У Миколаєві пройшов перший чемпіонат по грі FootQuest

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 898 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(538)         

У Миколаєві пройшов 10 - й Миколаївський квест і перший чемпіонат міста по FootQuest під назвою "S.T.A.L.K.E.R". У нім взяли участь команди з більшості Внз міста і команди просто любителів квеста, але перемога дісталася тільки одним - команді Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили "Smersh".

У грі взяло участь близько сорока чоловік. У складі команди - переможця грали Михайло і Олександр Яценко, Артем Таран, Анастасія Іванова, Сергій Лисенко і Олег Доний.
Сюжет гри грунтувався на фантастичній вигадці організатора Віктора Коломийца. Перед початком учасники вже знали частину історії :

"5 липня 2020 року. Рівно 11 років пройшло з моменту жахливої катострофы.
Південноукраїнська АЕС. Руйнування першого енергоблока. Реактор був
повністю зруйнований. Найбільший збиток радіація заподіяла Миколаєву.
Офіційно територія міста визнана ЗОНОЮ - 2. Евакуювати вдалося
тисячі, вилікувати одиниці. Що знаходяться поблизу від місця вибуху знову
звернулися у безсловесні іграшки невидимих сил, у божевільних із стертими особами. І були безуспішні спроби армії впорається з новою хворобою планети або хоч би запобігти її розвитку і поширенню, але все було безуспішно, загони вчених і військових пропадали в ЗОНЕ2, яка продовжувала неухильно рости. 2 катастрофи менш ніж за 25 років. Економіка зупинилася. На країні поставили хрест. Єдине що вдалося зрозуміти напевно:катастрофи були не випадкові. Україна не винуватець, а жертва, мета кого - те або чого - те. Країни світу в паніці, адже "прокляття" може перекинутися і на них. Прийшов час розставити все по місцях".

Перед початком гри учасники отримали ще частину історії :
"Всюдихід зупинився на околиці міста. Відкрився люк, і показалася голова людини, протигаз приховував риси обличчя, з - за спини виднівся ствол автомата.
- Ну чого ти там?
- Не заважай. Як же тут все змінилося. Місто не перенесло наслідків Кузькіної матері. Сам подивися.
- Та на що тут дивитися? Камені і дошки, зруйновані будинки, вигоріла земля. У нас є справа, не час для спогадів, залазь всередину.
- Адже я коли - те тут жив. Тут загинули мої батьки.
- Пройшло вже десять років. Я розумію. Потому ти і викликався на цю операцію.
- Не лише. Та і до чого тобі це? Гаразд, поїхали.
Кришка з силою закрилася, і всюдихід рушив. Місто було готове до зустрічі гостей".

І так з кожним новим етапом команди отримували усі нову і нову частину історії і самі стали її частиною. Динамічно розвивалися події. Команди обганяли один одного, одним навіть довелося зійти з дистанції. Але фініш був досягнутий. Останнє повідомлення:
"Всюдихід зупинився на випаленій поляні. Серед гілок, що обвуглилися, і куп каменів стояв непорушний моноліт, усім своїм видом демонструючи перевагу і велич. З нього виходило слабке світіння.
- Що це за біс? Чергова аномалія?
- Мені здається, тут все набагато серйозніше. Думаю, він і породив усі аномалії. Це серце зони 2. Це його душа.
- Треба його зруйнувати.
- Шуліка, Лиса, тягнете вибухівку, підірвемо його до чортової матері
Раптом простір ожив. Прямо з нізвідки на солдатів повалили сотні незрозумілих, огидних і мерзенних тварюк.
- Вогонь хлопці, каменюка чинить опір
Постріли загриміли. Уся військова виучка пішла в хід. Гранати, кулемети, монстрів не ставало менше. Перед очима потемніло.
- "КОШТУЙТЕ!!"!
Цей наказ зупинив настання. Він лунав у вухах, пронизував тіло наскрізь. Солдати теж перестали стрільбу і завмерли в заціпенінні.
- МИ СПОСТЕРІГАЛИ ЗА ВАМИ. МИ ПРИЙНЯЛИ РІШЕННЯ. ТЕПЕР ВИ В НАШІЙ ВЛАДІ.
- Хто ми? Хто це? Що відбувається? Шуліка, прийди в себе, - очі солдата, що заскляніли, говорили про його кончину
- ЦЕ ЛИШЕ СЛАБКА ДЕМОНСТРАЦІЯ НАШОЇ СИЛИ. ПІДКОРЯЙТЕСЯ ИЛИ ПОМРІТЬ.
- Краще смерть, чим жити в рабстві.
- ВИ САМІ ЗРОБИЛИ СВІЙ ВИБІР
Раптом пролунав тріск, простір закипів. Частина монстрів розлетілася на шматки і в отвір, що утворився, в'їхала вантажівка, оповита млосним сяйвом, яке тут же охваило і солдат. Там сидів вже знайомий сталкер з невідомим:
- бачу, ви все ж змусили заробити мій пристрій? Отличненько, не втрачаємо часу. Це поле зможе їх стримати, але недовго.
- А битва, виявляється, тільки починається. Хлопці, в машину.
Вантажівка їхала по обвугленій землі, набираючи швидкість, а позаду стояв моноліт, величний і неприступний. "
Гра закінчена.

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність