"Опритомнівши в реанімації, почула розмову про лікарську помилку. Тоді я зрозуміла - це про мене".

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 5929 }}Коментарів:{{ comments || 16 }}    Рейтинг:(3595)         

Довгождана дитина

Наталії Ивченко 29 років. Вік для народження дітей, прямо скажемо, трохи запізнілий, проте що пасує за усіма природними параметрами. Враховуючи, що у Наталії кілька років тому на третьому місяці вагітності стався викидня плоду, цю вагітність дружини Ивченко, образно кажучи, дотримували як зіницю ока. Та і вагітність, в принципі, проходила гладко:ускладнень і патології не було, аналізи були в нормі, планові ультразвукові дослідження плоду, а їх було три, показували, що дитина активна і розвивається добре. Спостерігалася вагітна у гінеколога за місцем проживання - в 5 - й жіночої консультації. За місяць до очікуваного терміну пологів дружини стали визначатися, в якому пологовому будинку народжувати, адже сьогодні за бажанням, на комерційній основі можна вибирати будь-який міський пологовий будинок, законодавство це дозволяє. Хоча за місцем проживання майбутня породілля відносилася до другого пологового будинку, вона вибрала все - таки пологовий будинок №1, мовляв, умови там краще.

- Довго тоді довелося нам побігати за головним лікарем пологового будинку Євгенієм Павловичем Волоховым, щоб дав згоду на пологи в його пологовому будинку, - згадує Наталія Ивченко.- Ми ознайомилися з їх розцінками, хоча вони були і чималі - перебування в одномісній палаті розцінювалося від півтора до п'яти тисяч гривен залежно від наданого комфорту, але ми, звичайно ж, погоджувалися на будь-які умови. Думали, може, уваги більше буде, адже гроші - не головне в житті. Як сказав нам Євгеній Павлович, усі розрахунки робитимуться після пологів.

Черговий лікар за викликом

Підійшов час народжувати : і за медичними показаннями, і за особистими підрахунками самої вагітної. Перед пологами з 16 вересня Наталію, як і багато інших породіль, направляють в роддомовскую поліклініку на обстеження: УЗИ - ультразвукова діагностика, аналізи і так далі, попередивши, що такі у них правила.

- Там мене прийняла лікар Ежова, оглянула і сказала, що все нормально і що ще тиждень походжу, і відпустила додому, - розповідає Наталія.- В суботу, 19 вересня близько 3 годин дня у мене будинки почалися сутички, і ми з чоловіком поїхали в перший пологовий будинок. Черговий лікар Зубарева, оглянувши мене, сказала, що сутички неправдиві, і запропонувала нам їхати знову в поліклініку. Попри те, що сутички посилювалися, ми з горем навпіл дісталися до поліклініки, але там лікаря не виявилось, з медперсоналу була тільки санітарка, яка сказала нам, що в суботу і воскресіння тут лікарів, як правило, не буває. Санітарка сказала, що лікар в пологовому будинку і буде тут тільки у вісім вечора на обході. Мені нічого не залишалося, довелося чекати лікаря.

- Коли я приїхала до дочки в поліклініку, вона сиділа в коридорі, корчившись від болю, було вже близько восьми годин вечора, - згадує Наташина мама Віра Григорівна, - лікаря ще не було. Не стримавшись, я стала кричати на санітарку, щоб швидше покликали лікаря і надали дочці допомогу.Незабаром прийшла черговий лікар Луцька і, оглянувши мою дочку, сказала, мовляв, якщо ви хочете, щоб було швидше, то почекайте, поки я зроблю обхід, і тоді разом на вашій машині поїдемо в пологовий будинок, а якщо ні, то я піду пішки, і вам ще довго припаде там мене чекати. Загалом, дочекалися ми її з обходу і разом поїхали в пологовий будинок: ми - народжувати, вона - на чергування в пологовий будинок.

"У дитини сплюснулася голівка, а вуха були фіолетового кольору".

У пологовому будинку Наталія швидко пройшла усі процедури, необхідні перед пологами : клізма, аналізи і інші процедури. Народжувати дозволили з мамою, як партнерські пологи, та, у свою чергу, здала відповідні аналізи.

Помістили їх в затишну передпологову палату під номером 13. Зайшла акушерка і зробила породіллі, що стогне від болю, який - те укол, при цьому сказавши, що він знеболить трохи.

- Відразу ж після уколу дочка стала якою - те в'ялою, сонною, сутички заспокоїлися, - розповідає Віра Григорівна, згадуючи недавні події, - я злякалася, побігла до лікаря. Луцька мені сказала, мовляв, не переживайте, вона скоро народжуватиме. Я відчувала, що що - то не то, адже я теж коли - те народжувала Наташу і знаю, що таке пологи.

Близько 3 годин ночі у Наташі відійшли води, вони були темного кольору, я злякалася, знову побігла до лікаря. Вона заспокоїла мене, сказавши, що нічого страшного, таке буває, що скоро повинна відійти світла рідина. Так і було, коли Наташу дивилися на гінекологічному кріслі. Потім її куди - те повели, я думала - в родзал, але помилилася, як виявилося, в приймальний спокій, і там, поклавши на кушетку, її слухали два лікарі, поруч була акушерка.

- Коли я піднялася з кушетки, у мене знову почалися сильні потуги, - згадує Наталія, - я відчувала, як дитина упирається ніжками з правого боку живота. Мені сказали йти в 2 - й родзал, а для цього треба здолати двоє сходів і хол. Потихеньку я, можна сказати, доповзла туди. Мене поклали на стіл і пішли до мами, щоб та дала письмову згоду на кесаревий переріз. Трохи пізніше мені сказали, що мама відмовилася підписувати папір, попросили, щоб я розписалася сама. Я це зробила, оскільки не було сил більше терпіти біль.

- Так, я дійсно відмовилася підписувати папір, тому що вже не вірила лікарям, просила показати мені дочку, стояла біля родзала, але мені її не показували, - розповідає Віра Григорівна. - Я плакала і благала Бога, щоб все обійшлося добре, адже у дочки сутички тривали майже 14 годин, вона була знесилена.А коли з родзала вийшла лікар і сказала, що там проблеми, я трохи не втратила свідомість. Трохи пізніше мені сказали, що Наташу прооперували і дістали мертве дитинча - дівчинка вагою 3 кг 200 р. У дитини сплюснулася голівка, а вуха були фіолетового кольору. Я була присутньою при розкритті, лікар тоді мені сказав, що дитина була цілком доношена, просто пологи були невдалими.

Замість післямови

У редакцію газети Наталія Ивченко і її мама Віра Григорівна прийшли не лише для того, щоб розголосити волаючий факт несумлінного відношення лікарів до виконання своїх обов'язків, вони обурені тим, як з ними поступили після трагедії, що сталася, в цьому пологовому будинку.

- Як не дивно, головлікар Волохов нас не бажає приймати. Безцеремонно виганяє з кабінету, як яку - те худобину.Коли я нарешті - те прорвалася до нього і стала висловлювати свої претензії, він зі зневагою ВИЗВІРИВСЯ: "Не бризкайте на мене слиною"!. Скажіть, ну хіба це лікар? - з болем в серці запитує Віра Григорівна.

З іншого боку, сьогодні Євгеній Волохов - шанована в місті людина. Він носить звання "Заслужений лікар України", є депутатом міськради. Очолюваний ним пологовий будинок має авторитет, породіллі із задоволенням і за будь-які гроші йдуть туди народжувати. Чому ж з Наталією Ивченко у нього вийшла "осічка"?

На дзвінок журналіста "НБ" Євгеній Павлович відповів лаконічно: "Я нічого не коментуватиму, поки не закінчить роботу комісія з перевірки цього факту і не буде укладення патологоанатома. Тоді я і вам, і на усю Україну скажу, що ж сталося".

Поки комісія не зробила висновків по цій трагедії, акценти розставляти, дійсно, ще рано.Цілком можливо, що медики захочуть захистити честь свого мундира і згладять гострі кути в цій ситуації, прикладів таких предостатньо. Тому Наталія Ивченко і її батьки мають намір провести незалежну експертизу причини загибелі дитини. Це зовсім не суперництво - хто кого, а бажання упізнати правду.

І останнє. Коли в пологових будинках гинуть діти, погодитеся, це вже ЧП не обласного масштабу.

Тетяна ФАБРИКОВА

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність