Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 2)

21.09.2016 07:57

Громадянський діалог в південно-східній Україні» почався згідно графіку – одразу після сніданку наша група відправилася до місця, де на нас чекав мікроавтобус, і далі до Михаловіце – центру невеличкої сільської ґміни у південній Польщі, яка належить до Краківського повітуМалопольського воєводства.

Площа території ґміни Михаловіце - 51.27 км², офіційна кількість населення за реєстрацією близько 10 тисяч осіб, реально проживають 12 тисяч. До складу ґміни входять 19 населених пунктів, у яких мешкають від 200 до 3 тис. осіб.

Починаючи від входу до адміністративної будівлі все дуже симпатично та акуратно – зовсім по-європейські.

Першим, як і треба, зустрічає відвідувачів «пункт обслуговування клієнтів».

Уся атмосфера всередині адмінбудівлі нібито підкреслює відкритість і прозорість роботи адміністрації – уряду ґміни.

Крім кулерів з водою, прямо в коридорах розставлені контейнери для роздільного збирання сміття.

Акуратна об’ява нагадує про те, що енергозбереження теж на порядку денному роботи ґміни.

Так само прозорим є і вхід до приймальні керівника ґміни – вуйта.


Ось так просто виглядає зала засідань ради ґміни – ані величних декорацій, ані електронної системи голосування. Все просто та скромно. Поки що на місцях депутатів розмістилися гості з України.

Вуйт ґміни пан Антоній доволі детально розповів про свій багаторічний досвід роботи. За його словами, коли він у 2003 був обраний керівником ґміни, тут панував «повний маразм». Доходило до того, що працівники говорили мешканцям: «Вийдіть, ми вип’ємо кави, - потім зайдете!» Тому пану Антонію прийшлося частину працівників звільнити, але, як підкреслює вуйт, головним було те, що «якщо людина хотіла працювати, - у неї завжди був шанс залишитися на роботі».

Принципом роботи керівництва ґміни є те, що «гроші варто шукати не у бюджеті держави чи воєводства, а у себе». Завдяки організований роботі бюджет ґміни з 8 млн. злотих у 2003 році виріс до 33 млн. злотих. «Якщо ми не найбагатші, то вже й не найбідніші», - підкреслює вуйт. Основна складова дохідної частини бюджету – податок на доходи фізичних осіб, оскільки у Польщі 37% цього податку надходить до бюджету за місцем основного проживання людини.

Населення ґміни постійно зростає за рахунок представників середнього класу, які працюють у Кракові але бажають проживати поза містом. Загальна чисельність адміністративного персоналу ґміни складає близько 60 осіб, на утримання апарату ґміни витрачається приблизно 2 млн. злотих на рік. У ґміні 3 школи, де навчаються близько тисячі дітей, до 100 осіб вчителів.

За словами п. Антонія, він постійно навчає працівників простому правилу – «спробуйте вирішити питання мешканців з першого разу, тоді вони не будуть повертатися, і у вас буде час і на каву, і на інтернет». У 2000 році він був на Тернопільщині в Україні та зрозумів, як багато дала Польщі реформа місцевого самоврядування. «Фантастично приємним відчуттям є те, коли бачиш, як реалізується те, що планувалося тобою», - зазначив місцевий очільник.

Представники адміністрації також розповіли про життя та досягнення ґміни.

Історично склалося так, що частина території сучасної ґміни Михаловіце відносилася до Австро-Угорщини, а частина – до Російської імперії.

Ось так виглядає пункт збору дитячих речей, які у подальшому передаються малозабезпеченим.

У новозбудованому культурному центрі ґміни нас радо зустріли працівники бібліотеки.

Книжок у бібліотеці ґміни доволі багато, а у наших районних бібліотеках книжок набагато більше, все-таки не вміємо ми цінувати та зберігати того, що маємо..

Прямо у будинку творчості присутня чи то кав’ярня, чи то бар..

У культурному центрі є й ось така невеличка кінозала, яка слугує й місцем зустрічей представників громади. Порівняйте із нашими будинками культури, що є в кожному селі та райцентрі. Ми можемо не витрачати мільйони на їх будівництво, треба лише зберігати те, що ми маємо.

У кабінеті керівника культурного центру атмосфера дійсно робоча.

У такій кімнаті не буває скучно ні малим, ні дорослим.

Будівництво культурного центру обійшлося у 4 млн. злотих, але місцеві урядовці задоволені реалізацією цього проекту, бо він реально став важливим місцем проведення соціально важливих заходів та розваг.

Ще одним проектом гордиться уряд ґміни – спортивний майданчик, побудований за фінансової допомоги Євросоюзу.

Ось цим автобусом довозять дітей. Автобус належить приватному перевізнику, який здійснює перевезення дітей за угодою . Польща не така багата країна, як Україна, щоб дозволити купувати автобуси для кожної ґміни чи для кожної школи.

Адміністративний будинок у місті Мєхув явно є продуктом соціалістичної епохи.

У залі засідань на нас вже чекали члени Ради сеньйорів (вік 60+)

Та Молодіжної ради ґміни.

Бурмістр Мєхува пан Дарек розповів про те, що в ґміні проживає більше 20 тисяч мешканців, з яких 12 тисяч - у самому місті. Крім міста до складу ґміни входять ще 34 села. У раді ґміни – 15 осіб. Бюджет ґміни складає близько 60 млн. злотих. Основними питаннями діяльності бурмістра крім поточної роботи є залучення зовнішніх фінансових ресурсів для реалізації місцевих проектів, зокрема у Мєхуві було реалізовано кілька проектів по модернізації інфраструктури за рахунок коштів Євросоюзу (у місті було реалізовано проект по розміщенню значної кількості сонячних батарей та реконструкція міської котельні.

Як підкреслив бурмістр Мєхува: «У Польщі ні в кого нема сумнівів у важливості самоврядування в ґмінах та залучення громадян до місцевого самоврядування».

Представники Молодіжної ради розповіли про діяльність свого органу. До складу ради входить 1% від кількості школярів ґміни віком від 13 до 21 року. В більшості представники Молодіжної ради співпрацюють із центром культури з метою організації дозвілля молоді, сприяння у проведенні свят та інших заходів. До речі, діючий бурмістр у минулому був головою Молодіжної ради, тому може й цих дівчат очікує велике політичне майбутнє.

Представники ґміни розповіли про особливості формування громадського бюджету, який щорічно виділяється радою ґміни на реалізацію проектів запропонованих громадянами.

Цього року на реалізацію громадських ініціатив було виділено 100 тисяч злотих.

До речі, не тільки зовнішній але й внутрішній вигляд адмінбудівлі нагадує радянські часи

Гроші у ґміні рахувати вміють і їх не стали витрачати на заміну дверей минулих часів

Може й ці грати залишилися ще з часів соціалістичної Польщі, а може з’явилися вже за нових часів.

Батареї опалення тут теж міняти не поспішають.

Але коли виходиш – ззовні розкривається панорама сучасного європейського містечка.

Як це відрізняється від наших українських реалій, коли всередині адмінбудівель «євроремонти», а ззовні часто бачимо, що все як було, так і залишилося.

Після повернення у Краків вийшли на вечірню прогулянку.

У центрі міста вражаюча фотовиставка.

На відміну від України, у Польщі, як і в інших країнах Європи, на вулицях вкрай мало супердорогих автівок.

Зате центром Кракова можна проїхатись ось у такому екіпажі.

Ось таке «химерне» місце наші польські друзі обрали для дружньої вечері.

Атмосфера закладу відповідає назві.

Всередині затишно і трохи «химерно».

Суп виявився гарбузовим але приємним на смак.

Добрий вечір і добрий настрій. Користуючись нагодою представимо склад нашої групи.

Анна Яжелбська – координатор проекту
Барбара Казёр – експерт проекту

Єжи Даровскі – експерт проекту
Тетяна Золотухіна – координатор проекту по Миколаївській області

Оксана Яковенко – староста Куцурубської об’єднаної територіальної громади (Миколаївська область)
Олексій Мірошниченко – голова Кривоозерської районної державної адміністрації (Миколаївська область)

Микола Єрмаков – головний спеціаліст Первомайської районної ради (Миколаївська область)
Вікторія Агєнтаєва – координатор проекту по Запорізькій області

Ольга Ставицька – депутат Чернігівської районної ради (Запорізька область)
Лідія Остопарченко – депутат Запорізької районної ради (Запорізька область)

Олеся Кричко – заступник Мирненського селищного голови (Запорізька область, Мелітопольський район)
Ірина Завнеусова – спеціаліст Чернігівської селищної ради (Запорізька область)

Федор Барулін – координатор проекту по Херсонській області
Віталій Гей – перший заступник міського голови м. Гола Пристань (Херсонська область)

Ігор Хмаренко – громадський активіст с. Василівка (Херсонська область, Каховський район)
Віктор Плохушко – сільський голова с. Щасливцеве (Херсонська область, Генічеський район)


Ввечері в центрі Кракова на Ринковій площі можна перекусити у одному з таких ресторанчиків під відкритим небом

або придбати їжу прямо на площі.

Виглядає і пахне все дуже апетитно

Не дивно, що хтось від такої смакоти або від краси старого міста втрачає голову

А на всю цю метушню зверхньо дивляться старовинні будівлі Кракова.

Краківський театр чудово виглядає і здалека…

і коли підійдеш ближче…

особливо приємно, коли бачиш на ньому поруч із прапором Польщі прапор нашої держави – України.

Блоги
Алексей Мирошниченко

Глава Кривоозерской районной государственной администрации


«Опыт» Аркадія Аверченка для незалежної України
Фінансова децентралізація надає можливість спрямування ресурсів на найбільш соціально важливі напрямки
Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 6)
Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 5)
Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 4)
Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 3)
Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 2)
Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 1)
Якщо не красти та не марнословити, результат буде
Представники Миколаївщини взяли участь в українсько-польському проекті з децентралізації
За умов кризового стану в економіці податкові експерименти над людьми і бізнесом проводити не варто…
«Системной коррупции в Кривоозерском районе не существует, потому что она не организована местной властью»
Політичний спектр Миколаївщини - 2015: результати голосування та склад місцевих рад (інфографіка)
Патріотизм – це не просто одягнута вишиванка, це те, що у серці
Алексей Мирошниченко: «Я – участник двух майданов, но не хочу, чтобы был третий»