Народна дружина з "блатних": "Ми тебе, мент, завалимо"!

Нещодавно у Свердловському районному суді Іркутська захищала свою зганьблену честь виправна колонія № 4, розташована в Плишкино.Установа загального режиму намагалася призвати до відповіді не лише газету, що опублікувала критичну статтю, але і жителів селища, що посміли винести сміття з хати і розповісти про те, як бесконвойные засуджені тероризують мешканців Плишкино. Проте численні свідки, що не полінувалися приїхати на засідання суду, розкрили картину куди детальнішу і похмурішу, ніж та, що накидало квапливе перо журналіста.

Описані людьми події насправді вражають.

Д. дев'ять років пропрацював в колонії № 4. Влітку минулого року на нього було здійснено напад. Коли він заготовлював сіно в лісі, його раптом оточили близько десятка бесконвойников. Наглядача з ними не було. Вони відібрали у чоловіка сінокосарку, ключі від машини з причепом, скрутили йому руки. У такому стані його провезли через усе селище в його ж власному автомобілі.На цій же, по суті захопленій у хазяїна машині гурт привіз скошену ним траву до свого гуртожитку. Тут усю траву розкидали у пошуках конопель. Зілля в косовиці не знайшло. Але машину загнали на територію колонії. І хазяїну насилу вдалося виручити її звідти.

Свідок Е. живе в Плишкино 17 років. За його словами, і в денний час, і вночі засуджені ходять по селищу без супроводу, лякають жителів. Були випадки нападу бесконвойников, які стверджують: "Ми тут хазяї"!" Одного разу Е. разом з іншим односельцем зупинили за північ в житловій зоні, де ув'язнені в цей час знаходитися не повинні. Один з нападаючих був озброєний бітою, інший - чим - те на зразок топорища. "Що ви тут робите"?! - кричали люди в робі, погрожували побити, хвалилися, що чекають ще підмоги.

Свідок Ц. розповів, як влітку 2006 року бесконвойники на його очах побили таксиста без всякої мотивації.Лише тому, що той зупинився біля теплиць, що належать колонії. Що били було не менше двадцяти чоловік.

Практично усі опитані судом жителі Плишкино підтверджують, що що відбувають в "четвірці" покарання безконтрольно виходять за відведену їм територію, конфліктують з селянами, порушують спокій і правопорядок. Керівництво ж колонії не лише не реагує на скарги і заяви місцевих жителів, але і заохочує засуджених. По суті, спецконтингент диктує в селищі режим з відома і потурання начальства. Дійшло до того, що в Плишкино патрулює "народна дружина" з так званих блатних. З - за подібних дій в селищі сильно впали ціни на нерухомість, що продавалася, і оренду житла. Немає клієнтів.

Напевно, ніхто з місцевих так і не посмів би протестувати проти порядків, що склалися, коли б не волаючий випадок з дітьми. Школярі вийшли з дискотеки і стояли біля магазину.Тут їх зустрів і начальник колонії Чичигин. Офіцер наказав хлопцям прибрати розкидані біля магазину пляшки. Ті відповіли, що не стануть прибирати, тому що не смітили. Тоді Чичигин схопив дитину за горло і став душити. У хлопчини помутніло в очах, він впав на коліна. Коли начальник колонії відпустив нарешті свою жертву, його лихі "дружинники", вісім - десять засуджених, оточили хлопчаків в кільце і стали "розбиратися", чому вони не виконали наказ хазяїна зони. Школярам дісталося. Били навіть урною по голові. Мати одного з постраждалих підлітків звернулася в Головне управління виконання покарань по Іркутській області. Після чого Чичигин добився для неї адміністративного стягнення на роботі.

Апогеєм конфлікту став погром у будинку міліціонера Левченко. Судові розгляди внесли додаткові фарби в цей і без того яскравий сюжет.Побиті школярі звернулися до Сергія Левченко, який працює в міліції, з проханням допомогти їм написати заяву на ім'я прокурора області. Він, звичайно, не відмовив. Через тиждень після цього на міліціонера напали засуджені. Б'ючи вартового порядку, вони знущалися: "Думаєш, нам за це що - те буде? Нам сам Чичигин дав "добро". Ми тебе, мент, завалимо"! Беззаконня загрожувало убити Сергія, його дитину, згвалтувати дружину. Розправа тривала до тих пір, поки Левченко не втратив свідомість. Але і цим справа не закінчилася. Одного разу мати міліціонера, повернувшись увечері в квартиру, побачила справжній погром. Службова форма сина, речі онука валялися на підлозі потоптані, усюди були розкидані книги, згори - перевернуті шафи з вибитими стеклами, розбитий посуд. Свідки, що бачили погромників, запевняли, що нальотом командував начальник відділу безпеки ГИК - 4.У зв'язку з цим інцидентом хазяйка квартири, мати міліціонера Левченко, поскаржилася в ГУФСИН і добилася відшкодування збитку у розмірі 8000 рублів.

Так хто ж порочить честь виправної установи і "створює негативний образ виправної системи Росії"? Досліджені в суді докази дозволяють зробити висновок про те, що на території селища Плишкино склалися конфліктні, межуючі з порушенням закону стосунки між місцевими жителями, співробітниками колонії і що відбувають покарання. Причому керівництво виправної установи приховує і навіть заохочує порушення засудженими режиму. І відбувається це при потуранні районної прокуратури, що наглядає за законністю. Ув'язнені часто бувають в селищі у різноманітних виробничих справах. Адже в колонії ув'язнені роблять різноманітні металопластиковые вікна, столярні вироби, металоконструкции, профнастил, фанеру.Також є автомайстерні де роблять ремонт автомобілів, продають шини і диски. Жителі селища не раз зверталися за допомогою в правоохоронні органи, намагалися відстоювати свої права у світовому суді. Проте учасників і свідків конфліктів ніхто так і не викликав, щоб допитати, їх скарги, не перевіряючи, спускали на гальмах.

Свердловський районний суд прийняв рішення: в позові про захист ділової репутації колонії № 4 відмовити. Крім того, суддя Світлана Белик винесла у справі приватне визначення: встановлені порушення законодавства про виконання кримінального покарання доведені до відома начальника ГУФСИН по Іркутській області, генерал - лейтенанта внутрішньої служби Павла Радченко. Йому запропоновано в місячний термін вжити заходи для відновлення законності.

У цю історію важко повірити.Тим більше що в Головному управлінні служби виконання покарань начальник колонії № 4 знаходиться на хорошому рахунку, його цінує керівництво за уміння тримати порядок в увіреній йому виправній установі. Тільки ось чи не занадто своєрідно розуміє цей самий порядок хвалений офіцер? Чи не плутає він його із словом "режим"? Чи не забуває, що мирні, законослухняні жителі селища зовсім не входять до складу так званого спецконтингенту?