"Командування нерідко "зливало" місця дислокації", - миколаївський десантник - герой

Під час АТО бійці 79 - й Миколаївської окремої аеромобільної бригади потрапили під вогонь терористів, тому що маршрут і час проходження колони «були здані ворогові».

Про це в інтерв'ю газеті «Факти» заявив миколаївський десантник - герой повний кавалер ордену «За мужність» Павло Чайка.

- На війні досвіду швидко набираєшся. Особливо, коли розраховуєш тільки на себе, тому що командування нерідко «зливало» місця дислокації, бойові завдання, життя бійців. У тих людей не було нічого святого…Наприклад, в Червоному Лимані ми повинні були перетнути блокпост. Але маршрут і час проходження були здані ворогові.Тому на блокпості «випадково» виявилися сепаратисти. Ми відходили, відстрілювалися. Трьох ранило, у тому числі мене. Осколком пробили обидві ноги, зачепило особу. Я потрапив в Ірпіньський військовий госпіталь, - розповідає Чайка.

Також він вказує на відсутність правильній координації загонів українських військових під час бойових дій під Дебальцево і Логвиново.

- Це був для мене найважчий бій. Ми зачищали Логвиново, його не раз намагалися штурмувати, але ніхто не міг вибити звідти сепаратистів. Ми зуміли. Чекали підмоги, але потім на нас поперли ворожі танки, довелося відступати і залишати місто. Так образливо! Ще образливіше, що після цього бою біля Светлодара нам зустрівся протитанковий батальйон. При правильній координації наших підрозділів ворог був би розбитий. А так і місто не узяли, і людей втратили. У тому бою загинув боєць мого взводу Вова Суслик.Коли б не командир танкового взводу (згодом, до речі, Герой України) Вася Божко, що підбив тоді три ворожі танки, ми б з Логвиново взагалі живими не вибралися».

«Коли мене запросили на «Шустер LIVE» , я запитував: «Ось ви, наші командири, по декілька академій закінчили. Так невже не знаєте, що при обороні чисельна перевага техніки має бути триразовою, а при нападі–п'ятикратним? Чому ж відправили нас до настання з двома танками проти п'яти ворожих?». Мені натякали, що, якщо хочу служити, повинен мовчати. Але я не міг» , - розповідає десантник.

Чайка підкреслив, що не оступиться від своїх принципів і продовжить воювати за Україну.

- Я офіцер. Воював і, якщо знадобиться, піду воювати знову. Якщо усі розчаровуватимуться, ми з вами не зможемо ось так сидіти в Миколаєві і пити каву.Тому що тут господарюватимуть сепаратисти і російські найманці. Так, на фронті часто бувають ситуації, коли у хлопців опускаються руки. У таких випадках до них можуть викликати десантників. Представляєте, командир одного підрозділу попросив нашого комбата прислати взвод десантників для підняття бойового духу бійців. Піхота після цього підбадьорилася, за нами пішла. Між тим, ніхто не замислюється, що ми, десантники, не безсмертні і нам теж буває страшно.