"Слідчий сказав: "Як тільки будуть готові документи про те, що ти живий, тебе посадять за втечу"

Що втік з місць позбавлення волі і житель Рівненської області, що ховався у ближньому зарубіжжі, повернувся в Україну з наміром почати нормальне життя, але виявилось, що на батьківщині його... давно поховали

37 - літній житель села Партизанське Дубровицкого району Рівненської області Анатолій Шинкарь п'ять років тому вчинив втечу з місць позбавлення волі, де відбував покарання за крадіжку. Осів у Білорусії. У грудні 2007 - го приїхав в Україну з твердим наміром повернутися до нормального життя. Але виявилось, що на батьківщині його... давно поховали.Співробітники міліції спочатку затримали утікача, але потім були вимушені відпустити: закон не дозволяє утримувати під вартою мертву людину. Слідчий не має права проводити офіційне розслідування, оскільки його підслідного юридично не існує...

"З документами складно. Як їх зробити при діючому свідоцтві про смерть"?

- Жив я, як усі нормальні люди, - розповідає Анатолій Шинкарь. - Була у мене сім'я, разом з дружиною ми виховували двоє дітей. Працював я на будівництвах. Спочатку ми жили з моїми батьками, потім вирішили побудувати свій будинок. Я навіть з роботи звільнився, вирішивши усі сили і час віддати створенню власного житла. Плани були самі веселкові. І раптом як грім серед ясного неба - проблеми із законом, суд, колонія...

У в'язницю я потрапив по дурості. Дуже зараз про це шкодую. Я адже з - за цього втратив практично все.

Загалом, посадили мене на п'ять років за крадіжку. Відбувати покарання направили в Полицкую виправну колонію. Це в Рівненській області. Звідти за хорошу поведінку переклали на поселення. Багато хто, до речі, думає, що поселення - це вже мало не свобода. Нічого подібного! Це та ж зона, навіть дужче, з ще строгішим режимом.

З поселення я втік. Як - те мене разом з іншими засудженими відправили прибирати територію біля траси Рівного - Луцьк, звідки я, знайшовши момент, і сховався. Додому добрався до ночі. Ніхто мене не бачив, навіть дружина. Узяв в гаражі закордонний паспорт, що зберігався там, і попрямував у бік Білорусії. До межі від нас всього декілька кілометрів. Митницю перетнув без проблем. На попутке доїхав до Мінська. По оголошенню в газеті влаштувався будівельником до приватника. Потім перебрався в інше білоруське місто - Оршу. Пізніше поїхав в Москву. Потім була Тюмень. И... знову Орша.Після декількох років поневірянь захотілося побачити рідний будинок, тим більше що закінчувався термін дії закордонного паспорта.

Приїхав в Партизанське за декілька днів до нового, 2008 - го, роки. Побачивши мене, мати в плач. Батько взагалі в шоці. "У чому справа"? - гадаю. Виявляється, мене давно, майже три роки тому, поховали. Батькам видали посвідчення про смерть. Я спочатку не повірив їх словам. Забігаючи наперед, скажу, що я кілька разів їздив на свою могилу. Відчуття ті ще! Навіть сто грамів там випив. Правда, квіти біля хреста не покладав(посміхається). - Не дай Бог кому - нибудь прийти на кладовищі і побачити там свою могилу! Коли батьки трохи прийшли в себе, ми обговорили ситуацію, що створилася. Я прийняв тверде рішення залишитися удома. Ховатися більше не було ні сил, ні бажання. Вже дуже хотілося повернутися до нормального життя.

Наступного дня вирішив відвідати дружину, подивитися, як вона живе, але виявився там небажаним гостем. Повернувся до батьків. Незабаром мене затримали оперативники з райцентру, відправили до Рівного. Там посадили в приймач - розподільник на тридцять діб. Ось так дивно вийшло: покійника посадили... Через місяць відпустили. Спасибі слідчому - хороша людина, віднісся до моєї ситуації з розумінням, не формально. "Як тільки, - попередив, - документи про те, що ти живий, будуть готові, кримінальну справу відновлять і тебе... посадять за втечу". А я ось що думаю: який толк з того, що мене відправлять до колонії або на поселення? Адже добровільно ж повернувся в Україну, жити хочу нормально. Якби хотів втекти, то давно б це зробив, і слід би вже давно пропав.

Загалом, поки вирішуються мої питання з документами, допомагаю батькам по господарству. Іноді підробляю на будівництвах.Важко жити в якій - те невизначеності, неначе тебе і немає зовсім. Ні на роботу влаштуватися, ні поїхати куди треба, ні нову сім'ю створити. А з документами складно. Як їх зробити при діючому свідоцтві про смерть? Слідчий говорить, що "воскресити" мене може тільки суд...

"Увесь парадокс в тому, що людина фактично є, а юридично його немає"

- Втечу Анатолій Шинкарь вчинив 16 квітня 2003 року, - говорить слідчий Рівненського райвідділу внутрішніх справ Віталій Трубка. - На той момент він відбував покарання у вигляді обмеження свободи в поселенні в селищі Містечко Рівненської області. Як тільки з'явився зручний момент - під час громадських робіт за межами поселення - сховався. На допиті розповів, що, ніким не помічений, добрався додому, узяв закордонний паспорт і перебрався у Білорусію, потім в Росію. Через чотири роки вирішив повернутися в Україну.

Четвертого вересня 2005 року в лісі, недалеко від села Малий Жолудск(у сусідньому районі), був знайдений труп невідомого чоловіка. Виникло припущення, що це Шинкар. За зовнішніми ознаками(зростанню, кольору волосся) брат і дружина пізнали Анатолія. Слід сказати, що тіло на той час вже сильно розклалося і стало практично невпізнанним. У Загсі видали посвідчення про смерть Анатолія Шинкаря. Тобто людина була офіційно визнана мертвою. Кримінальну справу за фактом втечі закрили.

Повернувшись в грудні 2007 року додому, Шинкар насамперед навідався до колишньої дружини. Жінка відразу ж повідомила про його приїзд в міліцію. Він був затриманий і відправлений до приймача - розподільник як невстановлена особа. Відновили досудове слідство. Але виникла неоднозначна ситуація, по суті, юридична колізія. Ні у суді, ні в прокуратурі, ні в Загсі, де я консультувався, ніхто не дає чіткої відповіді, що робити далі.Заарештувати, а також проводити офіційні слідчі дії відносно Шинкаря не можна. Увесь парадокс в тому, що людина фактично є, а юридично його немає. Чесно кажучи, раніше про таке я навіть не чув. До речі, по ходу справи ми провели дактилоскопічну експертизу. Відбитки пальців доводять, що це живий Анатолій Шинкарь. Та і родичі його відразу дізналися. Які можуть бути сумніву?.

- І що ж йому тепер робити?

- Доки не отримає на руки новий паспорт, ні він, ні я не можемо здійснювати ніяких офіційних дій. В принципі, вихід з цього положення є. Шинкареві необхідно через суд визнати недійсним свідоцтво про смерть, анулювати актові записи в Загсі про те, що він мертвий, і виготовити нові документи.

- Отримає Анатолій нові документи, визнають його живим. Але ж він втік з поселення...

- Відверто кажучи, Шинкар не бандит, він нормальна людина, яка дійсно хоче повернутися до повноцінного життя. На поселенні він повинен був знаходитися ще приблизно два роки. Плюс втеча. Це ще до трьох років позбавлення волі. Виходить близько п'яти років. Але реально Шинкар може отримати значно менше - роки півтора...