Ю. Луценко невинен

Історія, що сталася з міністром МВС Юрієм Луценком в аеропорту Франкфурту, - на - Майне близько двох місяців тому, давно вийшла за рамки побутового скандалу, непорозуміння, конфузу і практично відразу придбала політичне забарвлення.

Замітка в жовтій газеті "Бильд" про українського міністра - бешкетника, що напився в аеропорту і учинив опір німецької поліції, спровокувала роздмухування цього інциденту до масштабів міжнародного скандалу. Для розслідування даного випадку у Верховній Раде України була створена навіть не одна, а дві тимчасові слідчі комісії - під керівництвом бютівця Романа Забзалюка і "регіонала" Нестора Шуфрича.Правда, легітимність комісії Шуфрича ставилася під сумнів, і її засідання ігнорувалися членами комісії, включеними також в комісію Забзалюка. Це, втім, не перешкодило Нестору Івановичу вести власне розслідування і наводити контакти з німецькою стороною для отримання інформації.

За результатами роботи комісії Забзалюка учора було скликано засідання, на яке були запрошені "фігуранти" скандалу, - сам міністр МВС Юрій Луценко, що привів також сина Олександра, посол України в Німеччині Наталія Зарудная, генеральний консул ФРН у Франкфурті - на - Майне Олександр Новоселов і представник МВС України в Німеччині Сергій Дятлов, який був безпосереднім учасником подій.З дев'яти членів комісії було присутнім семеро - її голова Роман Забзалюк, "регіонали" Михайло Чечетов, Олена Бондаренко і Леонід Кожара, "самооборонцы" Катерина Лук'янова і Володимир Арьев, комуніст Ігор Алексєєв і запрошений в якості гостя Нестор Шуфрич. Ідея провести засідання в закритому режимі, без присутності преси, наштовхнулася на протест Луценка, що заявив, що в усій події ніякої таємниці немає, тому нехай ЗМІ залишаться. Правда, під час "допиту" дипломатів журналістів все - таки попросили вийти.

Основні позиції, озвучені Луценком, були такі:

1) ніякої кримінальної справи випадково в аеропорту Франкфурту збуджено не було, оскільки прокурор землі Гессен по отриманих матеріалах відмовив у виробництві - отже, інцидент вичерпаний;

2) Луценко не був п'яний до такої міри, що його не можна було впускати в літак, оскільки випив в аеропорту усього келих пива(спростування про наявність в крові алкоголю подавав тільки син міністра і виграв суд з газетою "Бильд");

3) в літак були допущені все, окрім Луценка, якого працівники "Люфтганзы" безпідставно звинуватили в сп'янінні;

4) до Луценка, його сина і Дятлові була застосована сила - вони повалили на землю, а сам Луценко закутий в наручники і перепроваджений в ділянку;

5) ну і, нарешті, головне - Луценко не дає згоди на обнародування документів, зібраних німцями, оскільки інцидент вичерпаний, сторони прийшли до взаєморозуміння і вибачилися один перед одним.

"Прокуратура землі Гессен відмовила у виробництві цієї справи - це факт, - повторював Луценка у відповідь на заклики депутатів розсекретити документи і пролити світло на те, що насправді сталося в аеропорту.- Не справу депутатів розслідувати причини того, що стався. Я не даю згоду на обнародування цих документів тому, що будь-які матеріали прокурора землі Гессен односторонни, без розслідування і вивчення... І народні депутати, які хочуть усіх судити, не можуть поширювати це своє прагнення ще і на німецького прокурора.".

Але народних депутатів, зокрема від Партії регіонів, така відповідь не задовольнила: Шуфрич наполягав на розкритті причин закриття кримінальної справи проти Луценка. Що це було? Вибачення німецької сторони і визнання в неправоті дій правоохоронних органів Франкфурту в аеропорту або ж спрацював дипломатичний імунітет міністра, що надає справі зовсім інше забарвлення? Якщо перше, то це означає, що українську сторону принизили, і тоді слід організувати ноту протесту, звернення парламенту, ще що - те...Якщо ж друге, то слід дати належну оцінку діям посадовця України на території іншої держави під час виконання службових обов'язків. Але для цього треба відкрити усю інформацію.

На цей заклик Луценка відповідав твердим "ні". Мовляв, усі з'ясували, потиснули руки, і він не бажає порушення справи проти франкфуртської поліції, яка погарячкувала, не розібравшись, або працівників "Люфтганзы", яким що, - те показалося. Єдину свою провину в цій історії Луценка бачить в тому, що поводився як батько, що захищав свого сина, а не посадовець, що по - человечески має бути зрозуміле усім присутнім.

"Начальник поліції переді мною вибачився, - повторював Луценка. - І цим можна було б обмежитися, якби не було бажання перетворити усе це на політичну справу... Я виключаю, що усе це організована провокація, і не знаю, звідки і навіщо сталося просочування інформації..."

До речі кажучи, цікавий момент - Луценко заявив, що не виключає подання позову на посла України в Німеччині Зарудную за її лист з приводу того, що стався, спрямований в МЗС України : мовляв, воно містить твердження, що не відповідають дійсності(і про сп'яніння, і про зневагу персоналу аеропорту з боку Луценка, і ін.), які пані посол отримала від німецької сторони, не будучи на місці події. Правда, цей позов, якщо він все - таки вирішиться його подать, Луценко подасть, тільки склавши повноваження міністра...

Вислухати пані Зарудную журналістам не довелося, оскільки вона, спеціально прибувши на засідання ТСК з Німеччини, категорично відмовилася свідчити у присутності преси. Але з дипломатичних джерел "Головред" упізнав наступне: лист пані Зарудной, який вона зобов'язана була надати в МЗС, був конфіденційним і не призначеним для обнародування.Хто і чому все - таки злив інформацію в ЗМІ? МЗС? Или Секретаріат Президента, куди потрапив цей лист і де, як відомо, дуже не люблять Луценка і прем'єр - міністра Юлію Тимошенко, чию сторону в політичній війні з Банковою він зайняв?

І ще один момент: німецька сторона - прокуратура, парламентарі, інші офіційні особи - відповіли відмовою на пропозицію українських нардепів зустрітися для обміну думками і інформацією з приводу того, що стався. З тих же дипломатичних джерел "Головреду" відомо, що німці категорично відмовляються обговорювати цю тему, негласно зайнявши позицію невтручання у внутрішньополітичні розбирання українців.

Що насправді сталося в Німеччині, ми напевно напевно не дізнаємося ніколи.По матеріалах, наявних у членів ТСК по справі Луценка", які вдалося проглянути "Головреду", витікає, що більшою чи меншою мірою винні обидві сторони - і Луценко, і німці : він - в запальності і, можливо, занадто вільній поведінці, вони - також в запальності і деякій упередженості до не вподобаного по яких - те причинам людині.

Інша справа, що, повторимося, справа вийшла за рамки простого непорозуміння, яке(і це говорять навіть "регіонали", що не живлять симпатій до Луценка) могло статися з кожним. Вимоги звільнити "міністра - алкоголіка" - тільки квіточки в майбутній війні за президентське крісло.На даний момент Тимошенко напевно "не здасть" Луценку - тим більше він, говорять, попередив її, що як тільки з'являться ознаки його близької відставки, "Народна самооборона", що перебуває в коаліції, покине її ряди, і тоді - все, розвал більшості, можливість розпуску парламенту і дострокові вибори... Поки цього не сталося.

Але у Луценка, як мовиться, надто багато ворогів - і на Банковій, і в рядах Партії регіонів. Сподіватися на прикриття у вигляді Тимошенко йому навряд чи варто: завтра ситуація може змінитися, і Юрієві Віталійовичу пригадають не лише Франкфурт...