Три буханки хліба і відрізану ногу хлопчика зловмисник залишив на вікні школи

Вже більше місяця жителі села Біляни Чернівецького району Вінницької області знаходяться в напруженому стані та бояться за своїх дітей. Справа в тому, що 13 років тому їх односелець Петро вбив та розчленував дитину. Тоді це був один з найбільш резонансних злочинів, за який 20-річному хлопцю присудили 15 років колонії суворого режиму. Однак недавно його достроково звільнили, повідомили у ВЗГ УМВС області.

Вбитому Володі зараз могло б бути 24, а тоді було всього 11 років.

- Мені здається, що такі діти в наш час дуже велика рідкість, - згадує мати вбитого хлопчика Ганна Петрівна. - Він був дуже трудолюбивий, а коли дізнався, що я в положенні ходжу, не давав мені навіть відра в руки взяти. Все робив. Вставав раненько: нарубає дров, швиденько запалить котел, нагодує худобу і тоді біжить до мене, каже: "Мамо, я вже все справився. Що тобі ще допомогти, бо я до школи маю йти?".

День трагедії для Володіної сім'ї почався із звичайних буденних клопотів. Ганна Петрівна була на п'ятому місяці вагітності і трохи занемогла. Мати дала сину гроші і наказала купити три буханця. Коли хлопчик вже виходив з дому, сказав мамі, що залишиться в бабки ночувати. Більше його живим не бачили.

- З обіду мені стало дуже погано і я не могла зрозуміти що діється, - розповідає мати. - Надвечір діти йдуть до клубу, а я вийшла в дівчаток питаюся, "Ви там не бачили Володі?" Діти кажуть, що ні.

Ніч була темна-темна. В селі вже знали, що хтось вбив і розчленував дитину. Розповіли цю звістку і Ганні Петрівні. Вона серцем відчула, що йдеться про Володю. Разом з чоловіком вони побігли до бабусі, а не виявивши там сина, прямісінько до недобудованої школи, на вікні якої нелюд залишив три буханки хліба і відрізану ногу дитини. Тіло хлопчика було розрізане на шматки та розкидано по всій будівлі. Всі стіни були в крові. Згодом правоохоронці питали Петра, чому він так сильно бив уже бездиханне тіло. У відповідь отримали:

"Для того, щоб він не ожив і не розказав".

- Дитину нам дали тільки так, щоби ми зуміли поховати, - каже Ганна Петрівна. - Я тоді навіть не розуміла наскільки бездушна людина це зробила. Все було порізано і побито.

Тепер Петро повернувся і для односельчан ніби час повернувся назад. Якщо діти йдуть до клубу, то батьки виходять навпроти - зустрічають.

- Повернення Петра з місць позбавлення волі в село, як то кажуть, схвилювало, - розповідає голова Білянської сільради Анастасія Гаврилюк. - Людина, яка скоїла такий страшний злочин, достроково звільнена. Йому ще два роки залишилося відбувати.

Хоча колись засудженого визнали нормальним, реальним виходом з ситуації Анастасія Гаврилюк вважає ізоляцію Петра від села або лікування його в психіатричній лікарні.

- Це людина психічно хвора, - наголошує вона. - Це підтверджувалось дуже багатьма випадками, які він скоював перед вбивством: ловив псів та котів, кидав в січкарню і отримував від цього задоволення. Якби батьки погодились відвезти Петра в лікарню і дійсно пролікувати, можливо б це дало якийсь результат.

Над звільненим з колонії встановлений адміністративний нагляд.

- За поведінкою чоловіка слідкує, як дільничний інспектор, так і оперативні працівники, щоб він не скоював адміністративних порушень і злочинів, - розповідає заступник начальника Чернівецького райвідділу міліції Олександр Марковський. - В таких випадках ми можемо тільки проводити профілактичні бесіди і контролювати його поведінку і буде встановлений адміністративний нагляд. Він фактично не стоїть на обліку, як психічно хворий, але в нього є манери, як в психічнохворої людини. Проте якщо батьки не дадуть згоди, ми не зможемо відправити його на лікування.

Петрові батьки відмовляються від лікування сина і вважають, що нема чого хвилюватись.

- Він сам нікуди не ходить, у магазин навіть сам не йде - або зі мною, або з чоловіком, - каже мати Петра Марія Никифорівна.

Найменше хвилювання в селі зачіпає самого Петра.

- Бояться? То хай бояться! - каже він.

На запитання, що він збирається робити згодом, відповідає просто: "жити далі".

Більш чітко плани на майбутнє розповідає батько: "Знайде собі чи дівчину, чи молодицю. Буде сім'я".

От тільки Ганна Петрівна, почувши про повернення Петра в село, захворіла і потрапила до лікарні: дитину поховали 13 років тому, але біль залишився той самий. Крім того в сім'ї росте молодший братик Володі, який народився після його смерті.

- Боїмось і навіть дуже боїмось. І діти, і я, - каже мати вбитого. Ніби відновився той самий час, коли люди всі боялись. 20 минут