Вбивця сім'ї лікаря "Слов'янської клініки" засуджений довічно

1 червня голова судової колегії апеляційного суду в Миколаївській області Олена Ивченко оголосила вирок підсудному В., згідно якого той за вбивство Василя і Тамари Шевчик до кінця своїх днів проведе за гратами.

Розгублений погляд засудженого, сльози матері, її схлип : "Синочок"!, клацання наручників за спиною прямо в залі суду.

У нього, правда, є можливість звернутися в місячний термін з дня оголошення вироку звернутися в Колегію судової палати Верховного суду України, але вірогідність пом'якшення покарання представник держзвинувачення в судах Миколаївської області Василь Омелян вважає дуже низькою:

- Підстав для можливих претензій з боку засудженого відносно того, що які - те моменти, що доводять його невинність, були недостатньо ретельно досліджені судом, немає.

Прокурор упевнений, що слідство було проведене професійно, а потуги В. перекласти свою провину на колишнього свого "подільника" - неспроможні.

Як вже повідомлялося раніше, 11 листопада 2008 року у своїй квартирі були по-звірячому зарубані один із засновників "Слов'янської клініки" Василь Шевчик і його дружина Тамара.

Вбивство було здійснене з корисливих мотивів. Буквально напередодні Василь Шевчик продав квартиру в Дніпропетровську, за яку виручив 87 тисяч доларів.

Про це дуже добре було відомо його колишньому водієві і охоронцеві. В результаті пограбування з квартири пропали не лише гроші, але і ювелірні прикраси, золоті монети на суму більше 140 тыс.грн.

За підозрою у вбивстві за гарячими слідами був затриманий 28 - літній Азиз В., який і в скоєному злочині зізнався, і видав в руки слідству тайник з награбованим.

Проте згодом у підсудного В. з'явилася версія, що до злочину він причетності не має, а узяття провини на себе було викликане виключно загрозами безпеки сім'ї з боку невідомих людей.

Проте дружина його товариша Олександра Р., сім'ї яких нібито також погрожували розправою у разі непокори, стверджує про відсутність усіляких загроз, а самого ж чоловіка відразу після того вечора, коли він повідомив її про арешт Азиза, вона більше не бачила.

Як випливає з обвинувального висновку, суд критично віднісся до заявленої підсудним В. версії про здійснення вбивства невідомою особою, коли він виходив за поповненням алкогольних напоїв в магазин.

Повний брак яких би то не було доказів подібної версії може говорити лише про бажання піти від покарання за скоєне.

До того ж і дружина самого В. підтвердила, що того спортивного костюма, в якому був тоді Азиз, вона більше не бачила. Ніби чоловік його залишив в машині свого компаньйона Олександра Р., а потім як - те забулося.

Але цей епізод дуже логічно вписується в канву звинувачення, згідно з яким вбивці позбавилися від доказів злочину, - що - те викинули в річку, що - те спалили.

Та і дані Азизом В. свідчення під час досудового слідства чітко доводять обізнаність про деталі кривавої бійні в квартирі по вулиці Карла Либкнехта, 2.

Виходячи з доведеності здійсненого Азизом В. злочини, його діяння кваліфікуються ст. 187, ч.4 і ст. 115, ч.2, пп 1-6 Кримінального кодексу України.Розглянувши все за і проти" суд визнав необхідним застосувати максимальні покарання за цими статтями, що в сукупності склало довічне відбуття покарання в місцях позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.

До того ж суд задовольнив позов дочки убитого Василя і Тамари Шевчик про матеріальну(284,9 тис. грн) і моральну компенсацію(300 тыс.грн).

Впродовж місяця підсудний має право звернутися з касацією до Верховного суду. А колишній товариш, партнер по бізнесу і "подільник" Олександр Р., оголошений в розшук. Якщо, звичайно, ще є кого розшукувати.

Ось така історія про надії поправити своє нелегке матеріальне становище. Тепер малолітні дітки хіба що по фотографії та на особистих побаченнях(якщо дозволять) зможуть побачити папу Азиза. А Ірині Шевчик своїх батьків більше не побачити ніколи.