоохорона ... А річки нема.

Замість того, щоб відремонтувати зламаний механізм круговороту води у природі поступово прибравши тромби дамб, під ядерним тиском рештки Бугу збираються зібрати у Олександрівському водосховищу.

Це – останнє, шістнадцяте водосховище на Бугу.

А води нема вже й у тих, що перекривають річку вище по течії.

На Вінниччині Південний Буг «цвіте і пахне» ( Дивись фото)

http://vlasno.info/spetsproekti/2/ecology/item/6279-na-vinnychchyni-pivdennyi-buh-tsvite-i-pakhne

«Якщо зараз піти до Сабарівської ГЕС, то можна побачити, що річка Південний Буг вся зелена та цвіте. У повітрі є запах квітучої води. Шлюзи перекриті на Сабарівській ГЕС повністю, вода в річці стоїть».

Аналогіна картина зараз і після Олександрівської ГЕС ( дивись фото).

Можна та необхідно робити висновки:

1. Потрібна державна програма відродження річок України з поступовим демонтажем усіх руслових водосховищ та дамб на річках та балках. Іншого шляху сталого розвитку НЕМА. Накопичення води для зрошення потрібно проводити не в руслових водосховищах та під жорстким контролем держави.

2. Не будувати Ташлицьку ГАЕС. Не підвищувати рівень Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м. Енергоблоки ЮУ АЕС необхідно виводити із експлуатації в міру вичерпання проектного ресурсу їх експлуатації, а нових не будувати. Енергетична стратегія держави повинна включати зменшення енергоємності виробництва, збільшення енергоефективності обладнання та перехід на дружні для природи джерела енергії.

Якщо ми сьогодні не вирішимо ці проблеми, то завтра може й не бути.