«Наша ідеологія – виховувати лідерів»: Ректор миколаївської «Могилянки» Клименко про життя університету в умовах війни

прочтения: 19837
07.06.2022 11:22

Широкомасштабне вторгнення росії до України триває вже більш ніж три місяці. І поки на передовій ЗСУ прикладає максимум зусиль для перемоги, в тилу українці пристосовуються до життя умовах війни. Не є виключенням і Миколаїв, з якого, за інформацією міської влади, виїхала менша половина мешканців.

Про те, чим живе Чорноморський національний університет імені Петра Могили, як робота аспірантки може допомогти вирушити проблему Миколаєва з питною водою та як буде проходити вступна кампанія, ми поспілкувалися з ректором «Могилянки» Леонідом Клименко.

– Як війна вплинула на роботу університету? Чи продовжується навчальний процес?

– Університет живий, університет працює. Навчальний процес іде в повному обсязі з контролем якості. Нам у цьому випадку не те, щоб допомогла пандемія, але вона змусила нас налагодити дистанційну форму навчання на дуже високому рівні. Ми за півроку до пандемії порушили на ректораті питання про те, що необхідно впроваджувати електронні способи контролю і навчання. Тоді ми впровадили третю версію Moodle (навчальна платформа, призначена для об'єднання педагогів, адміністраторів і учнів в одну надійну, безпечну та інтегровану систему для створення персоналізованого навчального середовища, – ред.). Тому ми були готові до дистанційної форми освіти.

Під час пандемії ми відпрацювали цю систему, тож воєнний стан не заскочив нас зненацька. Ми поміняли сервери, поставили більш потужні, щоб вони могли впоратися з великим обсягом інформації. Сьогодні навчальний процес відбувається у повному обсязі із захистом курсових, дипломних в електронному вигляді. Причому викладачі знаходяться, як в Миколаєві, чи інших містах України, так і далеко за її межами, від Австралії до Сполучених Штатів.

– Чи дає така система можливість мінімізувати втрату якості освіти, яку отримує студент?

– Втрата якості можлива, коли ми маємо втрату доступу з другого боку, коли у студенти немає достатньо потужного інтернету, немає комп’ютера чи планшета для того, щоб спілкуватися повною мірою. Але сьогодні молодь просунута, має відповідне обладнання, тому фактично навчальний процес іде.

Хотів звернути увагу, що сьогодні дуже важливим є здоров’я і життя людини. І дуже велике навантаження в лікарнях сьогодні виконують наші студенти старших курсів. Наші випускники вже цього року будуть йти працювати в лікарні як лікарі. Наші лікарні зараз тримаються на наших студентах. І це показує, що те, що ми 6 років тому відкрили спеціальність «Медицина», її акредитували, і вже перші випускники отримають дипломи магістрів – це дуже важливий крок університету, зроблений на шляху слугування місцевим громадам, так як тлумачить Тулуарська декларація, яку ми підписали. Університет повинен вирішувати вся складні і актуальні питання, які стоять перед місцевими громадами.

– Такі, як водопостачання в Миколаєві, наприклад?

– Вода сьогодні – це надзвичайно складне питання, для вирішення якого університет також має свої пропозиції. Тому що та вода, яка постачається з Південного Бугу, не відповідає жодним критеріям. Наприклад, моя аспірантка Діана Крисінська захистила дисертацію щодо місцевих систем очищення води, які можуть стояти в окремо взятому будинку. Тобто все місто забезпечити питною водою не можна, але можна зробити такі невеликі системи очищення для забезпечення водою багатоповерхівок або певних кварталів. І це питання доведеться вже зараз вирішувати. Всі ці питання як раз лягають на наукову складову нашого університету, на наших випускників. Тому ми повинні підключатися до вирішення всіх цих питань і проблем.

Стосовно університету, я сподіваюсь, що війна війною, але життя продовжується. Люди будуть продовжувати здобувати освіту, і ми теж готуємося до роботи в нових умовах. Ми продовжуємо робити ремонти в аудиторіях, прожовуємо оновлювати матеріальну базу. Також ми дали згоду на прийом студентів, які виїхали з тих міст, де йде війна. Ми можемо прийняти ще до 500 осіб, надати їм гуртожиток для проживання і аудиторії для навчання, і досить якісні укриття, де можна сховатися під час повітряної тривоги. Це також наш внесок у покращення ситуації в країні. Я думаю, що про це також треба інформувати, щоб люди, які живуть у Херсонській або Запорізькій області, наприклад, або інших міст, які потрапили під окупацію, або знаходяться в зоні ведення бойових дій, приїжджали до нас. Ми готові їх зустрічати.

– Війна безумовно впливає на будь-яку людину. Чи є можливість у студентів і викладачів отримувати психологічне розвантаження?

– Війна справді накладає дуже серйозне психологічне навантаження як на викладачів, так і на студентів. Є люди, які спокійно це сприймають, а деяких неймовірно трусить. У нас і до війни був центр соціально-психологічної підтримки, в якому практичні психологи працювали зі студентами і співробітниками, які потрапили в складні життєві умови. Сьогодні на кафедру практичної психології, яку очолює Людмила Опанасенко, на центр соціально-психологічної підтримки припадає дійсно серйозне навантаження. Це індивідуальна робота, тут немає єдиної методики. Вони працюють і очно, і дистанційно. Я думаю, що сьогодні вони потрібні не лише студентам і викладачам, вони можуть надавати психологічну підтримку і мешканцям міста. Тому що є люди, у яких старі батьки і вони не можуть виїхати з міста. Вони переживають, знаходяться у стресовому стані, тому вони як раз можуть звертатися до нашого університету. Центр розташований у 10 корпусі, вхід зі сторони вулиці вільний, тож ми запрошуємо людей, яким потрібна психологічна допомога.

– Якщо говорити про вступну кампанію, як вона буде відбуватися в університеті цього року?

– Цього року вступна компанія буде йти за розкладом. Наш університет не є евакуйованим, або переміщеним. Він знаходиться тут, тому все буде відбуватися стаціонарно, як повинно бути. Всі умови прийому розміщені на нашому сайті, хоча умови прийом постійно змінюються і остання версія буде на сайті до кінця місяця. Все залежить від законодавства, яке змінюється. Буде єдиний тест для першокурсників. Умови прийому близько 90 сторінок, тому краще буде зайти на наш сайт, де це все опубліковано. Там можна подивитися терміни, творчі іспити для окремих спеціальностей, коли потрібно подавати документи на денну форму та заочну форму навчання. Випускникам різних років будуть різні умови, тому що у випускників минулого року є ЗНО, а цього року ЗНО немає. Зрозуміло, що багато хто поїде на Захід, можливо, за кордон. Тому скільки людей буде вступати до університету цього року, незрозуміло.

– Чи продовжує університет своє співробітництво з іноземними університетами?

– Незважаючи на війну, закордонне співробітництво університету продовжується. Сьогодні наша університетська делегація з 8 людей знаходиться в Італії, університеті Палермо, з яким у нас розвиваються плідні відносини. Не тільки з цим університетом: з університетом Венеції, з великою кількістю польських університетів, університетами Німеччини. Ці університети прийшли нам на допомогу: надають стипендії студентам і викладачам. Наші закордонні колеги допомагають нашим студентам і колегам. Також є великі плани на грантову роботу з університетами Іспанії, Німеччини, Великої Британії.

– Давайте повернемося до перших днів війни. Як тоді все відбувалося в університеті?

– У перші дні війни все трохи було по-іншому. Ніхто точно не міг сказати, скільки буде продовжуватися війна. У перші дні взагалі з-за кордону казали, що всю Україну окупують за три дні, але як бачите, нічого такого не відбулося. Ми десь на три тижні призупинили навчальний процес, тому що Миколаїв був майже оточений, і в нас залишилась «одна дорога життя» – дорога до Одеси. Коли з’ясувалось, що Миколаїв буде стояти, стало зрозуміло, що треба відновлювати навчальний процес. З 22 березня ми відновили навчальний процес в дистанційному форматі, і зараз він продовжується не тільки в студентів, а і в близько 80-ти аспірантів. Зараз це не ті аспіранти, які займаються тільки науковою роботою, сьогодні проводяться програми підготовки докторів філософії PHD. Їм також читають лекції, вони навчаються. Також сьогодні ми ліцензуємо інтернатуру, тому що медики після закінчення магістерської програми повинні ще пройти 2-3-річні курси інтернатури. Зараз розподіляємо їх по лікарнях не лише Миколаєва, але й області, де вони будуть проходити інтернатуру.

– А що стосується керівного складу університету. Чи всі на місці, чи, можливо, також вдається налагодити роботу віддалено?

– Дуже жорсткі кадрові рішення проводимо. Якщо проректора, декана немає в Миколаєві – ми переводимо цих людей на посади професора або доцента. І призначаємо виконувачем обов’язків тих, хто знаходиться в Миколаєві, тому що керувати дистанційно в повному обсязі неможливо. Тому на сьогоднішній момент всі проректори і декани знаходяться в Миколаєві. Оскільки крім навчального процесу, необхідно спілкуватися зі студентами, видавати довідки, додатки до дипломів, узгоджувати різні заборгованості щодо навчання, переведення, поновлення тощо. Тому це не можна робити дистанційно. Не може дистанційно працювати відділ кадрів, довелося міняти начальника відділу. Не може повноцінно працювати комп’ютерний центр, який повинен забезпечувати роботу серверів, Інтернету та зв’язку. Не може й ректор бути десь за межами університету, він повинен бути на місці. Це регламентується постановою №481, відповідно до якої ректор не може відлучатися від свого робочого місця без дозволу Міністерства. Війна є війна, жорсткі умови, але якщо ми не будемо виконувати їх, будуть порушені професійні зв’язки.

Усі наші робочі наради відбуваються оффлайн. До речі, сьогодні (інтерв’ю було записане в другій половині травня, – ред.) були абсолютно всі, тому я і кажу, що всі працівники повинні бути на місці. Вчена рада в середині травня в нас відбулася у змішаному режимі. 2/3 вченої ради були присутні. Інші були відсутні з поважних причин: 8 людей поїхали до Палермо у відрядження. Вони плідно попрацювали, я думаю, що після цього у нас будуть стажування наших медиків в Італії і їхні викладачі також поїдуть до нас викладати. Тому вчена рада пройшла у змішаному режимі, були прийняті відповідні рішення, навіть двох людей обрали доцентами.

– Якщо говорити взагалі, чи багато членів колективу виїхали з Миколаєва?

– Достатньо велика кількість колективу університету виїхала з міста. Близько 100 викладачів поїхали за кордон, в різні країни. Вони ведуть заняття в дистанційній формі. Приблизно десь третина викладачів та співробітників університету знаходиться поза межами університету. Якщо це викладачі – вони можуть працювати дистанційно. Якщо це співробітники, то з ними, відповідно до законодавства, поки призупиняються трудові відносини. Їх не звільняють, але їм перестає виплачуватися заробітна плата.

– А є такі, які повертаються через це до міста?

– Сьогодні деякі з них починають повертатися. Тут є різні причини. По-перше, дім то є рідний дім. Вдома, як то кажуть, і стіни підтримують. Люди повертаються, тому що в інших містах не так комфортно жити, як тут, навіть під обстрілами. Є фінансові проблеми, бо вдома жити фінансово легше. Я сподіваюсь, що з 1 червня повернуться ще люди. Наприклад, в Болгарії, розпочинається курортний сезон. Людям, які проживають на території готелів кажуть: «Шановні, в нас є договори, заїжджають туристи, ми маємо забезпечити їх місцями. Якщо хочете проживати – платіть». Тому і повертаються і з цього приводу теж. Схожа ситуація і в Польщі, і в Німеччині. Попереджають: «Якщо ви отримаєте заробітну плату в Україні, ми припиняємо вам давати соціальні допомоги». Цей фактор також впливає. Мені б дуже хотілось, аби як скоріше звільнили Херсон і далі відкинули тих орків, і тоді дійсно до Миколаєва повернуться, мабуть, усі.

– Як зараз вдається працювати університету з врахуванням повітряних тривог і інших реалій війни?

– У нас колись була нестача навчальних площ, тому в кожному корпусі на цокольному поверсі є аудиторії. Там достатній захист. Тому під час обстрілів можна ховатися там. На корпусі також встановлені сирени. Фактично, в кожному корпусі є приміщення, яке не можна назвати бомбосховищем, але можна вважати укриттям під час обстрілів касетними снарядами – на 100% будуть захищені. Коли тут починає ревіти сирена, ми спокійно йдемо туди. У той час, поки ми там сидимо, ми також працюємо з документами.

Щоб не відбувалося, потрібно отримувати освіту. Це аксіома. Ми освічена нація. А освічена нація – це значить озброєна нація. Тому люди повинні отримувати високий рівень освіти. Для цього в нашому університеті все є. По-перше, ми можемо надавати широкий спектр спеціальностей: від чисто гуманітарних до суто технічних – комп’ютерні науки, автоматизація, медицина, журналістика, філологія, політологія, юридичні науки, економіка тощо. Фактично, сьогодні наш університет спроможний забезпечити всіх, крім окремих галузей. Тому я запрошую абітурієнтів до нашого університету. В нас потужний кадровий склад, дуже якісна матеріальна база, комфортні гуртожитки, культурно-мистецький центр, спортивні бази, телецентр, можливе стажування закордоном. Тобто є можливість для освіти і для творчого розвитку наших студентів. Є можливість кар’єрного зростання. Ми сприяємо тому, щоб в нас особистість була вихована, культурно і інтелектуально розвивалась. Завжди підтримаємо людину, щоб вона зростала. Якщо вона зростає – зростає університет. Це наша ідеологія – виховувати лідерів.

Спілкувалася Олена Сидорова, спеціально для «Преступности.НЕТ»

Фотофакт