«Після виборів президента я прийматиму рішення, що буду робити далі»: Друга частина інтервʼю ПН з мером Миколаєва Сєнкевичем

У другій частині інтерв'ю з міським головою Миколаєва Олександром Сєнкевичем ми обговорювали проблеми міста, зокрема обрізку дерев та чи є у міської влади стратегія поводження з "зеленим господарством", яке здебільшого вже потребує заміни новими деревами. Не оминули питання перейменування топонімів у місті та процесу декомунізації, рекультивацію кладовищ, а також соціально-політичні питання, зокрема участь Олександра Сєнкевича у виборах після завершення війни. Наприкінці інтервʼю вас чекає невеликий бліц. Першу частину інтервʼю можна почитати за посиланням.

Не можемо обійти дуже важливе питання для Миколаєва – щодо обрізки дерев. Фахівці КП "Парки" вже неодноразово казали, що в нас морально застарілі дерева, які там висаджувались 60 і більше років тому, і всі їх треба зносити, але ж розуміємо, що якщо їх масово зносити і висаджувати щось нове, це не один-два роки вони будуть рости. Чи є якась повноцінна стратегія поводження з цим всим зеленим господарством? Чи буде це якось виноситись на обговорення громадськості, щоб потім це знову не було ажіотажем, резонансом, як це завжди в нас буває?

— У нас всіма питаннями завжди в місті займалися тоді, коли вже не могло воно само працювати. Наприклад, труби починаємо міняти, коли вони вже течуть, а не в регламентні строки. Очисні споруди каналізації, вже коли я став міським головою, то почав це питання робити, тому що вже не могли вони працювати повноцінно, вони вже почали погано впливати на річку і тоді ми з Європейським інвестиційним банком почали цим займатися. Хоча у всього є нормативний строк служби і повинно було це замінюватись в 90-х роках на початку 2000, але це все не робилося. Те саме стосується і зелених насаджень. Місто — це не ліс. Дерева сохнуть, падають людям на голови при сильному вітрі, руйнують автомобілі. Всі ці люди приходять і подають заяви на міську раду, що от ви винуваті в тому, що дерево впало на машину, подають на нас в суд. Ця стратегія в нас є. Насправді щоб зробити базову карту зелених насаджень у місті, пронумерувати дерева, це дуже велика кількість коштів, але ми потихеньку почали це робити. Нарешті в наших зелених насадженнях з'явився господар – КП "Парки". Не 200, 300 різних підрядників, задача яких була заробити гроші. А підприємство, яке зацікавлено упорядковувати зелені зони в місті Миколаєві.

Не 200-300 різних підприємств, в яких мінялися щороку форми власності, власники, а одне відповідальне підприємство, задача якого повністю взяти на себе всі зелені насадження у всіх районах. Тобто в них така задача, щоб у нас не було жодних підрядників, були вони і всі люди отримували офіційну зарплату. У цього підприємства немає задачі отримувати прибуток, у них є задача, щоб було красиво. У них є завдання зайнятися питанням висадки квітів, дерев і всього іншого. В цьому році ми також плануємо висадити дерева. Невелику кількість грошей ми отримали в екологічному фонді, які зобов'язані використовувати на озеленення. Це не те що ми вирішили відмити гроші на висадці дерев, замість того, щоб допомагати армії чи ще щось. Ні. Є по закону екологічний фонд, який збирається, сплачується там підприємствами, організаціями і ці гроші ми повинні витратити на окремі види робіт. І ми плануємо зробити висадку дерев. КП "Парки" готується до цього, буде поливати їх нормальною водою, щоб вони виживали в нашому кліматі. І в цьому році вони також планують висадити деяку кількість дорослих ялин в парки Ліски. Бо там прокладалися кабелі, якісь шапки у деяких ялин, і це призвело до того, що вони померли. Їх зараз будуть зносити і висаджувати нові ялини. Також, здається, кулясті клени будуть висаджені.

Це по проспекту Центральному, замість тих, що зрубали на початку повномасштабного вторгнення на потреби ЗСУ?

— Так, саме замість тих тополь, які теж віджили своє. І ви бачили, коли зрізали ці тополі, було видно, що в них всередині вже гнилі пустоти. Так, були і такі нормальні дерева, в плані не гнилі, але вони всі фактично в один час були висаджені.

Ми хочемо, щоб в Миколаєві розвивалися і парки, і сквери, але сьогодні буде незрозуміло, коли ми будемо виділяти кошти, наприклад, для того, щоб оформлювати парк Перемоги, робити там пішохідні зони, висаджувати додаткові дерева. Люди це не будуть сприймати. Вони спитають: "Для кого? Для росіян?". Насправді одна з задач, яка стоїть перед керівником, це якраз робота над цією стратегією, узгодженням її з Департаментом ЖКГ щодо поводження з зеленими насадженнями, але дерева, хай там як, їх потрібно омолоджувати, кронувати і це питання не політики, це питання дендрології, екології. Цим повинні займатись спеціалісти, і ми готові слухати, ми готові співпрацювати з державною екологічною інспекцією.

У нас є контакт-центр при Миколаївській міській раді, куди люди звертаються до нас з питанням знесення чи кронування окремих дерев. Я на апаратній нараді попросив направити всі ці питання на екологічну інспекцію. Тому що вони постійно, коли там іде кронування дерев, вони виходять і говорять, що не можна цього робити. Коли йде знесення, приїжджають і штрафують, зупиняють роботи. Тому ми їм сказали: "Друзі, по кожному об'єкту, будь ласка, напишіть нам і ми будемо працювати от за вашими настановами".

А якщо, наприклад, дерево падає на машину, люди звертаються за компенсацією до вас, але при цьому екологи перед цим сказала, що ні, це дерево зносити не можна. Ви можете перенаправити на них в суд, щоб вони платили?

— Ми так і плануємо робити. Є насадження, які ми хочемо знести, а вони нам не дозволяють.

Ну, стратегії масового знесення дерев немає?

— Ні, немає поки що. Я як раз думаю з приводу того, що правильно буде висадити дерева, а потім, як вони приживуться, виростуть до якогось рівня, то ми будемо зносити аварійні дерева. Але знову ж таки, які дерева зносити визначає не міська рада, не КП “Парки”, це питання погоджується якраз державною екологічною інспекцією.

Що робити з тим, що містяни не цінують те, що комунальники висаджують квіти та дерева, і крадуть їх, або ламають, як от нещодавно на вулиці Колодязній вкрали лаванду.

— Я не знаю, що з цим робити. Мені від цього дуже сумно, і соромно. Ми намагаємось на це якось впливати, пояснюють вчителі в школах, тим більше це була екологічна ініціатива за гроші Фонду Bloomberg висадили цю лаванду. Це неприємно. Розумієте, я знаходжусь в цьому Global Covenant of Mayors, залучаю в місто світові гроші для молодіжних екологічних проектів. Студенти будівельного коледжу та інша молодь щось придумує, захищає це, нам дають кошти, ми висаджуємо зелені насадження, а якісь тварюки просто крадуть це. Я не хочу вірити, що це роблять миколаївці. Я сподіваюсь, що це роблять якісь інші люди, які спеціально приїжджають покрасти квіти з інших міст. Сподіваюсь, майбутнє покоління, а саме ця молодь, яка займається висадкою цих дерев, вони будуть більше дбайливо ставитись до нашого міста, а не просто використовувати його в своїх інтересах.

Влітку було завершено процес перейменування топонімів у Миколаєві. У свою чергу виконавчі органи міськради мають замінити усі таблички, адресні покажчики та інше. Скільки коштів на це необхідно загалом і про яку кількість табличок може йти мова. І чи ведеться робота над розробкою єдиного виду цих табличок?

— Заміна аншлагів спричинена не тільки перейменуванням вулиць, бо насправді багато аншлагів у Миколаєві розміщені російською мовою, яка зараз заборонена в публічному просторі у зв'язку з довготривалою війною, яку розпочала проти нас російська федерація, тому є ще аншлаги з назвами вулиць: Роза Люксембург, Мархлевського, Плеханівська та інші. Вони потребують демонтажу і зараз ми кожного тижня отримуємо скарги на те, що такі аншлаги є, вони російською мовою, їх потрібно демонтувати. Окрім цього, є багато аншлагів, які потребують заміни, бо за час свого існування вони вигоріли на сонці, деякі постраждали під час обстрілів. Тобто є декілька причин для зміни цих аншлагів. Порахувати кількість адресних покажчиків, які потребують заміни мають адміністрації районів, адже за рішенням Миколаївської міської ради, контроль за виконанням робіт у цьому напрямку покладено на них. У кожного з них є перелік вулиць, які були перейменовані і вони знають поточний стан, що в них відбувається в районі. Вони зараз це відпрацьовують. Також є комунальне підприємство "Парки", яке займається обслуговуванням зелених зон і там у них також є покажчики, які були російською мовою, або були зруйновані, або сквери і парки були перейменовані розпорядженням голови військової адміністрації або рішенням депутатів.

Наш департамент архітектури розробив зовнішній вигляд і технічні характеристики цих покажчиків. КП "Парки" навіть проконсультувалися з місцевими виробниками, ми зробили деякі зміни до нього і затвердили це рішення виконкому. Їх заміна буде відбуватись в декілька етапів. Спершу демонтують ті таблички, де були назви російською мовою. По-друге, заміну аншлагів можна виконувати на тих вулицях, на яких було змінено назву, а не просто по всьому місту. І виконувати це виходячи з квартальної забудови планово, а не просто на кожні двері повісити цю табличку. Таку роботу можна проводити за кошти міського бюджету, зокрема комунальні установи на своїх обʼєктах мають самостійно замінити ці аншлаги відповідно до нового зразка. Також, якщо казати про кошти, то кожен власник нерухомого майна повинен дотримуватись правил благоустрою міста, йдеться про розміщення адресних покажчиків на фасадах будинку чи офісу, житлового приміщення чи будівлі відповідно до їх місцезнаходження. Детальні суми краще буде дізнатись у адміністрацій районів кожен по різному планував ці заходи у своєму бюджеті. Але до прикладу, на вулиці Гліба Бабіча громадська організація з Києва безкоштовно надала нам покажчики на всі обʼєкти, які там знаходяться. Ще КП "Парки" підготували технічні завдання і оголосили тендер на виготовлення таких покажчиків для зелених зон, їх небагато, але десь 10-12 є.

У місті також активно проводяться процеси декомунізації, вже знесено пам'ятники Ленінському комсомолу, частково пам'ятник на площі Перемоги, демонтували погруддя Потьомкіну в Якт-клубі та інші обʼєкти. Чи планується знесення ще якихось памʼятників і, на вашу думку, що з цим всім треба робити? Ліквідувати повністю після знесення або зробити якийсь музей?

— По-перше, ми зносимо ті об'єкти, які підлягають цьому згідно з законом. тобто не сидить Любаров (начальник управління культурної спадщини Юрій Любаров, - ПН) і Сєнкевич і вирішують, а давайте сьогодні демонтуємо оце. "Давай, витягуй карту – О, Потьомкін". Це все відбувається згідно з законом. Ви знаєте, що дуже часто нам пишуть звернення різні організації правоохоронні, і в тому числі мовний омбудсмен Тарас Кремінь, який звертає нашу увагу, що ми десь щось пропустили. Ми розглядаємо ці звернення, наприклад, хтось звернувся з проханням знести памʼятник адміралу Макарову, бо він російський адмірал, то ми направляємо їх до Міністерства культури, Інституту памʼяті, вони обробляють їх і дають нам рекомендації: потрібно знести, можна залишити чи ще щось.

Що ми робимо з пам'ятниками, які демонтуємо? Більшість з них, які мають якусь цінність, ми віддаємо в музей Сторофлотські казарми. Ми з вами можемо перейменувати вулиці, демонтувати якісь речі, але ми не можемо з вами змінити історію. Бо історія — це в минулому, вона має свій хід. І в музеях міста Миколаєва є інформація про історичні події на цій території. Якщо в нас був такий пан Фалеєв в Миколаєві, який збудував тут верф, ми не можемо сказати, що з 1789 по там якийсь інший рік в місті Миколаєві нічого не відбувалося, чи з'явилась на карті поселення, яке почало називатись містом Миколаєвом. Ну, тобто є історичний факт, що є така особа, яка щось зробила, зʼявилась така-то назва. Ми можемо сьогодні не поважати цю особу, негативно до неї ставитись, але факт залишається фактом. Ми можемо його не вшановувати, але вирвати цю сторінку з історії ми не можемо, як і інші, як позитивні та негативні.

А ці обʼєкти в якості експозицій виставлені чи як?

— Я думаю, що вони зроблять якусь експозицію, яка стосується колоніального минулого, в тому числі і Миколаєва. І там будуть з'являтися ці об'єкти музифіковані. Ну поставили ж там памʼятник Фалеєва, колись підірвали собор на Соборній, а там де зараз капличка, там знаходився склеп Фалеєва і його пограбували, тіло дістали з могили, познімали з нього всі медалі, фактично рештки викинули на звалище. А інші миколаївці, які не вважали його поганим, взяли ці рештки і підхоронили його в склепі Миколи Аркаса на кладовищі на 9-й Слобідській. От і як до нього ставитись, як до людини, яка хотіла колонізувати тут все, чи до людини, яка створила верф на місці 61-го заводу і власне, заснувала це місто.

Ну, якщо ви вже згадали про кладовища, то можемо бачити, що в Миколаєві проводять рекультивацію могил на Мішковському кладовищі. І на вихідних була така резонансна тема того, що екскаватори розривають могили і людські кістки розкидані по території. Зрозуміло, що цей процес загалом потрібний, бо в нас не вистачає місць на кладовищах, але це якось виглядає трішки не цивілізовано. Чи нормальна це практика отак залишати людські рештки чи їх потім якось утилізують?

— Їх збирають, їх не залишають розкиданими по землі. Їх збирають і перезаховують. Насправді, є правила поводження з цими могилами. Але є деякі речі, які не можна спостерігати в процесі їх виконання, наприклад процес рекультивації могил. Вона дозволена там, де могилки не прибирають багато років, які мають окремі періоди поховання, тому їх можна використовувати повторно і згідно з цим ці останки збираються. Коли копаються ці могили ці останки збирають. З цього приводу, я думаю, детальніше може розповісти директор КП "Ритуальні послуги".

Як вважаєте, хто провокує цей скандал?

— Ті, кому хочеться більше заробити, зокрема приватний бізнес теж. Адже хтось там на місці це знімає під час проведення цих робіт, хтось пересилає це ЗМІ. В нас люди дуже бояться смерті, тому ця історія багатьом цікава, але в першу чергу, вона цікава тим, хто це публікує. Ви подивіться кількість лайків про збори якісь чи допомога ЗСУ, якісь успіхи на фронті чи новина про кладовище. Тут кількість лайків в пʼять разів більша.

Я неодноразово казав, що хочу, щоб мене кремували. Я не хочу займати землю, я прийшов з нікуди і піду в нікуди. Бо ще одне-два покоління якось доглядає за цими могилками, а коли похованню більше 50 років, там три покоління, воно вже нікому не потрібне.

Минулого року відбувся в Києві перший міжнародний форум "Миколаїв на хвилі". Як ви оцінюєте його результати, що місто отримало від цього форуму чи вдалось знайти якихось інвесторів?

— Цей форум проводився для світової спільноти і, як ви пам'ятаєте, захід був цікавий в першу чергу тим, що туди прибула велика кількість іноземних послів, дипломатів, представників бізнесу і так далі. Який був основний меседж? Меседж того, що Миколаїв — це не просто місце на периферії в 40 км від там річки Дніпро, яка зараз атакується росіянами. А це місто, яке вже сьогодні планує свій розвиток, будівництво, відновлення бізнесу і тому подібне. За цей час ми встигли презентувати новий підхід, який ми підготували за програмою Mayors for Economic Growth і ці проекти ми також презентували для наших партнерів, щоб знайти співфінансування. Тому, очікувати, що одразу після цього у нас відкрились 10 іноземних компаній, ми цього не очікували, але, по-перше, ми заявили, що Миколаїв – це гравець, що ми тут не сидимо і страждаємо, лише вигрібаємо зруйновані будівлі, а плануємо майбутнє. Ми запросили наших іноземних партнерів, які займаються розробкою майстер-плану і показали свою роботу, розповіли, де іноземці можуть знайти себе після закінчення війни, в яких сферах і напрямках. Після цього з нами зв'язалися ще деякі організації, які захотіли взяти участь, в тому числі в розробці частин майстер-плану і по майбутньому індустріальному парку. Знову ж таки, повертаюся до початку нашої розмови, всі хочуть розуміти, які вони зможуть отримати преференції в Миколаєві. Якщо сьогодні сказати, що у всіх індустріальних і технопарках України умови економічного розвитку однакові, що в Миколаєві, що в Вінниці, що в Хмельницькому, що в Львові і Ужгороді, то питання де створювати бізнес, відповідь на нього очевидна – не в Миколаєві, подалі від нас. Ну правда? Тому ми повинні дати якісь преференції, щоб бізнес розумів, навіщо йому заходити в Миколаїв. І от нам зараз не вистачає цієї частини. Буквально минулого тижня ми зустрічались з представницею ЮНІСЕФ в Миколаєві керівницею Одрі Лекомте, з якою ми проговорили щодо можливості фінансування окремої частини стратегії розвитку молоді у Миколаєві і ЮНІСЕФ готовий долучитися до цієї частини, щоб написати якісь конкретні проекти, за якими потім вони будуть слідкувати і разом з нами шукати на них фінансування. Тобто, говорячи про результати, Миколаїв заявив про себе і всі інформацію ми передали потенційним партнерам. Що далі? Це робота з партнерами, їх долучення до створення майстер-плану і планування їх участі у відновленні міста Миколаєва. Що буде далі, ми поки що не знаємо, тому що фінансування на другий такий форум у проєкту Мери за економічне зростання немає.

Чому захід проводився в Києві, а не в Миколаєві, тут відповідь проста. Нам би не вдалося сюди завести таку кількість іноземних партнерів, послів і дипломатів, яку ми зібрали в Києві. Вони б не приїхали в Миколаїв з безпекових міркувань. Їх країни не дозволяють це робити.

Періодично у публічному просторі виникають питання і пропозиції щодо повернення засідань сесій міської ради, апаратних нарад, виконкомів до того формату, який був до війни, тобто офлайн. Раніше ви казали, що це неможливо через безпекову ситуацію. Наразі ситуація більш-менш спокійна. Чи проводили ви якесь опитування серед депутатів щодо їх готовності повернутись у такий формат? Чи збереться кворум, бо не всі знаходяться у Миколаєві?

— Як вам сказати? Нещодавно одна людина спитала мене: "От ви що, боїтесь за життя депутатів?" І я шуткуючи сказав: "Та ні, мені не депутатів шкода, мені шкода будівлі міськради, якщо її зруйнують".

Ну нардепи ж засідають у Верховній Раді.

— А, там якраз є велика кількість Patriot і іншого всього. Тобто урядовий квартал дуже закритий всіма. А щодо Миколаєва, ну дивіться, російські покидьки обстрілюють міста, маючи тут своїх якихось приспішників. Дехто з них може бути ображений, бо йому не проголосували якийсь кіоск чи ще якесь питання. І якщо ми проводимо сесію, то проводимо її з онлайн-трансляцією, тобто зрозуміло: хто, де і коли збирається. Ці приспішники побачать, скажуть, що приїхали якісь американські найманці озброєні і скажуть стріляти. І може прилетіти і просто загинуть люди. Розуміючи це, я впевнений, що більшість депутатів просто не буде приходити на цю сесію. Тобто навіщо робити щось, аби робити? Нам же потрібен результат. Для чого потрібно усіх збирати разом? Хтось каже, щоб була публічність. Але ми публічно проводимо трансляцію, тобто немає якихось кулуарних голосувань, за якісь кулуарні рішення, розпилу землі, все публікується, зокрема бюджетні питання, всі комісії проходять онлайн з трансляціями. Якщо комусь хочеться поспілкуватися з депутатами, зокрема, журналістам, то ви маєте телефони кожного і можете дзвонити і брати коментарі. Ви це і так робити, у кого хочете.

Зараз все частіше йдуть розмови про можливе завершення війни у цьому році і, зокрема, вибори. Дехто вже озвучує конкретні дати, дехто сам активізувався на фоні цього. Чи плануєте ви йти на вибори і в якості кого: мера, нардепа?

— Один український політик сказав, що війна закінчиться в кінці травня. Наприклад, ми в це повірили, так? Це означає, що після закінчення війни протягом 90 днів – трьох місяців, відбудуться вибори президента. Тобто десь на початку осені мають відбутися президентські вибори. Після них через 90 днів відбудуться вибори місцеві і в Верховну Раду, вони пройдуть одночасно, як і минулого разу. Тобто президентські вибори через 90 днів, інші за 180 днів. Я не знаю, що відбудеться за цей час в Україні, в державі, на політичному ландшафті, може в нас з'явиться велика кількість партій, які представлятиме велика кількість військових, які дійсно воювали, а не ті, хто видавав чоботи і розповідав, що вони льотчики і горіли в танках. Важливо розуміти, що і такі будуть. І ось тоді, після виборів президента, я буду приймати рішення щодо того, що я буду робити далі. На сьогодні, це питання стосується не лише мене і моїх амбіцій, як Олександра Сєнкевича. Я ще представляю велику кількість людей, яких я називаю "моя команда", тих людей, які можуть з'явитися в моїй команді, дехто з неї зникне. Тут мова вже йтиме про проєкти і все інше, що ми плануємо реалізовувати після війни. Але я вам скажу так, що ми намагаємося все робити, щоб воно було капітальне і не залежало від особистості міського голови.

Тому ми намагаємося оці всі грандіозні плани зацементувати таким чином, щоб всі, хто б там не був, депутати, які в нас з'являться в новій в міськраді, міські голови, інші люди, активісти, щоб вони розуміли, що це чітка стратегія і хто б там не став, вони повинні робити це, тому що це правильно, це погоджено світовою спільнотою і це сучасно.

На вашу думку, чи мають міські ради бути виключно безпартійними, бо кожні вибори ми бачимо, що в міські ради від партій заходять ті люди, які взагалі б не мали бути у руля.

— Я вам так скажу, немає поганих депутатів чи непідготовлених депутатів. Є люди, які свій вибір роблять не свідомо. Тобто вони не вивчають, які люди попадають в цю партію, вони голосують за бренд. Легкий приклад, ми п'ємо Кока-Колу чи Пепсі, а що там в складі – аспартам чи цукор, чи щось інше, ніхто не відстежує. Так і тут, люди не дивляться на склад партій. Україна не є унікальною країною в напрямку руху до демократичних цінностей. І є багато інших країн, які більш успішні в плані виборів. Але я вважаю, що партії можуть існувати, зокрема, і на місцевому рівні, і на рівні Верховної Ради. Це повинні бути відкриті списки. Але миколаївці, як всі українці, повинні більш відповідально підходити до виборів. Не просто прийти і галочку поставити за партію, яка краще зробила свою передвиборчу кампанію на телевізорі, а саме подивитися склад цих людей, дізнатися, хто ці люди. Може вони там фотографи на весіллі, а може вони мають досвід якийсь. А чи краще фотограф, чи бізнесмен, в якого є інтереси в Миколаєві і він буде захищати свої? Кожен повинен зробити для себе вибір, але вибір потрібно робити свідомо. Я вважаю, що партії мають право на існування. Єдине, що стосується міських голів, можливо, є сенс сказати, що міські голови можуть бути самовисуванцями, а не обов'язково бути належними до якоїсь партії. Як це було раніше.

Ви раніше казали, що ваші діти не будуть навчатися в Миколаєві, тому що ви хочете, щоб вони навчалися очно, отримували гарну освіту, спілкувались з однолітками і так далі. Водночас ви закликали містян, в тому числі з дітьми, повертатися до міста, щоб воно оживало, якось розвивалося у війну. Не вважаєте, що це якось несправедливо стосовно миколаївців, враховуючи те, що ваша сімʼя взагалі не знаходиться в Миколаєві?

— Ну, мої діти навчаються за кордоном, починаючи з 22-го року. Я вважаю, що будь-хто має можливість приймати рішення самостійно, де йому вчитись, залишатись і так далі. І насправді сьогодні ми бачимо, що велика кількість людей приїжджає до Миколаєва з регіонів, з Миколаївської та Херсонської області. Коли мої діти виїхали, то навчались і в польській школі, і в нашій онлайн, зараз не знаю, але здається також продовжують онлайн навчання. По-друге, ви бачили з моєї декларації, що моя дружина відкрила бізнес в Польщі, працює там, платить за навчання дітей в Польщі, все задекларовано. Тому кожен повинен приймати для себе рішення особисте, а ми повинні створювати можливості.

Якщо хтось не хоче чи не може жити в Миколаєві, вони можуть жити, де захочуть. Якщо хтось хоче навчатися в Миколаєві, ми для цього робимо все можливе: будуємо укриття, створюємо умови, ремонтуємо школи, купуємо обладнання, комп'ютери, все для того, щоби ці діти могли навчатися. До війни мої діти навчалися в нашому 38-му ліцеї, він сьогодні працює, це гарна школа і зараз там навіть немає місць. Всі класи зайняті. В нас є школи, де класи не наповнені, ми завжди шукаємо туди дітей. Тому ми закликаємо тих, у кого є бажання, записуватись в ці школи, а ми створюємо можливості. Якщо у людей немає бажання повертатись, то мої заклики не допоможуть. На початку війни я всім казав: "Друзі, для того, щоб зберегти ваше життя, ми просимо вас евакуюватися з міста”. Тому що щоденно прилітала мінімум чотири ракети, коли загинув Олексій Опанасович Вадатурський, там здається рекорд був – 42 ракети. Тому чи шкодую я про це? Я вважаю, що ми зробили все правильно. Здається, будинок на проспекті Миру, 70, ракета прилетіла і зруйнувала там квартири двох під'їздів. Загинули чотири людини. Якби в кожній квартирі була б хоч одна людина, ви можете порахувати, скільки було б жертв – їх було б набагато більше. Прилітало на Садовій, на Карпенко, Адміральську, багато де і гинули люди. Тому коли мені говорять: "Навіщо нас висилали?" Та ви подякуйте мені, що хтось залишився живий. Тому я в цьому випадку жодним чином не жалкую і кажу – сьогодні в Україні немає жодного місця, де було б безпечно. Чи то Миколаїв, чи то Львів.

Я вважаю, що найцінніше в моєму житті - це мої діти. Ось, і моє завдання зробити так, щоб мої діти були кращими за мене, щоб вони були розумними. Так само я хочу, щоб миколаївські діти були розумними, тому ми створюємо всі можливі умови для тих, хто повернувся. Наразі моя сім'я не готова ще повертатися.

---

Бліц:

Як ви оцінюєте свою роботу по п'ятибальній шкалі за період війни?

— На чотири.

У вас завжди було багато радників, помічників. Назвіть прізвища тих, до чиїх порад найбільше дослухаєтесь?

— Я думаю, що це Федір Панченко, Сергій Карцев, Олександр Герасіменя, Іван Сміренський.

В нас вже був рік освіти, транспорту, доріг. 2025 рік – це рік чого?

— Виживання. З нашим бюджетом це рік виживання.

Про яке рішення найбільше шкодуєте за час своєї каденції і яке вважаєте найкращим?

— Не знаю, дуже важко так одразу сказати. Можна на бліц не такі філософські питання ставити?

Так склалося, що голови ОДА завжди мали більшу політичну вагу, аніж мери. Для вас Віталій Ким, старший брат чи ви на рівні?

— Для мене Віталій Кім — це партнер. Він не намагається доказати свої сили, принижуючи міського голову чи міську раду. Унікальний випадок, коли голова ОВА є депутатом міської ради, він може розуміти, як відбуваються процеси і виправляти їх не зверху, а з середини. І під час війни у нас склались такі стосунки, де міська виконавча влада є підтримкою для обласної військової адміністрації, а військова адміністрація є лобістом міської ради на рівні державної влади, в тому числі і в питаннях відновлення водопостачання, заміни труби. Тобто він партнер.

Назвіть три-п'ять об'єктів, які для вас пріоритетні на цей рік.

— Номер один – відновлення водопостачання, тобто будівництво трубопроводу. Номер два – модернізація очисних споруд миколаївського водоканалу, щоб якість питної води була краща. Номер три – заміна міських мереж водопроводу, які ми бачимо за допомогою Данії. І номер чотири – це підготовка до опалювального сезону 2025-2026, який буде дуже важкий.

Ви раніше казали, що навчались на оператора дрона, чи були у вас бойові вильоти?

— Ні. Мене не допускають до цього, тому що не хочуть ризикувати своїм життям. Кажуть займатись своїми справами і "Якщо потрібно буде, то ми вас мобілізуємо".

Яким ви бачите Миколаїв після війни?

— Я бачу Миколаїв містом, в яке хочеться приїхати, жити і працювати. Це місто щасливих людей, які мають роботу і хочуть тут жити.

Над матеріалом працювали Юлія Давиденко та Світлана Стріла, спеціально для видання ПН.