Українцям простіше дати хабар, чим боротися з корупцією

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1305 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(783)         

У Україні - високий рівень громадської терпимості до корупції, викликаний недостатньою правовою вченістю і свідомістю українців. Про це розповіла в інтерв'ю "Німецькій хвилі" менеджер нового антикорупційного проекту Ірина Негреева.

Експерти Київського міжнародного інституту соціології і проекту "Сприяння активній участі громадян в протидії корупції в Україні" зібрали разом усі результати досліджень корупції за останні десять років. Створена база даних охоплює годинний період з 1998 по 2008 рік.

Як відмітив гендиректор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паниотто, ці дані досліджень часто не доступні українській і міжнародній громадськості і нерідко втрачаються.

Найкорумпованішими українці рахують вищі учбові і медичні заклади, правоохоронні структури, а також органи регуляції і перевірок підприємницької діяльності. Більше половини опитаних позитивно відносяться до цього явища, якщо воно вирішує їх проблеми.

Але тільки 13 відсотків зізналися, що давали хабарі. На думку Ірини Негреевой, це є наслідком непоінформованості громадян : "Коли людину запитують: чи "Готові ви побороти корупцію"?, і тільки 10 відсотків говорять, що готові, це свідчить, що люди не знають, як це робити і не хочуть це робити. Що їм простіше дати хабар". За даними досліджень, з корупцією стикалися майже дві третини українців.

Масштаб тіньової економіки в Україні досягає 45% ВВП, а хабарі в країні вимушені давати 40% населення.

Аналіз ситуації дозволяє з упевненістю говорити, що корупцією в країні уражені усі органи влади, у тому числі, і ті, що покликані боротися з нею: суди, прокуратура, правоохоронні органи і так далі Справа дійшла до того, що західні інвестори, яких влада наполегливо зазиває вкладати гроші в нашу економіку, з Україною співпрацювати просто відмовляються.

Причини корупції

До причин, які істотно збільшують рівень корупції на Україні, правоохоронці відносять:

часті зміни законодавства у сфері регулювання підприємницької діяльності;

недосконалість податкової політики;

відсутність необхідної перевірки професійних і моральних якостей осіб, прийнятих на держслужбу;

формальний характер системи декларування доходів держслужбовців;

недосконалість правової бази;

існування тіньової економіки.

Узяти, наприклад, чинник тіньової економіки. За відомостями МВС, майже 100 органів влади в Україні "...мають право перевірки окремих аспектів підприємницької діяльності. Тобто корупція як явище є похідною від тіньової економіки, вони нерозривно пов'язані між собою. А її доходи у вигляді винагород і послуг, за оцінками експертів, складають понад 3 млрд. грн в рік.".

Отже, об'єми тіньової економіки в Україні залишаються незмінним джерелом для зростання масштабів української корупції і прямо пропорційні один іншому. Слід зазначити, що точну цифру масштабів тіньової економіки в країні назвати не зважиться ніхто.Проте, за оцінками експертів і фахівців, існуючі масштаби тіньової економіки складають близько 45% ВВП!

Кому дають хабарі?

Проблему корупції рахують дуже серйозною 90% опитаних українців. За даними дослідження міжнародної неурядової організації Transparency International, найкорумпованішою структурою населення вважає міліцію, на другому місці - суди, третє утримує митниця. При цьому, рівень корупції за останній рік, на думку українців, не зменшився.

Корупція пронизує усе українське суспільство, починаючи від районних структур влади і закінчуючи вищими урядовими структурами. Так, місце в партійному списку стоїть сьогодні від $300 тис. до $1, 7 млн., залежно від партії. Як заявляє Асоціація політичних консультантів, депутатом міської ради можна стати всього за $15 тис., а ось мэрство потягне вже на $1 млн.

За підрахунками експертів Асоціації, для подолання 3%- го бар'єру міської партійної організації необхідно витратити біля $80 тис. В розрахунок узяті витрати на рекламу, збір підписів, проведення масових заходів, поширення агітаційних матеріалів, фінансування роботи штабів і так далі. Причому, витрачена сума зовсім не гарантує попадання партійців в міськраду.

Виборча кампанія в обласній раді, на думку фахівців, обійдеться регіональній парторганізації більше, ніж в $120 тис., а "прохідний номер" в списку - в $15 тис. Що стосується виборів мерів в обласних центрах, то ціни тут просто захмарні. Як стало відомо, один з претендентів на крісло міського голови тільки за висунення своєї кандидатури запропонував одній з партій $250 тис.

Судова система також корумпована наскрізь. За допомогою хабаря можна відкупитися від чого завгодно.Наприклад, щоб "скостити" 1 рік в'язниці, судді платять $1 тис. В цілому ж, розмір хабаря за кримінальні справи може коливатися від $10 до $100 тис.

Головна біда судів в Україні - їх залежність від силових структур: прокуратури, міліції і податкової адміністрації. Незалежність суддів від правоохоронних органів існує тільки на папері. Суди, як і при радянській владі, продовжують покорятися прокуратурі і міліції. У правоохоронців є відпрацьований механізм, як змусити працювати суди на них. Між силовиками і суддями - хабарниками навіть склався "бартер". Перші знають про хабарі, але закривають на це очі, натомість вимагаючи, щоб другі ухвалювали замовлені вироки.

Ростуть апетити і українських чиновників. В порівнянні з минулим роком, середній розмір хабарів в Україні виріс удвічі. Як повідомили в Департаменті із зв'язків з громадськістю МВС, в середньому, зараз дають "на лапу" 8,6 тис. грн (у 2004 - м було 4,7 тис. грн).136 разів міліція ловила громадян, коли сума хабаря перевищувала 10 тис. грн і 52 рази - коли брали більше 30 тисяч. Найбільш поширені приводи для отримання мзди - це підписання паперів на землекористування, реалізацію майна за заниженими цінами, відшкодування ПДВ і так далі. "Лідером" року став чиновник Міноборони, що зажадав з "клієнта" більше $0, 5 млн.

Що стосується політики, то українці вважають її корумпованою переважно з - за поєднання багатьма діячами політичної діяльності і бізнесу. При цьому, більшість жителів країни вважають, що корупція залишилася на такому ж рівні, як і раніше. У 2005 р. майже 40% опитаних українців заявили про те, що їм самим і членам їх сімей доводилося давати хабарі. На ці цілі населення країни сьогодні витрачає грошей набагато більше, ніж на сплату податків.

Процвітає хабарництво і в армії.Частенько працівники комісаріатів беруть гроші за цілком законні "укоси". Адже молодь мало того, що перелякана армією, так ще і законодавчі положення толком не знає. Ось і користується цим заклична комісія, ухвалюючи вирок кандидатові в солдати - або придатний, або - "дай". Потім, у військовій частині, по ходу служби виявляється, що у військовослужбовця - вада серця або виразка. Ціна такої послуги військкоматів, як "відкосити", коливається від $350 до $2 тис. І залежить вона від регіону, кількості "посередників" і їх апетитів. Подейкують, що за 5 років роботи в цій сфері цілком реально купити 1 - кімнатну квартиру в Києві.

Хабарі беруть все?

Деякі дані свідчать про те, що в Україні, на відміну від інших країн колишнього СРСР, система хабарництва є найбільш "впорядкованою".Стверджують, що третя частина бізнесменів, що звертаються в державні органи, знає заздалегідь розмір хабаря, який доведеться сплатити. Нерідко хабар ділиться на "основну" і "додаткову". Тобто від бізнесмена, що дав хабар держчиновникові, вимагають "доплатити". Крім того, в Україні хабар вважають за краще брати "по частинах".

Зарубіжні оглядачі і обивателі сприймають нашу державу, як дуже корумповану країну, і стверджують, що в Україні існує корупційна криза. І дійсно, імідж України як держави, де склалася ситуація надзвичайного використання політичної влади для задоволення власних потреб, так і для отримання благ третіми особами, отримав широке поширення у світових ЗМІ.

Цей імідж пояснюється за кордоном декількома моделями.

Перша модель: Україна - країна державного шантажу.Широкомасштабне і систематичне використання шантажу органами влади - засіб впровадження політичного контролю. Усеосяжний державний нагляд і збір компромату дозволяє владним структурам України систематично використати шантаж для забезпечення виконання вказівок влади.

Друга модель: Україна - країна олігархічного правління. Олігархи контролюють найвищий законодавчий орган держави - Верховну Раду. У країні не існує політики в демократичному сенсі: "нерівним людям - рівні права". Адже партії створюються не для представлення інтересів суспільства, а для придбання захисту від закону(депутатська недоторканість) і захисту від ринкової конкуренції шляхом отримання пільг при оподаткуванні, субсидій і інших привілеїв.

Політичні партії в Україні створюються виключно для захисту інтересів груп або кланів і для надання їм доступу до ресурсів держави.В той же час, доступ до ресурсів держави можна отримати не лише з використанням політичних, але і адміністративних ресурсів - обіймаючи, наприклад, посаду в уряді або адміністрації.

Зв'язок бізнесу і влади приносить прибуток як підприємцям, так і представникам бюрократія, яка отримує "знаки вдячності" від підприємців. Велику роль в розквіті корупції грають також родинні, сімейні і дружні зв'язки. Усім відомо, що в політиці, як і у бізнесі, люди вважають за краще триматися ближче до "своїх".

Чи можна позбавитися від корупції?

Світовий досвід показує, що досягти цього можна. Так, існують два шляхи боротьби з корупцією: "прямій" і "непрямій". "Прямій" - це адміністративні заходи влади. На заході найуспішніше їх провели:

король Швеції Гюстав III в XVIII столітті(нині Швеція має один з найнижчих рівнів корупції у світі і вже 2 - й рік підряд займає одну з перших позицій);

і Наполеон Бонапарт, який помітно понизив рівень корупції у Франції, що існував після революції.

Першим кроком впровадження антикорупційних дій для боротьби з корупцією повинне стати визнання проблеми високого рівня цього явища в Україні як загальноукраїнського феномену, а вже потім розробити комплекс заходів для поліпшення ситуації, що створилася. Стратегія подолання корупційної кризи в Україні повинна охоплювати широкі кола представників внутрішньої політики і бізнесу.

Наступним кроком повинне стати надання розголосу спланованих заходів, з обов'язковим поданням інформації в українських і світових ЗМІ. Цей крок буде позитивно сприйнятий як світовою спільнотою, так і власним населенням.

Заходи, що проводяться владою, повинні включати наступне.

У - перших, завершення політреформи і забезпечення справжньої незалежності гілок влади. У - других, проведення адміністративної реформи, основними елементами якої повинні стати зменшення установ, необхідних для ухвалення рішень і видачі документів, а також прозорість владних структур і свобода інформації. Прозорість в цьому випадку означатиме можливість для будь-якого громадянина України ознайомитися з будь-яким документом або постановою владних структур. У - третіх, необхідно ліквідовувати владу олігархії в країні, зруйнувавши для цього єднання бізнесу і політики.

Разом з "прямими" заходами, керівництво України повинне підтримати і "непрямі" - свободу друку, слова і інформації; і громадські організації."Хороші новини з України з'являться не від "політтехнологів" президентської адміністрації, а коли незалежні ЗМІ і журналісти почнуть виконувати свої обов'язки без принижень, залякування і страху", - вважає, наприклад, американський сенатор Бен Кембел з Колорадо.

Проте ЗМІ - не єдиний спосіб впливу на менталітет суспільства. З виникненням капіталізму в Німеччині, наприклад, закінчився період романтизму і помітно змінився менталітет нації. Україна сьогодні знаходиться в перехідному періоді. Менталітет нинішнього жителя країни вже не схожий на менталітет радянської людини, але він не схожий і на менталітет західного європейця.

Існує ризик, що Україна може залишитися на цьому рівні розвитку і ментальності надовго. Тому що в наявності яскраво виражена різниця між намірами влади побудувати демократичне суспільство на базі ринкових стосунків і реаліями життя в країні, що декларують.І, звичайно ж, нам самим слід відвикати від згубної звички давати хабарі всім, починаючи від ЖЭКовского сантехніка або паспортистки і закінчуючи вищими структурами влади. До цього слід ще звикнути, і займе це, мабуть, не один рік.

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність