Агенти змін в Миколаївськіх школах. Мрія чи реальність?
08.06.2017 14:20
Чи можливі зміни на місцях? Зміни, що залежать не від змін в законодавстві, а від конкретних людей.
Львів, початкова школа «Дивосвіт»
«У затишній ігровій кімнаті діти розфарбовують схему людського тіла – малюють органи, кістки. Сидять просто на килимі.
Коли ми заходимо з директоркою Анною Байовською, вони не встають, а продовжують займатись своєю справою.
У цій школі немає дзвінків. Звісно, тривалість уроків унормована – 35 хвилин у перших та 40 хвилин у других-четвертих класах. Але на ділі вчитель просто стежить за динамікою учнів: якщо вони втомились – робить перерву, якщо ж дуже захопилися роботою – то немає сенсу витягати їх з неї.»
Київ, СЗОШ 148
«Ще два роки тому в дітей був суворий дрес-код. Для дівчат – білий верх і темний низ, ніякої косметики і заплетені коси, для хлопців – костюм та сорочка.
З приходом у 2015 році Сергія Горбачова на керівну посаду в цю комунальну школу, вимоги до одягу скасували.
– Я переконаний, що форма не може дисциплінувати, а лише створює ілюзію дисциплінованості. І якщо вже вчителі так хочуть форму, то логічно було б видати наказ, щоб форма була і для вчителів, – розповідає Горбачов.»
http://life.pravda.com.ua/projects/osvita/2017/03/28/223370/
Київ, гімназія східних мов.
«Ще донедавна центральні шкільні сходи були закритими для школярів – покриття щаблів швидко стиралось під дитячими ногами і виглядало не дуже пристойно в очах представників офіційних делегацій.
Одним із перших рішень Оксани Проскури було відкрити ці сходи для дітей – адже все тут робиться саме для них.
Згодом в одному з кутків поверху з'явились зручні дивани і столи для старшокласників, шафки для їхніх речей та надихаючі написи на стінах кількома мовами.
Перші чотири дивани придбали на зібрані від здачі макулатури кошти, на інші – гроші дали батьки. Вони ж купили шафки для дітей.
Замість звичного шкільного дзвінка тут грає музика.
"Мелодії змінюються. Нещодавно після останнього уроку звучало "Я свободен!", – каже Проскура.»
http://life.pravda.com.ua/projects/osvita/2017/05/15/224186/
Після прочитання такого матеріалу охоплюють суперечливі почуття.
З одного боку – це радість і гордість, що нарешті, в нашій країні відбуваються якісь зміни. Нехай деякі питання і потрібно доопрацювати, на мій погляд, але ж зміни! З іншого боку - охоплює неймовірний сум за своїх дітей і за наше «тихе болото».
І от здавалося б, нічого складного. І це навіть не десь далеко за кордоном, ось тут у нас, в Україні, згідно чинного законодавства. І Міністерство навіть рекомендації надало щодо реформування (які в нашому місті із тріском провалилися), а ми як слухали розповіді про «вєлікіє і високіє» досягнення, так і слухаємо.
Терміни контрактів між мером і директорами шкіл (що були підписані ще Гранатуровим) в деяких випадках вже сплинули, в деяких – ось-ось добігають кінця. Отже, чи з`являться у нашому місті Агенти змін, залежить напряму від діючого мера, Олександра Сєнкевича.
Хочу лише нагадати, що ми привели до влади мера не з «крєпкіх хазяйствєнніков», а з молодих реформаторів. Оновити систему освіти в місті є справою честі не тільки, як очільника міста, а і як батька!
І приклади є, і МОН рекомендує… просто «Візьми і зроби!»