Глава МВС України Юрій Луценко : "Я не враховую партійну приналежність того або іншого злочинця"

Міністрові внутрішніх справ України Юрієві Луценку 14 грудня виповнюється 45 років: по класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я, кінчається молодість, і настає зрілість. Втім, до віку він відноситься філософськи, почуває себе молодим, тому що молодшому синові 10 років, але в ексклюзивному інтерв'ю "Профілю" підкреслює, що "можна прожити багато і нічого не встигнути, а можна мало і встигнути все".

Юрій Віталійович, які, так би мовити, сплетення долі і епізоди минулого пригадуються до ювілею?

Доля моя складалася так: мої батько і мама - з чернігівських сіл. Їх батьки, мої діди, познайомилися під стінами Рейхстагу. Потім їх діти пішли в один клас, закінчили внз в Києві і поїхали в Західну Україну. Я народився вже в Рівному, батько був інженером харчової промисловості, потім - партаппаратчиком. Мама була ветлікарем, у неї був пост на базарі, і вона уміла розмовляти з мужиками, які намагалися без черги отримати дозвіл на продаж.

Я ходив в одну з кращих рівненських шкіл, з англійською мовою навчання, пішки майже через усе місто, батько мене за усі роки тільки один раз підвіз. Клас був дружний, 42 людини, тому мене зараз дивує, коли скаржаться, що 30 чоловік - це великий клас.Пам'ятаю двійку за таблицю множення, коли не вивчив, потім списав у сусідки - у неї була лінійка з цією самою таблицею, але в результаті присоромився і вивчив.

Був комсоргом класу, комсоргом школи, відмінником, золотим медалістом. Услід за старшим братом пішов у Львівський политех на факультет електронної техніки, спеціальність "Електронні прилади".Нещодавно колеги в архівах знайшли мою екзаменаційну роботу по вищій математиці - можу пред'явити!

Судячи з цього факту, оперативна робота по перевірці достовірності дипломів нашого політикуму торкнулася усіх без виключення.

Диплом може бути навіть справжній, а ось роботи за усі роки підробити неможливо, і внз зберігають їх в архівах.

Так от, Львів потряс мене - старовинне місто, вузенькі вулички - це неймовірне місто, в якому можна гуляти, дивлячись під ноги, прямо перед собою і задерши голову вгору, і це буде три різні міста. Звідси студентом пішов служити в армію - ця одна з найважливіших в житті віх. Нещодавно їздив у Львів на ювілей рідного внз, відвідав свою бойову 616 - ю кімнату гуртожитку. Так за 20 років там нічого не змінилося: наші тумбочки, наші шафки і наша тріщина на стіні! Відкрию історію її появи.На другому курсі моїх сусідів дуже зацікавили дівчата - першокурсники з сусідньої кімнати. І Славик з Юзеком тоді так постукали до сусідок, що стіна репнула. Це адже були роки Гагаріна, з 42 хлопців на курсі було 12 Юриев, тому один був Юфа, другий, - Юзек, а я був Луца. Так, до речі, ось тоді, коли стіну проломили, виявилось, що серед сусідок - першокурсників і моя майбутня дружина!

А яким був ваш перший заробіток?

Це був третій курс, у усіх нас вже з'явилися дівчата, гроші знадобилися, студентська традиція - карпатські вилазки з угорським вином. Так що усі пішли працювати. Хоч стипендія у мене була і підвищена, не 40 рублів, а 50, але все одно було мало. Найудачливішим тоді вдавалося влаштуватися в двірники, особливо в нові квартали, де і підмітати - те нічого. А ми з другом пішли на завод "Львовприбор", працювали транспортувальниками штампів. Це виглядало так:гора чавунних штампів, маленьких і великих, усі безформні, і коли починаєш їх перекладати, так і намагаються впасти, віддавивши руку або ногу. Але тоді я за місяць заробив 120 рублів, плюс стипендія, так що стразу ж посадив майбутню дружину в потяг і повіз її в Ленінград: музеї, канали, Петергоф. Відтоді в нашій сім'ї поїздки - кращий подарунок.

Все - таки про заробітки: рівно рік тому ви заявили, що міліція сама зароблятиме те, що їй недодає державу, реанимировав хвилю анекдотів про сержанта Петренко, якому дали пістолет, і зарплата йому вже виявилася не потрібна.

Йшлося про законно дозволені доплати міліції за платні послуги. Ми вимушені цим займатися і, звичайно, із задоволенням би цього не робили, тому що будь-які заробітки для міліціонера - вже недобре. Я б вважав за краще, щоб міліціонери просто працювали, а фінансувало їх державу.Але, на жаль, зараз міліція отримує бюджетних коштів тільки на зарплату і частково - на форму і живлення. На усе інше, від бензину до ремонту, самі повинні заробляти.

Платні послуги - це довідки, у тому числі об несудимості, дозвільні документи на зброю, паспорти, техогляд і так далі. Немає іншого виходу, якщо засобів з бюджету поступає на 25% її реальних потреб. На міліційний автомобіль в день треба 10 літрів бензину. А минулого року засобів по цій статті було виділено на 100 грамів. Цього року - взагалі не виділено. Так далеко не поїдеш. Але є багато політиків, які постійно скаржаться на недофінансування, наприклад, Збройних сил. Ми не скаржимося і виконуємо свої обов'язки. Розуміємо, що не президент, ні прем'єр не можуть приписати нуль до нашого бюджету, і не хочемо шукати крайніх.

Чи в цьому причина проблеми із завершенням резонансних справ, починаючи з розшуку депутата Лозинского, що втік?.

Спочатку з'ясуємо разом, що таке "резонансні справи". Приклад: хлопчик катався на озері на надутій камері, мимо їхала моторка, збила його, і хлопчик потонув. Поки були розмови, що за кермом міг бути депутат від БЮТ, справа була резонансною для президента. Коли виявилось, що винуватець трагедії не має відношення до політики, справа перестала бути резонансною.

Якщо втік Лозинский - безумовний резонанс для суспільства. А якщо в центрі Києва собака на смерть загриз дитину - не резонанс, тому що собака - не член БЮТ.

Я не визнаю таких подвійних стандартів.МВС з політичних причин не може знайти Лозинского?! Так чому ж, якщо політично нібито заангажоване МВС не здатне, цього не зробить політично нібито незаангажована СБУ, адже завдання на розшук у нас загальне? Та просто тому, що розшук і затримання не здійснюється натисненням кнопки, це масштабний складний проект, для успіху якого потрібний величезний комплекс заходів і до того ж удача. А політики роблять резонансним те, що їм вигідне. Ніхто і не запитує, як розкриваються тисячі вбивств, про які вони ні сном ні духом не знають, десятки тисяч грабежів і розбоїв, згвалтувань і іншого.

Як відбилася на зростанні злочинності українська політична і економічна криза?

І до кризи, і після нього усі останні п'ять років у нас послідовно скорочується число вбивств, а також тяжких тілесних ушкоджень із смертельним результатом. На 6-7% щорічно.Минулого року були 2 тисячі вбивств, в цьому - 1 896, з них вже розкрили 95,5%, тобто 1 800 вбивць затримані. Це робота, яка не резонансна. Зменшується рабська експлуатація, торгівля людьми - зниження до 10%, на 7% менше згвалтувань. Криза з початку минулої осені і в нинішньому році відчута збільшенням грабежів, розбоїв і крадіжок, так званих майнових злочинів. Це реакція на масове мільйонне безробіття і супутні важкі умови виживання громадян. Але що стосується 30 - процентного збільшення числа крадіжок, реально оцінити ситуацію доки складно, тому що у кінці весни верховна Рада ухвалило закон, по якому кримінальна відповідальність за крадіжку настає, починаючи не від 1 000 гривен, а від 60 - ти. Тому якщо раніше не усі крадіжки мобільних телефонів підлягали розслідуванню, то тепер в число злочинів входить навіть крадіжка порожнього гаманця.Проте я вважаю за правильне цей закон, тому що з його допомогою ми тільки в Києві змогли затримати 120 кишенькових злодіїв, які до цього були недоторканні, - мало хто з їх жертв носить в кишенях більше 1 000 гривен. Тому усі цифри відносні. Головне одно: міліція цього року затримала на 10% злочинців більше, ніж у минулому.

Свого часу, заступаючи на пост, ви заявили: "Я призначений політичним термінатором, я не знайомий з менталітетом і специфічними сторонами роботи міліції. Сподіваюся, мої людські і політичні якості буде досить для зближення із співробітниками МВС". Як сьогодні йдуть справи з любов'ю народу і колег?

Я особливо і не чекав любові до себе з боку громадян. Не лише в нашій країні, ніде у світі не люблять міліцію і поліцію. При будь-якому завершенні розслідування одні будуть задоволені, інші - ні.Добитися любові і популярності на посту глави міліційного відомства в принципі неможливо. Звичайно, якби я замість підвищення штрафів - і при цьому зниження на третину смертності на дорогах - їх зменшив, я отримав би популярність, але ненадовго. Якби замість затримання в два рази більшої кількості розкрадачів бюджетних грошей я не звертав уваги на такі злочини, то був би популярний серед політичних діячів.

За ці роки я нажив собі величезне число ворогів. Раніше в парламенті вітався за руку з усіма, зараз абсолютно інша ситуація. Назвіть сьогодні хоч одну політичну силу, окрім "Народної самооборони", яка б мене повністю підтримувала.

Кожного разу, коли голосували за мою відставку, цю пропозицію підтримували депутати усіх без виключення фракцій. Це означає, що я чесно виконую свої обов'язки. Якби я на кожен дзвінок:"Знаєш, там мій син(брат, кум, сват) залетів. Ти не допоможеш"?, відповідав: "Так, звичайно", ситуація була б абсолютно іншою. Втім, такі дзвінки украй рідкісні - усі вже знають, що вони даремні. Я не враховую партійної приналежності того або іншого злочинця.

Так що, біс з нею, з популярністю, мені важливо зберегти робочу атмосферу в МВС. Тільки що зустрічався із співробітниками "Беркуту" : ці люди затримали за 2009 рік більше трьохсот вбивць. Подивіться їм в очі і запитаєте, як їм працюється в умовах, коли президент дозволяє собі заявляти: "З усіх потрібно зняти погони, окрім армії" або "Чим далі від міліції, тим краще", або коли "регіонали", намагаючись вивести мене з рівноваги, ставлять на трибуну пляшку горілки і кладуть міліційний кашкет, хоча я її ніколи не носив? Як їм служить в такій атмосфері?! Адже міліція сьогодні - одна з останніх гребель на шляху хаосу.І подібні заяви політиків свідчать про те, що вони рубають сук, на якому сидять усі інші. Можна лаяти мене, і є за що, можна пробувати знімати Луценка і призначати іншого, але знищувати міліцію - це безумство, шлях до неконтрольованого кровопролиття по всій країні.

Найбільший громадський резонанс у вашої реформи Державтоінспекції. Що ще буде зроблене?

Коли в 2006 - м Луценка зняли з посади, за 2007 - й в автокатастрофах загинули 9,5 тисяч чоловік на чверть більше, ніж в колишні роки. Тому я прийшов і сказав: "Напрям головного удару - порядок на дорогах"! Вже на сьогодні на 30% менше ДТП, загиблих, потерпілих. На дорогах стало більше даішників, вони вийшли з кабінетів, були встановлені автоматичні прилади прочитування, що не розрізняють пенсіонерів і мільйонерів. І штрафи, що стали відчутними для особистих бюджетів, зіграли свою роль:це не колишні 17 гривен, такі, що не хвилювали навіть судових виконавців. У нас за цей рік виписаних штрафів на півтора мільярди гривен, сплачених 855 тисяч. З оштрафованих - чверть машин екстра - класу. Це явне свідоцтво того, що закон вже майже один для усіх!

Ще потрібно навести порядок із складанням іспитів в ДАІ. Вводимо електронне відстежування з відеоспостереженням самого процесу складання іспитів, щоб права отримували ті, хто все - таки уміє водити, а не ті, хто потім вчитиметься на дорогах ціною своїй і чужому життю.

У програмах усіх кандидатів в президенти на виборах - 2010 є пункт про зняття депутатської недоторканості. Наскільки це необхідно?

Абсолютно необхідно. Наше політичне гасло "Бандитам - в'язниці"! досі залишається невиконаним. Судіть самі:свого часу Ющенко і Янукович домовилися про введення недоторканості депутатів місцевих рад - в результаті сотні справ були закриті з - за нового статусу підозрюваних. Я можу назвати десятки і сотні прізвищ депутатів місцевих рад, які були засуджені незабаром після того, як з них зняли цей статус. Те ж потрібно зробити і для депутатів Верховної Рады, і ситуація повториться. Але не лише для них - для суддів, держчиновників, президента, - закон має бути один для усіх.

Проблема корупції - не в посиленні покарання, як пропонує багато хто з тих же нинішніх кандидатів в президенти, а в його невідворотності. Адже сьогодні тільки у 15% п'яних за кермом відбирають права, лише 20% наркоділків саджають у в'язниці, всього 3% хабарників несуть покарання. Проблема невідворотності не міліційна, вона торкається усієї правоохоронної системи.У нас розкриваність злочинів вища, ніж у Франції, Німеччині, Росії, Польщі, Молдові, Грузії. А ось що далі відбувається з цими справами в прокуратурі, в судах - не піддається ніякій критиці!

Починаючи з весни 2005 - го, ми щорічно фіксуємо 1500-1 700 хабарників. Якби на сьогодні за хабарі сели у в'язницю 5 000 чоловік, і усі б про це знали - країна була б іншою?! Якби належне покарання понесли 50 000 чиновників, що розкрадають мільярдні бюджетні гроші?! Міліція їсть свій хліб недаремно. Питання - що відбувається із злочинцями потім? Тому я зараз так захищаю приниженого і малооплачуваного працівника міліції, не добивайте його, а то Україна рухне взагалі.

П'ять років тому ви розповіли журналістам, що, ставлячи намети на Майдані, думали лише про те - цитую, - "Що мені скаже мій старший син, коли виросте, років через п'ять, і запитає, де я був, коли країна котилася у безодню, в диктатуру? І я ставив цей намет, щоб, принаймні, синові було що відповісти". Так от, чи поставив син це питання?

Мої сини бачать, що я роблю. Вони бачать усі зусилля. Я зумів зберегти в міліції професійне ядро, це остання гребля перед хаосом в країні. Ми щорічно затримуємо 25 дивізій вбивць, розбійників і злодіїв, що оголосили війну українському народу. Зупинили настання наркомафії, навели лад на дорогах. Але задоволеності немає. Так, мене нещодавно запитали, що робитиму, якщо люди знову підуть на акції протесту? Я відповів, що якщо влада не припинить протистояння, і люди вийдуть на вулиці, теж буду там. З народом.