Голова суду Іван Хомик : "Необхідно пам'ятати, що, можливо, доведеться відповідати не лише перед людьми, але і перед іншим судом"

15.12.2009 11:35

Сьогодні, 15 грудня, в Україні відзначається День працівників суду, який був встановлений Указом Президента від 08.12.2000 № 1318/2000. Напередодні цього свята нам вдалося поспілкуватися з головою апеляційного суду Миколаївської області Іваном Хомиком.

Суха статистика не багато розповість про досягнення і проблеми, які існують в судах Миколаївської області, але без неї нікуди. Так, за 9 місяців поточного року судами Миколаївської області розглянуті близько 109 тисяч справ. З них:кримінальних - 4658, цивільних - 36752, адміністративних - 30112, справ про адміністративні правопорушення - 37430. Середньомісячне навантаження на одного суддю складає більше 107 справ.

Цікавий той факт, що, за словами голови апеляційного суду Миколаївської області, з початку року розглянуто також 166 справ по притягненню до відповідальності за здійснення корупційних діянь - по них найчастіше притягувалися секретарі сільських і селищних рад.

Про це і не лише піде мова в нашій розмові із Заслуженим Юристом України Іваном Хомиком.

- Іван Михайлович, спершу розкажіть, будь ласка, про кадрове забезпечення судових органів Миколаївської області.

Сьогодні в області працюють 206 суддів. Це судді усіх судів. Існують і вільні вакансії. Тільки у Апеляційному суді 20 вільних вакансій.Ви повинні розуміти, що шлях до судді дуже тривалий - людина повинна пройти через Вищу раду юстиції, пройшли через Секретаріат Президента і чекають, поки їх призначать на посаду судді.

- А скільки часу проходить до призначення на посаду з усіма цими процедурами? І який світовий досвід існує в цьому напрямі?

"Шлях до призначення" триває не менше 1 - 1,5 років. Якщо говорити про світову практику, то можна виділити вибір суддів громадськістю. Сьогодні Ви ці посилання можете чути і у нас. Перед виборами в програмах багатьох кандидатів в Президенти і програмах партій звучить саме таке посилання.

- Так, можливо, це правильно?

Чесно кажучи, я проти такого підходу. Справа все в тому, що тоді судова система буде дуже політизована. Ось в тій же Австрії народ вибирає суддів, і вони йдуть, як представники партій.Партії пропонують людину, а люди вже дивляться, наскільки людина професійна. Там не дуже сильно звертають увагу на те, яка партія висунула людину. У нас же я боюся, що суспільство настільки політизоване, що це усе перетворять на політичне протистояння. Такий варіант хороший при повному деполітизуванні суспільства, до якого нам дуже далеко.

- А які механізми існують сьогодні в Україні, щоб запобігти політизуванню суддів? Адже ми бачимо, що деякі судді і сьогодні з окремих питань займають позицію тієї або іншої політичної сили.

Я не думаю, що це в нашій системі очевидно і має місце. По суті, судді поза політикою.

- Усі прекрасно розуміють, що під час проведення виборів збільшується навантаження на суддів.Скажіть, будь ласка, з власного досвіду, які позови найчастіше подаються?

Я вам скажу, що під час Президентських виборів 2004 роки я працював суддею кримінальної палати, тому це мене мало торкнулося. А ось моїм колегам доводилося розглядати дуже багато позовів про включення людей в списки виборців, позови про захист честі і гідності.

Під час передвиборної кампанії суди працюють в особливому режимі - по вихідних встановлюється чергування і доводиться, іноді розглядати позови і у вихідні.

Таке чергування в Миколаївських судах вже введене.

Дуже складна ситуація в дні після виборів, коли оспорюються результати виборів по ділянках.

- А під час виборів чи відчувають суди тиск з боку політичних сил?

Скажу чесно, ніхто не давить. Я не знаю, що в адміністративних судах і на місцях, але у нас ніхто не говорить про такі факти.Ви зрозумійте, сьогодні час інше і не так вже легко впливати на кого б то не було.

- А хто або намагається чинити тиск? Ось, наскільки я пам'ятаю, представники УВС постійно віддають належне Апеляційному суду Миколаївської області і заявляють про принциповість в розгляді усіх справ. Як Вам вдається "тримати марку"?

Ви знаєте, це усе залежить від самих суддів. У нас немає такого, щоб приймати рішення на догоду кому або. Є закон, і ми його дотримується. Треба поступати по совісті і по справедливості. Це мій особистий життєвий принцип. Я його дотримуюся і говорю про це суддям. Необхідно пам'ятати, що, можливо, доведеться відповідати не лише тут, не лише перед людьми, але і перед іншим судом.

Я вдячний представникам МВС за таку оцінку.

- Можна помітити, що не лише в Миколаївській області високо оцінюють роботу обласного суду.Про його авторитет говорять і на рівні країни. Як вдалося добитися цього?

Тут необхідно дивитися які справи розглядаються в нашому суді. Апеляційний суд неодноразово призначався Верховним Судом для розгляду найрезонансніших справ на Півдні України. Зараз, наприклад, йдуть слухання масштабної справи так званої одеської банди - 28 обвинувачених, 320 томів. Ця найбільша справа за всю історію нашого суду - спеціально для нього довелося переобладнувати великий зал судових засідань, в колишньому підсудні б просто не помістилися.

Зараз у виробництві знаходяться кримінальні справи по декількох суддях з сусідніх областей.

Це з одного боку величезна довіра, а з іншої - величезна відповідальність.

- Іван Михайлович, ось багато розмов йде про судову реформу.Яка Ваша позиція в цьому питанні?

Хочу відмітити, що громадськість сприймає розмови про судову реформу у вузькому розумінні цього слова. Усі уявляють собі, що це внесення змін до законодавчих актів, які регламентують тільки роботу суддів. Багато хто думає, що якщо тільки зміниться Закон "Про судоустрій" і Закон "Про статус суддів", то все буде добре. Але ж це не так.

- Сьогодні багато хто говорить, що рішення судів не виконуються. Як Ви вважаєте чому?

Виконання судових рішень забезпечує державна служба. І, дійсно в цьому напрямі є маса проблем.В середньому, по Україні виконується тільки 22 % рішень судів - це дуже мало! Не так давно, коли контроль за виконанням судових рішень залишався усередині судової системи, це цифра була значно вища - по апеляційному суду цей показник перевищував 90 відсотків, можна сказати, що виконувалися практично усі судові рішення. Але сьогодні не можна у всьому винити виконавчу службу. Не можна говорити, що вони не працюють. Є і об'єктивні, і суб'єктивні причини. Державній виконавчій службі доводиться дуже важко працювати - приміщень немає, молоді фахівці. недопрацьовано законодавство в цій системі.

Шляхи рішення проблем є, і вони також активно обговорюються. Адже невиконані судові рішення не просто зводять до нуля колосальну роботу дуже багатьох людей - правоохоронців, суддів. Це призводить до розчарування в системі і це - найголовніше.

- А як Ви вважаєте, чи є надія на зміну ситуації?

Надія завжди є. У Росії, наприклад, у служби судових приставів, вже зараз дуже значні повноваження - скажімо, за рік нею винесені більше 800 тисяч постанов про обмеження права виїзду за рубіж, що не дозволило дуже багатьом боржникам піти від відповідальності. У нас сьогодні, наприклад, обговорюється створення інституту громадських(присяжних) виконавців, що, до певної міри, дозволило б розв'язати проблему. І для цього не треба грандіозних фінансових ресурсів - потрібна усього лише політична воля.

- Ви - голова апеляційного суду області, але особисто слухаєте немало резонансних справ. Які з Вашої практики справи запам'яталися найбільше?

- Багато було справ, і пам'ятаю, напевно, все. Виразно, в деталях, пам'ятаю свій перший вирок.Не одного разу доводилося мені ухвалювати і смертні вироки за особливо тяжкі злочини. Про це важко говорити. Дуже важко залишатися байдужим і коли вивчаєш обставини справи, адже суддя - жива людина, неможливо не співпереживати стражданням жертв. Не вірте тому, що до цього можна коли - нибудь звикнути. Але суддя має бути об'єктивним. А найважча і пам'ятніша для мене справа - напевно, ця справа Фатеевой. Мати, яка заради коханця убила двоє своїх дітей. Там теж була застосована виняткова міра покарання.

Іван Михайлович, спасидо за інтерв'ю.

Фотофакт