Новий погляд на протиракетну оборону. Гімнастична стратегія

Гімнастам добре знайома техніка виконання вправ "під'їм розгином". Щоб досягти філігранного виконання, потрібно, передусім, навчитися бездоганно володіти тілом. Ситуація навколо системи протиракетної оборони, інспірована США і прийнята Росією в цілому, якраз і нагадує таку вправу. Все розпочалося з візиту в Київ два тижні тому помічника міністра оборони США по міжнародній безпеці Олександра Вершбоу, який натякнув, що Україна може стати частиною оновленої системи раннього попередження ракетних пусків.Ще до того Вашингтон оповістив світ, що відмовляється від планів по розміщенню об'єктів своєї національної протиракетної оборони в Польщі і Чехії. Заява Вершбоу миттєво стала сенсацією. Частково тому, що коментатори не потрудилися вникнути в деталі питання і дозволили собі інтерпретувати слова американського чиновника в міру свого особистого розуміння проблеми. Не кращим чином відрізнився навіть тільки що призначений глава дипломатичного відомства України Петро Порошенко, заявивши про "незаконність і неконституційність" розміщення об'єктів ПРО на території України. Очевидно, новоспеченому дипломатові було нікому підказати, що ніхто і не збирається нічого розміщувати на території України. В результаті спотвореного представлення ситуації г - ну Вершбоу навіть довелося давати додаткові пояснення...

Проблема нової ПРО стала однією з центральних тем і московських переговорів держсекретаря США Хіларі Клінтон з російським президентом Дмитром Медведєвим і главою МЗС Сергієм Лавровим. Озвучена цього тижня пані Клінтоном ідея співпраці з РФ по ПРО стала офіційним відображенням нових підходів американської адміністрації до вирішення цієї проблеми. Втім, оновлене бачення багато в чому спирається на ініціативи дворічної давності. Спливла на поверхню навіть стара, дещо забута версія розвитку співпраці у вигляді створення спільного центру обміну даними. Глава американського зовнішньополітичного відомства заявила, що Сполученим Штатам "Хочеться мати спільну програму протиракетної оборони, яка захищатиме і наш народ, і народ Росії, і європейських друзів і союзників". С.Лавров був обережніший в заявах, відмітивши, що діалог по ПРО триває, а Росія розраховує отримати детальнішу інформацію відносно американських протиракетних планів.

Ключовий нюанс

Але і до візиту Х.Клинтон аналітики відмічали, що включення України в список країн для співпраці по ПРО говорить не про можливу появу на території України американських радарів або ракет, а про потенціал використання наявного у України військового добра. Зокрема, в першу чергу може йтися про модернізацію СПРН в Севастополі. Проект застосування взаємозв'язаної системи радарів, розташованих в Росії, Азербайджані і в Україні, був запропонований Росією в 2007 році і знехтуваний адміністрацією Буша.

Сьогодні дуже багато хто заговорив про те, що в США сталася помітна трансформація поглядів відносно протидії ракетній загрозі.Якщо раніше Вашингтон до справи створення НПРО не підпускав нікого, то нині практично відкрито говорить про намір підключити партнерів по НАТО і Росію. Якщо це так, то, по суті, мова піде не про національний проект Сполучених Штатів, а про створення системи ПРО на європейському ТВД, про формування горезвісної, багато років обговорюваної "нової архітектури європейської безпеки". Про те, що це не НПРО, побудована на двосторонній основі, а ширша і відкрита система, тиждень тому недвозначно вказала і замгоссекретаря США з питань контролю за озброєннями Елен Тошер. Нинішня адміністрація американського президента особливо підкреслює зацікавленість в співпраці з Росією в області ПРО, а згадка про використання СПРН в Габале і Армавірі свідчить про гру на зближення, а не зростання конфронтації.Таким чином, розгортання проекту може отримати контури не просто нового моста дружби Вашингтону з Москвою, але моста дружби, побудованого через Київ. Для останнього це особливо важливо, враховуючи холод в стосунках з сусідом.

Але це далеко не усе потенційні можливості проекту. Нещодавно Барак Обама оголосив про перегляд Вашингтоном своїх підходів до розміщення елементів системи ПРО в Європі. А його військовий міністр Роберт Гейтс тут же додав, що США не відмовляються від ПРО в Європі і планують розмістити її елементи на своїх бойових кораблях на півдні і півночі Європи. Зокрема, створення нового протиракетного щита просуватиметься у декілька етапів. Спочатку на кораблях, оснащених Aegis - першої у світі діючої морської системи оборони, - будуть розміщені ракети - перехоплювачі SM - 3. Тут є одна цікава деталь:потенційні траєкторії польотів іранських балістичних ракет, спрямованих на Європу, повинні проходити якраз по акваторії Чорного моря. В той же час, згідно конвенції Монтре, з 1936 року кораблі країн нечорноморського басейну не можуть постійно знаходитися в акваторії(ним визначений термін в три тижні). Тут - те і відкриваються воістину колосальні можливості для України. Зокрема, українські фахівці в області військового кораблебудування стверджують, що існує зовсім не фантастична можливість розміщення морської протиракетної платформи в Чорному морі за рахунок недобудованого ракетного крейсера "Москва". Зрозуміло, особливу актуальність придбаває залучення до проекту Росії і країн НАТО. Нагадаємо, що "вбивця авіаносців", що так і не ожив, вже два десятиліття знаходиться на одній з миколаївських верфей, маючи мізерну перспективу реалізації на зовнішніх збройових ринках.І хоча для Сполучених Штатів існує гіпотетична можливість використання для проекту військового корабля однієї з чорноморських країн альянсу, об'єднуючий момент задіювання українського крейсера для України, Росії і Європи складно переоцінити. Та і сам крейсер практично побудований - експерти оцінюють рівень його готовності в 94- 95%. На нім відсутні системи озброєння, наприклад, флотська система ППО і ударний комплекс крилатих ракет. Замість них можна було б розмістити системи для знищення ракет. Експерти вже відмітили, що адаптована американська система Aegis цілком підійшла б під рішення такої задачі. Більше того, в перспективі Aegis може перетворитися на універсальну систему - від ракетного перехоплення балістичних ракет дальністю до 500 км до знищення низькоорбітальних космічних апаратів на висотах до 300 км.Правда, тут є технічні проблеми, пов'язані, як помітили фахівці, з електромагнітною несумісністю різного покоління. Але ці проблеми об'єктивно вирішувані і не можуть послужити непереборною перешкодою. Що стосується ціни питання, то у будь-якому разі вона виявиться менше, ніж будівництво нової морської платформи. Та і козир тут саме в тому, що існуюча платформа - українського походження: з'являється реальний шанс і вирішити завдання створення, і об'єднати партнерів, які відносяться один до одного, м'яко кажучи, насторожено. Фахівці додають до цього, що Україна має можливості оцінки американських систем ПРО і їх елементів аж до створення на потужностях українських підприємств ракет - мішеней. Тут також не обійшлося б без консультацій з російською стороною, а може бути, і участі РФ, оскільки специфічні технології ракетобудування вважаються загальним спадком.

Американська трансформація поглядів і українська перспектива

Чи можливі перешкоди на шляху модернізації СПРН і корабля? Теоретично, так. У тому випадку, якщо економіка стоятиме над політикою. Витрати України на потребі оборони все ще на тому плачевному рівні, коли роздуми про вклад в глобальні проекти в області безпеки на тлі умовного рішення проблем безпеки національною може зумовити неспроможність партнера. Или закласти в загальну справу міну уповільненої дії. Навіть на попередній стадії обговорення питання дипломати західних посольств говорять про бажання бачити в Україні раніше усього передбачуваного і послідовного партнера. В той же час, якщо подивитися на проблему з боку великої політики і перспектив володіння новими технологіями, то витрати на створення бракуючих ланок не здадуться такими вже величезними.Не завадили б і переговори про потенційний вклад європейських учасників НАТО. Тим більше що в активі є і досвід спільних проектів із США і Росією - в тому ж "Морському старті"(Sea Launch). Що стосується Росії, експерти відмічають можливість створення системи обміну інформацією, що отримується від наземних і космічних засобів попередження. В цілому реалізація такого проекту несе конкретну перспективу і для цілого ряду підприємств ОПК, які могли б брати участь в модернізації платформи, - від постачань засобів гидролокации до створення морської версії системи пасивної радіоелектронної розвідки "Кольчуга".

Чи може насправді реалізуватися такий казковий сюжет, як повноцінна дружба Вашингтону, Москви і Києва, створена завдяки реальним або вигаданим підступам непримиренного Ірану? Или це тільки гра? Тут незайве згадати, що пропозиція Росії Сполученим Штатам спільно використати Габалинскую РЛС замість створення елементів НПРО в Європі разом із згодою Азербайджану два роки тому викликало різку реакцію депутатів парламенту Ірану. Цікаво, що один з членів національного комітету безпеки і міжнародних відносин парламенту Ірану розцінював пропозицію В.Путина просто як бажання пожартувати над політикою Дж.Буша. За його словами, Росія прекрасно обізнана, що прагнення Америки побудувати в Європі протиракетний щит не спрямоване проти Ірану.Чому ж зараз відношення до іранської загрози так сильно зміцнилося в головах американської влади? Цікавою, приміром, деталлю в заявах держсекретаря США Хіларі Клінтон в Москві стала згадка про те, що світ не може "невизначений час чекати створення Іраном ядерної зброї". Чи не тому, що для реалізації масштабних оборонних проектів США завжди повинні мати зрозумілу для американських обивателів загрозу? І такий "гуманізований" підхід зовсім не суперечить зменшенню агресивності американської зовнішньої політики. І неначе підтверджує справедливість присудження президентові Обамі Нобелівській премії.

І все - таки доля цього проекту залежить від того, куди він розгортатиметься. Сьогодні не можна не визнати, що створення нових форм співпраці на тлі смутних, не до кінця прорахованих загроз вигідно усім сторонам.Сполученим Штатам, що знаходяться на етапі політичної і економічної трансформації і акумулюють ресурси для виходу з економічної кризи. Росії, що почала активний наступ на сфери свого минулого інтересу, але проблеми, що випробовує, з підтримкою горезвісного міжнародного співтовариства. Європі, що задихається від американського лідерства, але регіональній безпеці, що все ще не дотягує до автономного забезпечення. Україні, політичні лідери якої заплуталися в цілях і засобах. Передих важливий усім гравцям - і великим, і малим. У цьому сенсі проект спільної ПРО на європейському ТВД міг би стати хорошою конструктивною паузою у вирішенні виниклої проблеми переформатування геостратегічної карти світу. Це означає, що перед лицем збільшених напівміфічних ракетних загроз зусилля, спрямовані на протидію один одному, на якийсь час будуть заморожені. До завершення перегрупування сил.Тому що, ризикнемо припустити, США не зможуть мовчазно поглядати на перехід України у фарватер проросійської зовнішньої політики. А Росія ніколи не відпустить Україну, вона має намір відродити імперію, а без України це неможливо.

Що ж до України, то Києву украй вигідна зміна фону загроз. Не виключено, що наявність питань до авторів американського проекту, про яких заявили російські чиновники після закінчення візиту Х.Клинтон, торкаються і участі в нім України. І хоча поява американських ракет Україні апріорі не світить, военно - політичні зачіпки у вигляді морських платформ і модернізованого радара сповіщення про ракетний напад можуть за відомих умов вирости до нової моделі політичної співпраці. Отже, зберегти і, можливо, розвинути помітно підмочену міжнародну репутацію держави. А також, що ще більше важливо, знайти точки зростання в розвитку стосунків з Росією.